Розділ шостий

- Ти зрадниця! Я ненавиджу тебе! - Леночка лежала ниць у ліжку і плакала, уткнувшись у подушку.

Діана стояла у вузькому проході і не знала, що робити.

Вона прибігла до школи, встигнувши до початку третього уроку, але на цікаве запитання Оленки: «Ну як там?!», - тільки прошепотіла у відповідь: «Пізніше розповім». І, ніби розуміючи, якою може бути реакція подруги, тільки відмовлялася на перервах, виправдовувалася тим, що розмова не на дві хвилини.

Діана розуміла, що передчуття не обдурили, тому що Оленка не збиралася ні знижувати голос, ні дати собі хоч хвилинку, щоб подумати над тим, що вона каже.

- І в чому ж полягає моя зрада? – перепитала розгублено Діана.

- Як у чому?! - Леночка схопилася на ноги і тепер стояла віч-на-віч з подругою, злісно блискаючи очима. - Ти ж знала, що я його люблю!

- Знала, - кивнула Діана, - але це тут до чого? Вибір партнерки для концерту зробив не сам Сергій, а Звездинська. І що я, на твою думку, мала відповісти? Відмовитись?

- Так! – Оленка зрозуміла, в чому полягає «зрада» подруги. - Ти мала відмовитися! І тоді Мсті не залишалося б нічого іншого, як довірити роль Феї мені!

- Чому тобі? – Діана знизала плечима. - А може, партнеркою Істоміна стала б інша балерина?

- Не стала б! – зневажливо посміхнулася Оленка.– І на тебе вибір би не впав, якби я не посварилася з Мстею! Точніше, якби Звездинська не з'їлася на мене незрозуміло за що!

- На твою думку, я настільки безталанна, що якби не твій конфлікт із Мстиславою, вона б і не подивилася в мій бік? - Діана посміхнулася, але в цій посмішці було більше гіркоти та смутку, ніж веселощів.

- Ну, чому ж одразу – безталанна? - здавалося, що Оленка не дає собі хоч трохи подумати про те, що говорить. - Якийсь талант у тобі є! Але я – талановитіший за тебе! Я яскравіша і наполегливіша! З Сергієм маю танцювати я! А ти маєш завтра ж піти до Мстi і відмовитись від участі в концерті!

Діана мовчала, дивлячись кудись у куток кімнати.

Вона не розуміла, як і коли сталося те, що змінило її подругу до невпізнання?

Скільки себе пам'ятала Діана, Оленка завжди була поряд. Завжди захищала та підтримувала.

У їхньому тандемі Оленка була ведучою, а вона, Діана, немов опинялася в тіні жвавої та відчайдушної подружки.

Діана не думала про те, що в хореографічному училищі Оленка виявилася завдяки їй. Вона вважала, що подружка і сама досить талановита, щоб її освітою перейнялися педагоги та хореографи. Ну а в тому, що наполегливості та працездатності Оленці не позичати – знали всі.

Подруги ніколи не були суперницями. Ніколи ні в чому!

Ніколи між ними не було розбіжностей. Багато в чому тому, що Діана швидше була налаштована поступитися, ніж доводити свою правоту.

Ну, не хоче Оленка вчитися - і що з того? Цілком можливо, що вона має рацію, кажучи, що найостанніше з необхідного балерині – знання фізики та математики!

Діана була далека від того, щоб вважати, що будь-яка людина має бути всебічно освічена. Вона думає так, а Оленка – інакше. Хто з подруг має рацію – це з'ясується значно пізніше! Тим більше, що вони обидві вирішили присвятити життя балету!

І, тим більше, що в обох було достатньо заздрісниць, які порадіють будь-якому промаху, щоб ще й ворогувати між собою!

У якийсь момент Діана зрозуміла, що подруга вважає її якщо і не безталанною зовсім, то аж ніяк не здатною стати на шляху Оленки до вершин слави!

Ну що ж, Діану подібна думка про себе не потішила, але загострювати на ньому увагу вона не стала. Їм ще вчитися і вчитися, поки обидві опинаться на сцені! Там і тільки там стане ясно, хто на що здатний!

Звичайно, Діану стурбувало, що подруга почала закохуватися то в одного хлопчика, то в іншого. Вона боялася, що якийсь із юнаків розіб'є серце Лєночки, але невдовзі, зрозумівши, що подібному збутися не судилося через вітряність подружки та здатність переносити свої почуття з одного партнера по танцю на іншого, заспокоїлася і лише вислуховувала з усмішкою чергове одкровення.

Коли минулої осені в училищі з'явився Сергій Істомін, і Оленка не вигадала нічого кращого, ніж обрати об'єктом для свого кохання саме його, Діана занепокоїлася. Вона боялася, що юнак скористається почуттями дівчини. Що між ними може виникнути зв'язок, для якого ще не настав час хоча б через фізіологію.

Зрозумівши, що її побоювання марні, що в Істоміна або є інша пасія, або він не хоче ускладнювати собі життя відносинами з малолітком, Діана сподівалася, що Оленка, як завжди, перемістить свої почуття на іншого.

Але подруга, як то кажуть, «закусила вудила», вирішивши домогтися уваги Сергія будь-яким способом.

Після того випадку, коли Сергій приніс у дим п'яну Оленку і сидів у кімнаті, чекаючи, поки трохи обсохне, Діана, яка завжди судила про людей по собі, вважала, що подружка не зможе не те що продовжити добиватися уваги кумира, але навіть посоромиться подивитись у його бік.

Натомість Оленка стала ще агресивнішою і наполегливішою. Немов поставила за мету домогтися якщо і не кохання, то сексуального зв'язку з Істоміним. Вона довдонила день у день: "Він буде моїм першим чоловіком!", І дивувалася, почувши питання Діани: "Навіщо тобі це?"

Діана постаралася знайти пояснення вчинку подруги, яка виїхала з училища, не сказавши їй жодного слова, коли, як сніг на голову, незрозуміло звідки, з'явився батько Лєночки.

Вона всі ті три дні, поки подруга насолоджувалась суспільством батька, ставила собі одне й те саме питання: а як би вчинила сама, знайдись хтось із її батьків? І розуміла, що не можна порівняти між ними в цьому питанні.

Якщо Діана і не знала історію свого народження, то про те, що її знайшли на вокзалі як залишену непотрібну поклажу, була чудово обізнана.

 Діти не здатні на емпатію та співпереживання через вік. Дитдомівські діти до того ж найчастіше жорстокі.І якщо комусь вдалося підслухати розмову дорослих і отримати доступ до відомостей явно не призначених для сторонніх, інформація про «таємниці» розліталася дитячим будинком зі швидкістю квітневого вітру.