Розділ п'ятий

У кімнатах гуртожитку вже тиждень тільки й було розмов, що про новенького.

Його поява в училищі обговорювали навіть «пiсюшки» початкових класів. А що вже говорити про «дорослих балерин», якими вважали себе ті, кому через рік-другий доведеться вписатися в трупу, якщо їхня присутність на сцені Театру Опери та Балету буде схвалена головним балетмейстером.

Дівчата відчайдушно вдавали, що чимось зайняті по дорозі до школи, аби тільки ще раз зустрітися з новеньким. Заздрили тим, чиї столи в їдальні опинялися в безпосередній близькості до столика Сергія.

І ненавиділи учениць випускного класу, яким випало щастя не лише бачити юнака на заняттях, а й навіть танцювати з ним у парі.

Графік занять був таким, що помилуватися на дамського улюбленця можна було лише під час їжі або по дорозі до школи.

***

- Куди летиш? – Оленка притримала подругу за рукав курточки. - Пригальмуй, у мене, здається, шнурок на черевику розв'язався!

- Так розв'язався чи здається? - Діана зупинилася і дивилася на ноги подружки. – Наче все гаразд.

- В порядку, - прошипіла Оленка, але, присівши навпочіпки, почала вовтузитися зі шнурком, який і не думав розвиватись. – Зараз вийдуть! Хочу побачити його ближче!

Діана вже давно зрозуміла, як подобаються подрузі спільні з юнаками заняття. Пари ще не були сформовані, і Оленці, як і іншим дівчатам, доводилося розучувати партії чи то з одним, чи то з іншим партнером. Навіть у випускному класі, коли пари встигали відбутися і притертися, балеринам доводилося займатися з різними юнаками. Зациклюватись на одному партнері не можна! Чи мало яку партію і з ким доведеться виконувати у театрі? Тільки у Пріми є постійний партнер! А до звання Першої на сцені їм ще як до столиці навкорачки!

Після кожного «перетасування» Оленка жарко шепотіла на вухо подружці, що цей хлопчик і є «той самий»! Той, з ким вона хоче не тільки танцювати все життя, але й мати стосунки.

Вперше після такого визнання Діана злякалася. Їм ще нема чотирнадцяти! Які можуть бути стосунки?

Але за першим визнанням було друге, і там – і третє.

- Ти в мене вертихвостка та вітряниця! - Сміялася Діана, слухаючи чергове одкровення.

- Ні-ні! - заперечувала Оленка. - Тоді мені здалося! А зараз – це точно він!

Але минав тиждень і звання «точно він» удостоювався наступний юнак. Діана заспокоїлася, зрозумівши, що такий склад характеру в подруги.І якщо її саму не цікавить нічого, крім навчання та занять у танцкласі, то це зовсім не означає, що і Оленка має бути такою ж.

***

Леночка закінчила метушню з черевиком. Вона непомітно поглядала на двері лівого крила гуртожитку, відведеного для проживання танцівників, і, звісно, ​​не пропустила момент, коли з неї вийшли юнаки-старшокласники.

- Що завмерла? - витончена голівка з копицею каштанових кучерів, зібраних у хвіст, повернулася до подруги. – Вічно з тобою самі проблеми.

Діана відкрила рот від подиву. Вона стояла спиною до гуртожитку, тому новину про «вихід кумира» усвідомила не відразу.

П'ятеро юнаків, що поспішають до школи, обігнали дівчат. Двоє з них, почувши пасаж Оленочки, голосно розреготалися.

Оленка йшла граційно і неквапливо, а тому всі п'ять чоловічих осіб повернулися, щоб розглянути «пигалиць».

Діана, збентежена тим, що подруга її ж і звинуватила в затримці, йшла поруч, опустивши голову. Сміх юнаків зачепив і образив. Дурненька не розуміла, що у шістнадцять років багатьом чоловікам властиво саме таким способом позначати свою зацікавленість. Що в сміху хлопчаків немає нічого для неї принизливого.

Юнаки обігнали подруг і поспішали далі.

- Хто такі? - Сергію, як новенькому, було дозволено ставити такі питання.

- Та так, - відмахнувся один з юнаків, - нашій Мстi протеже.

- Що ти маєш на увазі? – не зрозумів Сергій. – Що означає – протеже?

- Відкопала Мстя у дитбудинку двох сироток, от і ліпить з них майбутніх Прім, - розреготався другий юнак.

- Судячи з віку, їм до випуску ще довго танцклас топтати, - посміхнувся Сергій.– Про те, що Прімою може і не стати жодною з них – навіть говорити не треба.

- Ще рік, і випустяться - потримав розмову третій юнак. - Вони в сім були зараховані.

- Ти звідки знаєш? – здивувався Істомін.

- Про це всі знають, - погоджуючись із товаришем, кивнув перший юнак. - А що, ти у нас педофіл? На малявок заглядаєшся?! - всі п'ятеро, включаючи Сергія, голосно розреготалися, чим викликали подив у Леночки і ще більше збентежили Діану.

- Ось сволоти! - Леночка закусила губу. - Стану Прімой - нап'юся їхньої кровьяки вдосталь! Вже примушу скакати навколо мене дрібним бісом!

У тому, що подруга змусить стрибати навколо неї будь-якого Діана не сумнівалася. Ось тільки чи не поспішає вона самопроголосити себе Прімою? Втім, амбітність для балерини якість не лише не зайва, а навіть похвальна.

- Ти така, - усміхнулася, - ти примусиш! - І притулилася до Оленки, обхопивши подругу за плечі.

***

До балетних у загальноосвітній школі були «особливі» вимоги.

Щоправда, особливість ця полягала в тому, що цих вимог не було зовсім. Ні, їх, звичайно, і до дошки викликали, і намагалися стежити за виконанням домашніх завдань, але якщо юна балерина, відповідаючи урок, не могла зв'язати двох слів, на це намагалися не звертати уваги і ставили звичний середній бал.

Педагогів дуже здивував той факт, що Діана стала винятком із загального правила. Здавалося, що дівчинка схоплює на льоту матеріал, що подається. Знаючи про те, які навантаження у учнів хореографічного училища, скільки годин їм доводиться проводити в танцкласі щодня, сама думка, що дівчинка інтенсивно займається самостійно, здавалася безглуздою і дурною.

Для самостійних занять в неї був і було часу.

***

- А зараз ми послухаємо дуже хорошу відповідь, - вчитель історії водив тупим кінцем олівця знизу верх по журналу. - І відповідь цю нам дасть, - ненадовго замовк, обводячи поглядом клас, - Діана Малишкіна! - Усміхнувся, дивлячись на свою улюбленицю.