Життя Двулікого

Народження 0-5 років

Всім привіт ця книга яка розказується про мене, про життя, та оточуючих людей які були поруч отож бо почнемо.

Мене звати Мужарівський Олександр Ярославович я народився в звичайній сім'ї в м Житомир с. Станишівка, до трьох років я сидів біля матері її звали Мужарівська Ірина Володимирівна, а батько Мужарівський Ярослав Олександрович усердно працював водієм машини, та кожну зміну привозив щось нам смачненьке та ми зустрічали його після кожної зміни, він уїзжав с хати об 7:00 а приїзжав о 20:00 

Коли мені виповнилося три роки то батьки мене віддали до дитячиго садка в місті Житомир під №40 а там працювала моя бабуся Мужарівська Катерина Петрівна, перша моя реакція на цей дитсадок був недуже, бо соромився с кимося познайомитися тому і перший час грався що в групі що на вулиці наодинці, ну а потім намагався с кимося познайомитися але нічим хорошим це не закінчилося, бо почалися приниження в мою сторону, булінг та незвага до мене. Мені против них безлічі які против мене вставали нічого не залишалося нічого робити як приходити додому без настрою. І батькам говорив про це все що відбувається в дитсадочку і вони передавали це бабусі яка там працювала, але приниження не припинялися. І мені доводилося терпіти їхнє знущання а більше мені не подобалося ще коли про заяву вагу вони говорили типу " ой ти занадто товстий ти нікого з нас не доженеш

Кожне літо ми їздили в Сінгури в село і я допомагав бабусі с огородом а потім мій рідний дід Мужарівський Олександр Тимофійович забрав мене в Іванків в Житомирській області там я й зустрів свого троюродного брата. С самого ранку я там теж допомагав по домогосподарству, а вечором ми с братом ходили по селі, гуляли купалися, дуркували. Він мене познайомив с його дитячим коханням і ми всі разом ходили гуляти 

Коли я вернувся до себе в село Станишівку то й там за весь цей час познайомився з Андрієм та Денисом. Ну сказати що це хлопці святі та спокійні то нічого не сказати. Спочатку було все добре а потім і вони також почали мене принижувати а потім миритися. Ой пам'ятаю як ми кидалися грудками с землі з огороду, строїли халабуди та шалаші, билися палками та кропивою, каталися на велосипедах, лазили по деревам, короче казилися. Але час від часу то сварилися то мирилися

Продовження згодом.......  




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше