ОСОБИСТА ЛІРИКА

МЕНІ ПОРА

Я все розумію - відпущу,

Тебе із своєї голови,

Не переживай - прощу,

Але ти мені пообіцяй,

Зроби для мене дію кращу,

Що не будеш ні кого ти кидати,

А саме: друга свого вірного,

Не змушуй його страждати.

Напевно я помилився,

Коли дав даремний шанц,

Тому-що я втомився,

Шукати ще один нюанц,

Чому продовжити дружити.

Я спинюсь на слові - ні,

Та буду просто далі жити.

Набридло це вже мені.

Не буду більше боротись,

Я втомився від стратегій,

Довелось мені відбитись,

Щоб не втілити депресій.

У тебе новий, можливо, друг,

Не такий, який був - не я

Але не зроби йому недуг,

Такий, який відчуїв і я.

Він - твоя нова воля,

Він - твоя міцна опора,

Він - твоя життєва доля,

А я піду, мені пора.

БУЛО УСЕ

Було усе: і страх, і ніжне щастя,

Та лунали тихо мої слова.

А у серці й досі, немов причастя,

Горить надія, світла і жива.

І наче цвіт весняний опадає,

Минуле вже не кличе й не болить.

Лиш мить буденна тихо відгорає,

Щоб пам'ять мою коханям зшить.

ВЕЛИКИЙ ДЕНЬ

Так, сьогодні! Вже настав,

День радості й розчарувань,

І час святковий пролунав,

В цю мить твоїх бажань.

Ти не дивись, яка була там,

Десять років тому назад.

Не згадуй отих глибоких ям,

І не пам'ятай злісно сказаних цитат.

Не вір гарним людським байкам.

Краще подивись, пригадай хто був поряд,

В ці складні твої роки. Повірь вустам,

Чиї слова направили вперед,

По цим життєвим вітрам.

І я, будучи твоїм дитям,

Тобі, скажу насамперед -

З днем народження, Мам!

БАБУСЯ

Моїй бабусі сім та три,

То вік почесний та поважний,

Але з вуст посмішку зітри,

І слухай тут мене уважно,

Тобі скажу я без вагання,

Що у бабусі є бажання,

Отак всіх знову нас зібрать,

Десь років через п'ядесять,

І вже пройдуть ті страшні сни,

Від кровополитної війни,

А моя Любуся як нова,

Все ще на зиму заготовля дрова,

Чому ж так вийшло ти спитаєш,

Бо Любу нашу ти не знаеш,

Енергії у неї стільки,

Нехай же буде так навіки.