Клепачі

Прокинувшись рано вранці, закінчивши водні процедури, зорганізувалися поснідати. Наприкінці запивши сніданок кавою, почали збиратися в дорогу. Учора вночі відбулася розмова, яка змусила нас повернутися назад у місто Лубни.

— Максе, ти бачив із правого боку на виїзді з міста заправку?

— Бачив. Мені здається, там пусто, інакше це місце вже було б зайняте й під контролем.

— Можна й заправку перевірити; мене більше цікавить величезний будівельний магазин за нею. Навіть якщо його наполовину винесли, думаю, нам є чим там поживитися.

Я трохи подумав, вирішив, що Сергій правий: у село ми встигнемо, а там можна непогано розжитися потрібними речами.

— Ну що ж, поїхали, влаштуємо собі шопінг.

Біля магазину ми опинилися тільки хвилин через сорок. Перевірили заправку, зливши залишки бензину, заповнивши бак і всі пусті каністри. Хтось до нас тут чудово повеселився: заправна станція виявилася завалена трупами зомбі. Імовірно, поки зливали пальне, відстрілювали нелюдів, що йшли на постріли. Та й у самому приміщенні магазину при заправці лежало близько десятка мертвяків. А ось біля будівельного магазину, виявилося, бродили ще не заспокоєні зомбі.

Зупинившись від будмагу метрів за сто, Сергій попросив, побачивши, як я беру снайперську дрібнокаліберку:

— Дай я потренуюся.

— На, тримай, снайпере, — простягаючи гвинтівку, усміхнувся я.

Друг піднявся на дах автобуса й приготувався відстрілювати нелюдів. У їхній поведінці мене насторожила дивна неправильність. Здавалося, вони по черзі підходили до величезного зомбі, що стояв під високим деревом у тіні. Перший майже безшумний постріл відкинув навіювання: величезний зомбак, що стояв під деревом, упав як підкошений. Контролюючи обстановку навколо, поки Сергій стріляв, у бінокль побачив, що куля попала прямо в ліве око. Здивовано подивився на товариша й показав йому великий палець:

— Ай молодець, тепер ти наш штатний снайпер.

Сергій, знизуючи плечима, почав відстрілювати решту.

— Вісімнадцять, — закінчив рахувати, за ним: — давай під'їдемо ближче до входу.

Сухий підігнав бус прямісінько до східців задом; відчинивши вантажні двері, ми ввійшли в приміщення. Магазин до нас уже гарненько підчистили, однак тут є чим ще поживитися.

Показавши другові на великий візок:

— У місці не розходитися: один тягає й вантажить, другий охороняє, і так по черзі.

Сергій кивнув і, схопивши візок, побіг у перший відділ, по ходу нап'явши на голову темно-коричневу каску. Я засміявся:

— Навіщо? Щоб у голову не напекло? Від куль не врятує, зомбі зараз за маківку не вкусить.

— Просто прикольно, а раптом знадобиться.

Ми почали вантажити все, що, на нашу думку, могло знадобитися на майбутньому місці проживання та в дорозі.

Кілька лопат різних форм і розмірів, навіть кілька саперних лопаток. Підвернулися під руку парочка чудових колунів і сокира, цвяхи, саморізи. Узяли один генератор потужніший за свій, трохи різних електроінструментів. І тут я завис: тут стояла в продажу міні-кузня з різними інструментами, навіть невеликий прес, гриндер і свердлильний верстат.

— Серього, беремо все, — показуючи на це добро, сказав я, — хороший коваль, та ще й зі своєю кузнею, усім потрібен. А хорошому ковалеві потрібен хороший помічник.

— Натяк зрозумів, а влізе?

— Влізе, влізе.

Ми конкретно завантажили свій бус, при цьому знайшли кілька рулонів із гідроізоляцією й великий армійський намет. Наприкінці завантаження Сергій помітив уже пограбований стелаж під склом, нижня частина якого являла собою тумбу, замкнену на ключ. Узявши сокиру, легко зламав дверцята; за ними виявилися коробки, схожі на упаковки з мобільних телефонів.

— Сірий, зв'язку все одно немає, навіщо тобі смартфон, кинь.

— Ти придивися, Максе, які смарти в будівельному магазині, навіть у такому величезному. Це ж рації з гарнітурою, батарейки й зарядки для будівельників, що працюють на висотках.

Я придивився:

— Ось це удача, нам якраз зв'язку не хватало. Беремо все й пора тікати звідси, а то не дай боже нагрянуть будівельники, які цей магазин не дочистили.

Забрали все, що було в тумбі: двадцять одну Baofeng BF-888S — це якісна професійна радіостанція, яка має великі можливості й здатна запропонувати багатий функціонал. Baofeng BF-888S ефективна у своїй роботі за будь-яких погодних умов і на будь-якій місцевості, адже її якісний сигнал на досить великі відстані забезпечить вбудований 5 Вт вихідний передавач у комбінації із системою цифрової обробки. До того ж ця модель працює з 16 каналами в діапазоні UHF (400—470 МГц). З її функціональних можливостей варто відзначити можливість сканування сигналів і програмування, використовуючи для цього ПК, наявність функцій VOX, PTT, скремблера й режиму няньки. Також у ній можна регулювати гучність і використовувати гарнітуру, а за потреби заблокувати клавіатуру. Не можна не відзначити й ергономічний дизайн цієї моделі, з міцним і герметичним корпусом, який забезпечить Baofeng BF-888S хороший захист від ударів і вологи, а встановлений Li-Ion акумулятор — тривалий час роботи. У комплекті йшла гарнітура, зарядне й запасний акумулятор. Усе це я прочитав в інструкції з експлуатації рації, розпаковуючи одну собі, другу другові й вішаючи на себе гарнітуру. Виїжджаючи з міста, я помітив у глибині центральної вулиці чорну точку, що наближалася. Подивився в бінокль. У супроводі «УАЗа» їхала вантажна «Газель».

— Серьога, додай швидкості, здається, будівельники до свого магазину їдуть. Як би нам склеп не збудували.

Ми вилетіли за межу міста на величезній швидкості, однак скільки я не вдивлявся назад, переслідування не виявив. У магазині ще багато інструментів і матеріалів, які можна вивозити не один день. Судячи з усього, вони вважали за непотрібне зв'язуватися з нами.

Через деякий час Сергій почав пригальмовувати:

— Максиме, як ти думаєш, якщо ми зустрінемо на своєму шляху жадібних і зажерливих людишок, чи не погіршить наше становище така кількість чудових, дуже потрібних у господарстві речей.