Глава 30. Кінець?

— ХувЕх… — ну, хай буде Матір’ю Долі, раз так! — прощебетав дзьобом дивний старець на ім’я ТогШу.

Він був зовсім сивий, із великою кошлатою бородою та довгим волоссям, що рікою вилося навколо. Гойднувши головою, він зістрибнув із хмарки й пірнув просто в повітря. Винирнувши над самою маківкою ЦегЦел, полетів кудись убік, мугикаючи пісню собі під ніс:

Вітра несуть піщаний пил,
Зірвав бархани мов у дим.
Вони летять в далеку путь,
ІхЦела запах всім несуть.

І вітер мчав уперед, несучись далеко вдалину.

Між плавучими містами ХудалдааУс та СалГол він торкався рукою рідкісного стабільного потоку.

Покрутився в УнДус, шепочучи у довгі вуха Ам’Ханам про дива далекої пустелі. А потім усе дослівно переповів і їхнім братам у НдОй.

У рясній низці міст ЦегЦел відпочив у затінку листя, чуючи гніт господарів над їх рабами.

Здивував релігійних людей у білій вежі ЦамШашин, оминаючи її темну копію ЦамХар.

Разом із ШувуНар заспівав пісені біля великого вогню під стукіт кайла ГазаЕлів.

Минув безмовний лабіринт, пробіг між древніх статуй ГазАрханів.

Разом із вченими ОроМога на ритуал вигнання зазирнув.

А далі випадково завернув в Ісгерех, снуючи між МогуВар, де ледь вислизнув від важкого погляду Шивар.

Крізь піски, гори й підземелля, над річками та океанами плітка чи, можливо, навіть легенда від хитрого бога рознеслася світом. Вона потрапила до кожного на планеті Ефетей. І відтоді на Ефетеї вже ніхто не міг сказати, що нічого не відбувається.

Примітки до глави:

ТогШу - Гра Жарт.
Ефетей(Ефемера + Протей) - Мінливість.