Глава 7. Яри

Тіло нестерпно боліло й ледве рухалося. Очі, запливлі від довгого сну, ніяк не бажали розплющуватися. Проте лежати без діла, та ще й мовчки, було куди гірше.

ХувХошиг підвелася, розглядаючи себе і все навколо. Тіло стискали щільні бинти, що ховали рани від рою камінців. Навіть стопи й голова були обмотані. «У такому вигляді навіть Жаал не впізнає хазяйку», — подумки посміялася вона, сидячи на своєму ліжку на батьківському мастодонті.

Вихід виявився дуже далеким, коли ти ледь пересуваєш ноги. А ще це відчуття… дивно, коли стопи не притискаються голою шкірою до поверхні.

Батьки сиділи біля вогнища на підстилці й щось активно обговорювали. Крізь відкритий вхід на вечірньому небі вітався СарДер, несучи приємну синяву.

— Ммм, ттт… — неочікувано для себе, замість «тату» чи «мамо», промичала дівчина.

— Хоші, як ти? Як почуваєшся?

— Ммм? Ттт?

— Вибач, ми ж і рота тобі перебинтували, — заклопотано розрізаючи щільні смужки тканини, мовив ДууХуч. — Ти, коли спала, постійно намагалася все навколо вкусити. Видно, жахіття бачила.

— Дякую… А скільки я проспала? — забулькотіла ХувХошиг, заливаючи глек води в горлянку.

— День. Ні, вже півтора. Та це й не важливо. Головне — ціла. І, — багатозначно завів він, — ти ще не зрозуміла! Моя донька — героїня!

— У мене є сестра? — це не був жарт чи сарказм. Просто через постійні, навіть безперервні невдачі в її голові ніяк не могла намалюватися картинка, де вона — героїня.

— Хоші, та палиця, яку ти витягла з бібліотеки…

На невеличкому столі, біля якого раніше гомоніли батьки, лежала та сама довбня. Але тепер, серед тріпотливих язиків полум’я, вона виглядала зовсім інакше. На ній грали коштовні орнаменти та дивні символи, розписані блискучим чорнилом. А її розмір… зараз було просто незрозуміло, як дівчина могла так активно махати таким товстим оцупком.

— Це якийсь артефакт давнини?

— Ні, подивись ближче — це коштовний тубус. Логічно, що ти підібрала його саме в бібліотеці! Готова відкрити?

Сівши на коліна, ХувХошиг тендітно провела пальцями по своїй знахідці. Нерівності під символами приємно озивалися в свідомості, змушуючи трепетати дух ХайЯрів усередині. Дійшовши до країв, ліва рука зачепилася за кришку на одному з кінців. Дівчина вагалася, але все ж змогла прийняти правду — нарешті вона не невдаха! Тепер вона — героїня, і про її подвиг дізнаються всі! «Весь світ і Боги — сьогодні народилася нова ХайЯрка!» — прокричала вона в думках і, підчепивши кришку пальцями, відкрила тубус.

Пролунав гучний «Клац», і троє членів родини, затамувавши подих, витріщилися на порожнину, що відкрилася перед ними. Там щось було! Обережно нахиливши циліндр, дівчина виклала на стіл цупкий згорток рукописних листів. Старих, пожовтілих, але цілих і достатньо міцних, щоб їх можна було торкатися.

— Що там? Що написано? Яка мова? — неспроможна стримати радість, торохтіла мати.

Дивно, але в руїнах, де всі символи на стінах були написані абсолютно незрозумілою мовою, цю вони розуміли. Стародавня мова предків ХайЯрів — Ярів. Вона була трохи інакшою, сухою, мала менше цікавих слів, але виявилася дуже схожою на сучасне письмо. Розправивши стопку папірців, дівчина почала читати вголос, а батьки, розплющивши від подиву очі, дивилися на аркуші з-поза обох її плечей.

День 0. Ми започаткували власний клан. Довго думали над назвою. Через любов до подорожей будемо називатися ХайЗам.

День 30. Я зібрала перший караван і відправила синів через ІхЦел.

День 60. Пустельні ковзаючі плоти із вітрилом показали себе добре, караван повернувся з пункту призначення.

День 90. Клан росте. До родини приєднуються нові Яри, що обрали своєю метою шлях. Мене тепер називають великою матір’ю Заавар. Незвично.

День 220. Вирішили більше часу віддавати торгівлі. Через непостійність планети і стрімкі потоки суші страждають міста. Хитко побудовані зазнають суттєвих руйнувань.

День 250. Невдалий маршрут. Караван повернувся з товаром, нічого не продавши. Місто призначення Зах, що в джунглях на північному сході, зруйноване потоком.

День 380. Син доповів, що бачив цілий квартал Заху, занесений піском всередині ІхЦела.

День 410. Треба дослідити рух землі й піску. Має бути якась закономірність.

День 440. Закономірність знайдена, але не всюди. Є стабільні точки, додаю мапу.

ХувХошиг перешерстила всі папірці, але з сумом визнала, що мапи серед них немає. Проте все, що тут написано, все, що вона уже прочитала, — це змінить історію! Змінить саме розуміння цього світу. Треба продовжувати читання.

День 670. Вела караван в НдОй. Залишили піщані човни, коли зайшли в джунглі. Зустріли дивних велетенських тварин. Спробуємо їх приручити.

День 800. Торгівля йде добре. Усі великі міста мають представника нашого клану.

День 930. Перше дитинча велетенської тварини виведене серед клану.