Глава 6

Пройшло цілих два дні, а мені досі не перетелефонували з тієї роботи. Значить, я їм не підійшла. Ну добре, я не засмучуюся і буду шукати далі. Однак це трошки похитнуло мою впевненість у власні сили. Єдине, що мене хоч якось підтримувало, так це те, що вони і не відмовили мені. Я надіслала резюме ще в декілька компаній, що підходили мені за умовами. Звичайно вони не настільки круті, але для початку саме те. Зробивши собі каву, я сіла за ноутбук аби пошукати ще щось цікаве, коли мені зателефонували. Дивно, номер був незнайомим. 

- Ало. - сказала я.

- Доброго дня, міс Монтклер. Це Райнер Байрон, ви в нас були на співбесіді, пам'ятаєте? - невже мені зателефонували? - Ми розглянули всі кандидатури, і хотіли би вам запропонувати конкурсне стажування в нашій компанії.

Щось я не зрозуміла, так вони мене беруть чи ні? І що це за конкурсне стажування. Ні, я приблизно уявляю, що це таке. Але зараз мій мозок абсолютно відмовлявся працювати. Думаю, чоловік це теж зрозумів, тому і вирішив мені все пояснити. 

- Ви будете проходити стажування ще з одним кандидатом протягом двох тижнів. Але маю вас попередити, що він має досвід роботи, тому конкуренція буде значною. Та мене вразила ваша чесність, бажання працювати і знання, які ви описали в резюме. - мені було приємно чути ці слова. - Після двох тижнів роботи, за які вам заплатять навіть у випадку відмови, ми оберемо хто ж саме стане новим працівником. Все залежитиме лише від виконаної роботи. Тому, якщо ви згодні, то чекатимемо на вас в понеділок на дев'яту годину ранку. 

- Я згодна. - занадто швидко відповіла я. - В понеділок я прийду на стажування.

- Тоді чудово, сподіваюся ви принесете з собою хороший настрій. Гарного вам дня. - відповів містер Байрон.

- І вам. - все ще шоковано відповіла я. 

Роз'єднавши дзвінок, я ще довго не могла повірити в те, що тільки що почула. Невже мене справді прийняли на роботу в одну з найкращих фірм в даній сфері? Ні, цього ж бути не може. Напевно мені просто сниться. Але з іншої сторони я ще не працюю в них, це лише конкурсне стажування, яке я дуже легко можу завалити. Тим паче моїм конкурентом буде людина, що має досвід роботи в цій сфері. І це якось зовсім не додавало впевненості. Скоріш навіть навпаки. Але я маю впоратися з хвилюванням та видати крутий результат, адже родина Монтклер ніколи не здається. Мені ж треба підготуватися до першого робочого дня, адже все ж буде певне суперництво. 

Я навіть не помітила, що вже пройшло дві години сиділа за ноутбуком, шукаючи інформацію, що може знадобитися мені у роботі. Також я більше прочитала про компанію, в якій збираюся працювати. Вони займаються розробкою різного виду програм. А нещодавно там навіть відкрили відділ по роботі з програмами для мобільних телефонів. В мене завжди виходило доволі непогано розробляти антивірусники, тому, думаю, може навіть щось вийти. Ходять також чутки, що вони навіть планують зібрати власний гаджет. 

Поринувши в роботу, я навіть не одразу почула якийсь стук прямо під вікнами, а потім сигналізація. Звичайно я би не стала звертати на це уваги, але так вже сталося, що при проникненні в машину мені приходить сповіщення на телефон. І саме це і відволікло. Я одразу ж кинулася до вікна, і побачила як двоє якихось хлопців розбили мені скло, намагаючись залізти в середину. 

- Що ви робите? - крикнула я. 

Не довго думаючи, я побігла по сходах. Просто прекрасно, мені тільки що розбили скло. Вже вибігши на вулицю, звичайно, я нікого не знайшла. Ще й колеса спустили. Але ніби все на місці. Ні, я не лишу це просто так, адже скло до цієї моделі дороге. До того ж раптом ці двоє повернуться, аби закінчити свою справу. Та й скільки машин ще постраждає? Я одразу ж викликала поліцію, адже це не можна так просто лишати. Добре, що хоч двері в квартиру в мене захлопуються і я додумалася взяти з собою ключі. Але тепер варто задуматися про якусь парковку з охороною, адже така ситуація може повторитися. 

Вже за вісім хвилин приїхав патруль, і я мало не завила від того, кого побачила там. Ні, це точно може бути тільки жартом чи знущанням долі, адже і тут Кайл. Ні, я знала, що він працює в поліції. Але ж не думала, що саме так ми знову і зустрінемося.

- А я бачу, ти не можеш без проблем. - посміхнувся він, виходячи з машини. - І що в нас цього разу? 

- Нудно мені, от і вирішила викликати поліцію. - взірвалася я. - А ти не бачиш, що сталося з моєю машиною? 

Він перевів погляд на автомобіль, Його очі розширилися, адже посередині лобового скла була величезна тріщина. Він прийнявся все огляди, щось записуючи. В цей же момент вийшов напарник Кайла. Він був невисоким, з гарними рисами обличчя, теплими шоколадними очима та милою посмішкою. Симпатичний, але обручка на пальці давала зрозуміти, що він одружений. Ну що ж, мене зараз турбувати має інше.

- Доброго дня, ви запам'ятали нападників? - спитав він.

- Не зовсім, адже мені на телефон прийшло сповіщення, і тільки тоді я виглянула з вікна. - пояснила я. - Одного, в принципі, можу описати.

- Мені все зрозуміло. - до нас підійшов Кайл. - Тобі доведеться проїхати з нами в відділок, аби написати заяву. Машину зараз відженемо, я тільки викличу спеціалістів.

Ну просто прекрасно, день в мене сьогодні чудовий.  Нічого не скажеш, я вмію знайти пригоди на свою прекрасну...

Вже за мить я сиділа в поліцейському автомобілі, благо що не в якості підозрюваної. Та все ж шок не покидав мене, адже на мою машину здійснили напад. Ні, я розумію, що це звичайне хуліганство, але ж я не звикла до такого. Звичайно можна було б просто розповісти про все мамі або скористатися коштами для ремонту, однак мені захотілося справедливості. Хоча я і розуміла, що їх навряд чи знайдуть та якось покарають.

Так, це треба терміново сфотографувати та відправити Клео, адже коли мені ще випаде можливість покататися на поліцейському авто. Тому, діставши свій смартфон, я почала робити знімки. Виходило ніби непогано. А можна ще й в інстаграм викласти з якимось цікавим дописом. І я навіть не помітила, що за цим всім уважно спостерігав напарник Кайла. Та і я ловила погляди самого хлопця.