Глава 6

Пройшов тиждень, а мені досі не перетелефонували з тієї роботи. Значить, я їм не підійшла. Ну добре, я не засмучуюся і буду шукати далі. Однак це трошки похитнуло мою впевненість у власні сили. Єдине, що мене хоч якось підтримувало, так це те, що вони і не відмовили мені. Можливо так і має бути. Не у всіх все виходить з першого разу. От і мені варто намагатись далі.

Я надіслала резюме ще в декілька компаній, що підходили мені за умовами. Звичайно вони не настільки круті, але для початку саме те. Зробивши собі каву, я сіла за ноутбук аби пошукати ще щось цікаве, коли мені зателефонували. Дивно, номер був незнайомим. Можливо це відповідь від якоїсь іншої компанії. Я вже готова була розглянути усі варіанти.

- Ало, - сказала я.

- Доброго дня, міс Монтклер. Це Райнер Байрон, ви в нас були на співбесіді, пам'ятаєте? Тиждень тому, стосовно вакансії в нашій компанії, - невже мені зателефонували? - Ми розглянули всі кандидатури, і хотіли би вам запропонувати конкурсне стажування в нашій компанії.

Щось я не зрозуміла, так вони мене беруть чи ні? І що це за конкурсне стажування. Ні, я приблизно уявляю, що це таке. Але зараз мій мозок абсолютно відмовлявся працювати. Я раніше не стикалась з таким, та й в батьківській компанії ніби приймали одразу. Думаю, чоловік це теж зрозумів, тому і вирішив мені все пояснити.

- Ви будете проходити стажування ще з одним кандидатом протягом двох тижнів. Але маю вас попередити, що він має досвід роботи, тому конкуренція буде значною. Та мене вразила ваша чесність, бажання працювати і знання, які ви описали в резюме, - мені було приємно чути ці слова. - Після двох тижнів роботи, за які вам заплатять навіть у випадку відмови, ми оберемо хто ж саме стане новим працівником. Все залежитиме лише від виконаної роботи. Тому, якщо ви згодні, то чекатимемо на вас в понеділок на дев'яту годину ранку.

- Я згодна. Так, звичайно, я дуже хочу отримати цю роботу. Або хоча б спробувати власні сили, - занадто швидко відповіла я. - В понеділок я прийду на стажування.

- Тоді чудово, сподіваюся ви принесете з собою хороший настрій. Адже це дуже важливо. Гарного вам дня, - відповів містер Байрон.

- І вам, - все ще шоковано відповіла я. – Дякую.

Роз'єднавши дзвінок, я ще довго не могла повірити в те, що тільки що почула. Невже мене справді прийняли на роботу в одну з найкращих фірм в даній сфері? Ні, цього ж бути не може. Напевно мені просто сниться. Але з іншої сторони я ще не працюю в них, це лише конкурсне стажування, яке я дуже легко можу завалити.

Тим паче моїм конкурентом буде людина, що має досвід роботи в цій сфері. І це якось зовсім не додавало впевненості. Скоріш навіть навпаки. Але я маю впоратися з хвилюванням та видати крутий результат, адже родина Монтклер ніколи не здається. Мені ж треба підготуватися до першого робочого дня, адже все ж буде певне суперництво.

Я навіть не помітила, що вже пройшло дві години сиділа за ноутбуком, шукаючи інформацію, що може знадобитися мені у роботі. Також я більше прочитала про компанію, в якій збираюся працювати. Вони займаються розробкою різного виду програм. А нещодавно там навіть відкрили відділ по роботі з програмами для мобільних телефонів. В мене завжди виходило доволі непогано розробляти антивірусники, тому, думаю, може навіть щось вийти. Ходять також чутки, що вони навіть планують зібрати власний гаджет.

Поринувши в роботу, я навіть не одразу почула якийсь стук прямо під вікнами, а потім сигналізація. Звичайно я би не стала звертати на це уваги, але так вже сталося, що при проникненні в машину мені приходить сповіщення на телефон. І саме це і відволікло. Я одразу ж кинулася до вікна, і побачила як двоє якихось хлопців розбили мені скло, намагаючись залізти в середину.

- Що ви робите? - крикнула я. – Це ж моя машина.

Не довго думаючи, я побігла по сходах. Просто прекрасно, мені тільки що розбили скло. Вже вибігши на вулицю, звичайно, я нікого не знайшла. Ще й колеса спустили. Але ніби все на місці. Ні, я не лишу це просто так, адже скло до цієї моделі дороге. До того ж раптом ці двоє повернуться, аби закінчити свою справу. Та й скільки машин ще постраждає?

Я одразу ж викликала поліцію, адже це не можна так просто лишати. Добре, що хоч двері в квартиру в мене захлопуються і я додумалася взяти з собою ключі. Але тепер варто задуматися про якусь парковку з охороною, адже така ситуація може повторитися. Я переживала за свою ластівку, вона має залишатись в безпеці.

Вже за вісім хвилин, що здались мені вічністю, приїхав патруль, і я мало не завила від того, кого побачила там. Ні, це точно може бути тільки жартом чи знущанням долі, адже і тут Кайл. Звичайно я знала, що він працює в поліції. Але ж не думала, що саме так ми знову і зустрінемося. Реально щось постійно зіштовхує нас разом. І це починає дратувати.

- А я бачу, ти не можеш без проблем. Чи ти навмисно щось зробила, аби я приїхав і ми черговий раз побачились? - посміхнувся він, виходячи з машини. - І що в нас цього разу?

- Мрій. Нудно мені, от і вирішила викликати поліцію. Звичайна справа, нічого особливого, - зірвалася я. - А ти не бачиш, що сталося з моєю машиною?

Він перевів погляд на автомобіль, Його очі розширилися, адже посередині лобового скла була величезна тріщина. Він прийнявся все огляди, щось записуючи. В цей же момент вийшов напарник Кайла. Він був невисоким, з гарними рисами обличчя, теплими шоколадними очима та милою посмішкою. Симпатичний, але обручка на пальці давала зрозуміти, що він одружений. Ну що ж, мене зараз турбувати має інше.

- Доброго дня, ви запам'ятали нападників? - спитав він.

- Не зовсім, адже мені на телефон прийшло сповіщення, і тільки тоді я виглянула з вікна. Все відбулось якось надто швидко, - пояснила я. - Одного, в принципі, можу описати.

- Мені все зрозуміло. Звичайні хулігани, які хотіли щось вкрасти, - до нас підійшов Кайл. - Тобі доведеться проїхати з нами в відділок, аби написати заяву. Машину зараз відженемо, я тільки викличу спеціалістів.