Глава 1(2)

Місіс Зіла відвела мене в сторону і розповіла свою пропозицію. Мені було дозволено залишитися тут на фермі без батьків. Це була моя мрія, хочаб декілька днів провести вдалині від батьків зі своїми однолітками, а тут ціле літо. Ще вплив то й фактор, що мені прийшлося спати з Марі в одній кімнаті, а дім на фермі великий. 

– Не подобається мені це все, – сказав мій тато до дядька Фейлда.

– Чого? Нормально! Та й Нука вже дорослий.

 – Ти до чого це? Що він може бути нянькою? – тато Нуки на запитання мого тата кивнув і пішов до машини.

Лілі була двоюрідна сестра Нуки і єдина дівчина в цьому домі. Вона показала мені мою кімнату, вона була на другому поверсі зі виходом на балкон. Кімната Лілі була зразу за стіною, ми могли зустрічатися на балконі тому, що кімнати були з'єднані ним.

Дорослі вже поїхали до села, ми були одні з молодшим братом Нуки — Алан, якого всі по приколу називали Йоя. Коли ми з Лілі закінчили розбирати мої речі почулося іржання коней. Це був сам Нука і його друг, він недуже знав українську, або як її всі називали загальну мову, тому говорив з помилками. Ми з Лілі зловили їх на боротьбі.

– Оооо, тато все буде знати, – злякала свого брата Лілі – коней розпрягли і.. 

– Оу Лілі, ти тепер не одна, – з цікавим акцентом промовив хлопець Дрейн і потиснув мені руку – я Юла, або можеш називати мене...

– Юю, так він просто Юю, – потягнув хлопця Нука і з насмішкою додав – ідемо братюля, потрібно ще декого зловити. 

– Тільки спробуй! Ти чуєш!? – прокричала йому в спину моя нова подруга.

– Це обряд посвідчення, – він повернувся, єхидно посміхнувся і повів коней в загон. 

Поки Лілі робила мені екскурсію по фермі і розповідала як користуватися голограмним телефоном, який кріпиться на руку і по ньому можна лише дзвонити й використовувати як розумний годинник, та інколи підключити до комп'ютера, Нука, його брат і Юла десь зникли і конюшня була зачинена з середини. Лілі поки не хотіла розповідати про який обряд вони говорили, говорячи, що сама скоро про все дізнаюся. 

– Лілі, сестричко, ти не бачила Степана? 

– Нукка, – з острахом відповіла дівчина – якщо ти говориш про того щура то... Тобі капець.