Розділ 26

Вікторія

— Я вже давно не приймаю ванну, — раптом сказав Алекс. — Просто морально не можу.

Я напружилася поруч з ним та відчула, що зблідла. Як я не подумала про це? Чому не здогадалася? Почувалася останньою ідіоткою.

— Вибач. Я... Я не бажала, щоб ти згадував про те, що сталося. Мені так соромно. Я хотіла зробити тобі приємний подарунок, і навіть не подумала про твої страхи.

— Вікторіє, — прошепотів Алекс, торкнувшись долонею до моєї щоки, — я хочу подякувати тобі за це.

Я здивовано глянула на нього великими очима. Він дивився на мене зверху вниз з легкою усмішкою на вустах.

— Тепер я люблю свій день народження, — продовжив він. — І готовий хоч кожного дня приймати з тобою ванну. А ще ти подарувала мені спокійний сон.

Я відчула сльози на очах та підсунулася трохи вище на ліжку. Наші обличчя тепер були на одному рівні. Одинока сльоза потекла по моїй щоці. Алекс великим пальцем розмазав її, витираючи.

— Чому ти плачеш? — спитав хлопець, насупившись. — Я ніколи не бачив раніше твоїх сліз.

— Бо я дуже рідко плачу, — тихо відповіла я, — але мені так сильно болить за тебе. Я хочу зробити тебе щасливим.

— Коли ти поруч зі мною, Вікторіє, то я найщасливіший в усьому світі. Тоді, як я вперше побачив тебе, то навіть не міг мріяти про те, що ти будеш моєю.

— А коли я вперше побачила тебе, то подумала: "Звідки взявся цей легковажний, нахабний та самозакоханий тип з купою татуювань?".

— У тебе справді було саме таке перше враження про мене? — Алекс здивовано підняв обидві брови.

— О так! У тебе був такий самовпевнений вираз обличчя, наче ти був переконаний, що я в той же день застрибну до тебе в ліжко.

— Тебе виявилося важче приборкати, аніж мені здавалося.

Я тихо засміялася та зручно лягла на хлопця, поклавши свої руки на його груди. Ми деякий час мовчки дивилися одне на одного. Його зелені очі в цій тьмяній кімнаті виглядали темнішими, майже кольору хакі.

— Чому вона це зробила? — тихо спитала я.

Мені не треба було уточнювати, бо Алекс сам усе чудово зрозумів. Він відвів погляд та знизав плечима.

— Мама важко переживала розлучення з батьком, — відповів хлопець. — Постійно нервувала через це, хвилювалася, що залишиться без нічого. Як я вже казав раніше, вони з дідусем жили бідно. Заміжжя з моїм батьком відчинило їй двері у світ багатих, але багаті не завжди щасливі. Вона вийшла за нього, коли їй було дев'ятнадцять. Мама кинула коледж, як завагітніла мною та вирішила повністю присвятити себе сім'ї. Тато ж навпаки, жив і марив перегонами. Спочатку все було добре, але потім почалися сварки та скандали. До всього додалися ще ревнощі матері. Тато дедалі рідше залишався вдома. Потім у нього з'явилася інша жінка, і він подав на розлучення. Для мами це було повним нокаутом. Вона постійно нервувала та сиділа на заспокійливих. Після розлучення батьків я залишився з мамою. Ми переїхали в нову квартиру. Тих два роки були жахливими. Я весь час проводив з нянькою. Вона відводила мене до школи, а потім забирала. Мама майже весь час була у відключці через пігулки, які постійно приймала. Та я виріс, і тато сказав, що мені вже не потрібна нянька. Це ж він усе оплачував. Я залишився сам з жінкою, в якій більше не впізнавав своєї мами. Вона часто натрапляла на статті в інтернеті про батька, де його піймали з іншими жінками. Після таких новин мама накачувалася до такої степені, що добами лежала без свідомості. Інколи вона була нормальною та навіть дбала про мене. Та все ж, після розлучення мама, здається, збожеволіла. Вона ні з ким не ділилася своїми переживаннями. Зранку, у день мого народження, вийшла нова стаття з моїм батьком про те, що він нібито освідчився якійсь популярній акторці. Схоже, для мами це стало останньою краплею, тож вона вирішила в той самий день покінчити з усім раз і назавжди. Знаєш, що найсумніше в цій історії? — Я похитала головою, заперечуючи. — Стаття була фейковою. Тато насправді не освідчився тій жінці, але мама вже встигла вбити себе.

Я уважно слухала все, що говорив Алекс, а у моїй голові з'являлися картинки маленького хлопчика, який це все переживав самотужки.

— Можливо, мої слова здадуться тобі жорстокими, але твоя мама вчинила дуже егоїстично. Хоч як сильно я намагалася зрозуміти її, — я шумно видихнула, — але не можу. Тоді, коли твоя мама мала піклуватися та дбати про тебе, вона накачувалася пігулками до втрати свідомості через те, що їй розбили серце. Вибач, але вона справді егоїстка.

— Мабуть, їй було занадто боляче, а я... Я просто заважав, крутився поруч, намагаючись отримати її увагу, нагадував їй про батька. Після розлучення вона рідко дивилася на мене з любов'ю, але я все одно любив її. Досі дуже сильно люблю свою маму, Вікторіє, попри усе, що вона зробила.


— Добре, — прошепотіла я. — Тоді я більше не буду нічого поганого говорити про неї.

— Я хочу показати тобі її.

Я помітила, що Алекс потягнувся рукою до тумбочки біля ліжка. Він витягнув з верхньої шухляди свій гаманець та відкрив його. Хлопець простягнув мені якусь невелику фотокартку. Я зацікавлено глянула на неї. Побачила на невеличкому клаптику красиву жінку з яскравими зеленими очима, густими темними локонами та широкою усмішкою на вустах. Вона мала такий щасливий вигляд, що я на мить засумнівалася у її трагічному фіналі.

— Така красива, — тихо мовила я, не в змозі відвести погляду. — Ти схожий на неї. У вас очі однакового кольору.

— Так, — погодився Алекс, усміхнувшись. — У мене ще родимка є на шиї, як у неї.

Хлопець повернув голову, показуючи маленьку чорну цятку, яку я навіть не помічала раніше. Він так зрадів, коли я зауважила його схожість з мамою. Мабуть, вона значила для значно більше, аніж мені здавалося.

— Як її звати? — поцікавилася я.

— Анастасія, — відповів Алекс.

— Як мою бабусю.

— Справді?

— Ага. Це мама мого тата. Вона хороша, і дуже любить мене та Тео. Я познайомлю колись вас. Думаю, що ти їй сподобаєшся.

Ці слова на автоматі вилетіли з мого рота. Я глянула на Алекса та помітила на його обличчі вираз здивування.

— Ми ж не будемо постійно приховувати свої стосунки? — сказала я. — Після фіналу чемпіонату зізнаємося усім.

— До нього ще майже два місяці, — пробурмотів він.

— Так мало.

— А мені здається, що багато.

— Може, не будемо говорити про це зараз? — запропонувала я. — Вирішимо усе, коли приїдемо додому.

— Гаразд, — погодився Алекс.

Я усміхнулася йому, але він не зробив цього у відповідь. Просто мовчки забрав фотографію з моїх рук та сховав її у своєму гаманці. Я не хотіла, щоб Алекс ображався на мене через те, що я поки не готова зізнаватися про наші стосунки. Він мав би зрозуміти мене, адже зізнання про наш зв'язок стане проблемою для нас обох. Алекс легко обійняв моє тіло, змушуючи розслабитися на ньому. Я обережно положила голову на його груди та міцно заплющила очі. Хлопець поцілував мене в скроню, а після цього я заснула...

— Можна мені за кермо? — спитала я, ігноруючи те, що Алекс у цей момент вів автомобіль.

— Залазь! — сказав він.

Я трохи розгублено подивилася на нього. Що він має на увазі? Хоче помінятися місцями під час руху? Я усміхнулася, прикусивши нижню губу, а тоді відщепила пасок безпеки. На мені була прозора туніка з-під якої виднівся жовтий купальник. Ми збиралися на озеро, але вирішили перед цим поганяти дорогою за межами селища.

Алекс трохи опустив водійське сидіння та легко постукав рукою по своїй нозі. Я перекинула одну ногу через коробку передач та залізла Алексу на коліна, спершись спиною до його грудей.

— Кермо на тобі, Вікторіє.

Я кивнула головою, усміхаючись. Міцно вчепилася за кермо, а Алекс опустив свої руки на мої ноги. А це вже було цікаво. Мій погляд опустився на спідометр.

— Так повільно їдемо, — пробурмотіла я. — Лише сто кілометрів на годину. Додай трохи газу, Алексе!

Він хмикнув та сильніше натиснув на педаль газу. Я зручніше сіла на ньому, розсунувши ноги. Швидкість наростала з кожною секундою, а моє серце починало битися сильніше. Гудіння двигуна віддавало іскрами бажаннями кудись в самісінький центр живота, повільно опускаючись нижче. Дотики пальців Алекса ще більше розпалювали мене. Він легко водив ними, вимальовуючи круги на внутрішній стороні моїх стегон. Я сильніше закусила губу та ще міцніше стиснула кермо. Швидкість зросла до ста п'ятдесяти, але це все ще було дуже мало. Шини скрипіли на ґрунтовій дорозі, розганяючи пилюку з усіх сторін. Я уважно зосередилася на дорозі, повністю довіряючи Алексу педалі та передачі. Це було дико, божевільно та дуже небезпечно. Але я обожнювала ризик у всіх його проявах. Навіть зараз я зовсім не відчувала страху, лише адреналін та чисте задоволення.

— Ще швидше! — сказала я.

Не змогла стримати стогону, коли одна рука Алекса лягла на мій живіт. Він опустив її трохи нижче та почав пальцями бавитися з гумкою моїх трусиків від купальника.

— Це нормально, що я заводжуся від того, що ми разом ведемо цей автомобіль, щосекунди збільшуючи швидкість? — тихо спитала.

— Це точно ненормально, але я, чорт забирай, заводжуся так само! — Алекс торкнувся губами моєї шиї, залишаючи на ній вологі поцілунки. — Як сильно ти збуджена?

На одну секунду я закотила очі від задоволення, а тоді зосередилася на дорозі. Дихання стало уривчастим, а бажання — майже нестерпним.

— Перевір, — прохрипіла я, хитро усміхнувшись.

Алекс просунув свою руку в мої трусики та почав повільно пальцями пестити мене. Я так міцно стиснула кермо, що аж кісточки побіліли. О Боже! Це було повним божевіллям. Я намагалася керувати своїми відчуттями, борючись з бажанням заплющити очі та повністю віддатися насолоді. Мені потрібно слідкувати за дорогою!

— Яка максимальна швидкість цього автомобіля? — спитала я, задихаючись.

— Двісті п'ятдесят, — хрипло відповів Алекс. — Але я ніколи не розганяв його на максимум.

— Значить, ми зробимо це зараз. Додай швидкості!

Я глянула на спідометр, стрілка якого почала різко підійматися зі ста вісімдесяти до двісті. Так само швидше почали рухатися його пальці. Я не могла більше стримувати своїх стогонів, тому здалася. Алекс цілував мою шию, паралельно слідкуючи за дорогою. Він ще сильніше натиснув на газ та перемкнув на вищу передачу.

— Ми на двісті двадцять, — ледве вимовила. — Ще трішки... Трішки швидше...

Я важко ковтнула, стискаючи кермо та намагаючись зосередитися на дорозі, а не на пальцях Алекса. Та, дідько, це було неможливо! Я розуміла, що от-от зірвуся від задоволення, але зі всіх сил стримувала себе, щоб побачити стрілку спідометра на максимум. Перед очима лише бігали числа: 230, 240 і 25..

— Ох, Алексе! — простогнала я. — Я... Я зараз...

І в момент, коли побачила довгоочікуване число, я голосно закричала у своїй ейфорії. Алекс трохи сповільнив рух та різко загальмував. Я впала обличчям на кермо, важко дихаючи. Серце шалено билося в грудях, а автомобіль досі тремтів від швидкої їзди. Коли підняла голову, то помітила, що усе навколо було в пилюці, яку підняли шини. Я глянула на Алекса, задоволено усміхаючись.

— Ми божевільні, — прошепотіла я.

Руками потягнулася до його обличчя, не стрималася та сильно поцілувала Алекса в губи. Адреналін досі бушував у моїй крові, але не так сильно, як мої палкі почуття до цього хлопця. Здається, я таки закохалася у нього. Дуже-дуже сильно та безповоротно...

— Тут занадто гаряче. — Алекс підвівся зі свого рушника. — Треба трохи остудитися.

— Що ти робиш? — здивувала я, коли помітила, що він почав повністю роздягатися.

Швидко оглянулася по сторонах. На озері нікого не було, і лише ми вдвох лежали на пірсі. До того ж уже майже стемніло. Я не встигла відмовити Алекса, як він уже стрибнув у воду повністю голим. Я опустила погляд на свій жовтий купальник та легко прикусила нижню губу. Невже наше божевілля в його автомобілі буде мати продовження? Я тихо засміялася від своїх думок. Алекс винирнув з води та провів руками по своєму мокрому волоссі. Вологим воно було майже чорним. Я замилувалася Алексом, не в змозі відвести погляду. Він був таким красивим у цей момент. У глибині душі я так сильно раділа, що його серце належало мені.

— Ну, ти йдеш? — голосно спитав він.

Алекс сильно вдарив рукою по воді, і теплі краплі потрапили на мене. Я засміялася та підсунулася ближче до пірса. Хлопець підплив у мою сторону. Він легко торкнувся своєю вологою долонею до моєї гомілки.

— Ти хочеш, щоб я роздягнулася тут?

Я почала оглядатися навколо. Справді нікого не було. Я ніколи не купалася голою, адже завжди відпочивала з батьками. Не впевнена, що у мене взагалі ще колись буде шанс зробити щось таке божевільне.

— Ти можеш бути в купальнику, — сказав Алекс, дивлячись на мене. — Він і так мало що прикриває.

Я закотила очі, а тоді потягнулася пальцями до зав'язок купальника. Спочатку зняла верх, а потім швидко стягнула нижню частину. Погляд, яким Алекс оглянув моє тіло, змусив мої щоки почервоніти. Він з таким захопленням дивився на мене, наче я була найкрасивішою дівчиною з усіх, яких він коли-небудь бачив. Хлопець раптом потягнув мене за ногу вниз. Я впала у його обійми, занурюючись у теплу воду. Ми відплили трохи далі, усміхаючись одне одному. Я відсторонилася від нього та з головою пішла під воду. Винирнувши, провела руками по волоссі, відчуваючи, як вода стікає по моїй спині. Алекс раптом схопив мене за талію та одним різким рухом притягнув до себе. Я інстинктивно обійняла ногами його пояс. Він підняв мене трішки вище, а я закинула свої руки на шию хлопця. Ми мовчки дивилися одне одному в очі. На вулиці вже починало сутеніти, але його райдужка все ще була такого яскравого зеленого кольору. Губи Алекса знайшли мої для палкого поцілунку. Я розімкнула свої, дозволяючи йому поглибити поцілунок. Бажання наростало з новою силою, і я так добре відчувала, що він теж хотів мене. Його губи були такими солодкими, що мені хотілося, аби Алекс завжди цілував мене так. Він почав осипати поцілунками мою шию й ключиці. Його руки блукали моїм тілом, стискали груди та сідниці, а я тим часом безсоромно стогнала, заплющивши очі.

— Алексе, я хочу тебе, — хрипло прошепотіла.

Мабуть, більше не було потрібно слів. Він повільно опустив мене на себе, змушуючи моє тіло затремтіти. Я втягнула губами повітря, приймаючи його повністю. Це відчувалося так добре. Я міцно вчепилася руками за його спину та розплющила очі. Наші погляди були прикутими одне до одного. Я почала рухати стегнами назустріч його поштовхам. Алекс підняв свою долоню вверх та ніжно поклав її на мою щоку.

— Я кохаю тебе, Вікторіє, — прошепотів він, після чого знову поцілував мене, не дочекавшись моєї відповіді.