Розділ 19

Вікторія

— З днем народження! — голосно сказали ми з Тео, коли увірвалися у спальню батьків.

Тато усміхнувся, адже він вже точно знав, що ми привітаємо його тоді, як тільки стукне опівніч.

— Пропустіть мене! — мовила за нашими спинами мама.

Ми одразу ж відійшли в сторону. Вона увійшла до спальні, тримаючи в руках торт. Мама зупинилася біля Тео, який швидко підпалив усі свічки, а тоді попрямувала в сторону тата, що підвівся з крісла. Ми з братом підійшли ближче до них.

— Загадуй бажання! — заговорила вона до нього.

Тато завмер на декілька секунд, обдумуючи, а потім заплющив очі. Мені було цікаво, що він загадав, але таку таємницю він би не розкрив мені. Тато задув усі свічки, хоча йому й не дуже хотілося цього робити. Мабуть, такі святкування він вважав недоречними для його віку, але нічого не сказав, щоб не образити маму. Вона так раділа та широко усміхалася в цей момент.

— З днем народження, коханий! — сказала мама і поцілувала тата в щоку. — Не віриться, що ти у мене вже такий старий.

— Мамо! — обурилася я та підійшла до тата з іншої сторони. Я міцно обійняла його. — Тато ще дуже-дуже молодий. Упевнена, що молоді дівчата ще заглядаються на нього.

— Мабуть, у його мріях, — пробурмотіла вона. — От у мене з'явився молодий залицяльник!

Мама поставила торт на невеликий стіл та відкинула своє волосся з плечей. Вона задоволено усміхнулася.

— Це ти про кого? — спитав Тео, насупившись.

— Про Алекса! Він такий симпатичний хлопець. Сказав, що у мене красиві ноги. Ох, якби ми зустрілися років двадцять тому, то я б точно його обрала.

— Двадцять років тому ти вже була заміжня! — буркнув тато.

— Може, я б кинула тебе заради нього? — Мама знизала плечима. — Він такий сексуаль...

— Он як? Тобі бракує лише завестися молодим коханцем, Поліно!

Я опустила голову та стиснула губи, намагаючись не засміятися. Мама завжди полюбляла дратувати тата, а зараз він вже відверто бісився. Вона підійшла до нього та міцно обійняла за талію.

— Хто це у нас тут злиться і закипає від ревнощів? — спитав вона, стримуючи задоволену усмішку.

— Не випробовуй моє терпіння, бо інакше вже завтра сліду Алекса на автодромі не буде!

Я здивовано підняла голову, дивлячись на батька. Схоже, його справді дуже злив Алекс, і я чомусь була певна, що причина далеко не в жартах мами.

— Перестань, Гордію! Не варто зриватися на хлопцеві. Він, здається, хороший. До того ж у нього нема мами, а тато я, впевнена, не надто переймається ним. У нього нікого і нічого нема. Не забирай у нього ще й можливість займатися перегонами. Ми не знаємо, як важливо це для нього.

— Ти занадто добра до цього Алекса, — пробурмотів тато.

Я помітила, що на імені хлопця він міцно стиснув зуби. Що буде, якщо тато дізнається про мій зв'язок з Алексом? Він розірве його на шматки.

— У мене є подарунок для тебе, — сказала мама та зникла у гардеробній.

Я опустила погляд на свої руки, в яких тримала коробку. Підійшовши до тата, я простягнула йому подарунок. Він усміхнувся мені, а його злість миттєво зникла. Тато відкрив коробку, розглядаючи вміст.

— Подумала, що тобі знадобиться новенький шолом, — пояснила я, усміхнувшись.

— Дякую, донечко, — сказав тато, притягуючи мене у свої обійми.

— Вітаю з днем народження, — знову привітала я та поцілувала його в щоку. — Люблю тебе дуже сильно.

— І я тебе теж.

Я відступила, дозволяючи Тео вручити свій подарунок. Якраз у цей момент повернулася мама з невеликою коробкою в руках. Усі дуже добре знали, що в ній, адже кожного року вона дарувала татові нову колекційну модель автомобіля. Ця традиція була незмінною вже протягом багатьох років. Ми всі разом сиділи у спальні батьків, куштуючи торт. Тато ще відкрив пляшку шампанського на честь свята. І хоч ніхто майже не пив, мама дозволила собі випити більше, аніж зазвичай.

— Ох, я вам зараз таке розкажу про вашого батька! — почала вона та знову надпила шампанського. — Вам здається, що він такий завжди серйозний та під контролем, але одного разу Гордюша став ініціатором бійки.

Ми з Тео здивовано переглянулися. Зазвичай тато дуже добре тримав себе в руках. Я почула, як батько застогнав та закотив очі, спершись щокою на свою руку.

— Вікторія ще була дуже маленькою, — продовжила мама та потягнула пальцями мою щоку, усміхаючись. — Тео тоді був тільки в планах. Здається, саме в той період нам вдалося його зачати. Правда, Гордію?

Я прикрила рот рукою, коли помітила, що брат почервонів та скривився.

— Можна без таких подробиць? — пробурмотів він.

— Так от, на новорічні свята ми поїхали в гори. Ваш тато орендував для нас будиночок, щоб ми були лише вдвох. Ми каталися на лижах, їздили верхи на полонину та проводили прекрасні романтичні вечори. Одного разу я потягнула його на дискотеку. Неподалік був великий готельно-ресторанний комплекс з клубом. Я розслабилася, випила, потанцювала. Мені здавалося, що я повернулася у свою юність. І раптом... — Мама замовкла, округливши очі. — Я помітила свого колишнього нареченого у компанії якихось дівчат. Це був справжній шок, адже ми не бачилися декілька років. Він теж помітив мене. Я поспішила в коридор, але Ігор схопив мене за руку. Він почав говорити якісь дурниці. Благав, щоб я пробачила йому та повернулася до нього.

— Так і благав? — втрутився тато, звівши брови.

— О так! — голосно сказала мама та закотила очі. — Мало на колінах не стояв. Я б все одно йому не пробачила.

Я помітила, як батько усміхнувся, спостерігаючи за мамою. Його погляд був таким ніжним і закоханим, що від цього і мені стало тепліше. Мама лягла на ліжко, розкинувши руки. Схоже, вона справді надто багато випила.

— А що сталося потім? — поцікавилася я.

— Я побачив їх разом, і без вагань кинувся на нього з кулаками, — сказав тато, підвівшись з крісла. — Він тоді добряче від мене отримав. Я мав це зробити ще коли побачив той відеозапис з камер, але він тоді втік. Я не очікував, що той ідіот повернеться та ще й проситиме пробачення у вашої мами.

— А потім ми повернулися у свій будиночок, — прошепотіла мама п'яним голосом. — У Гордюші були рани, тож я обробила їх, а тоді ми зайнялися...

— Так, Поліно, годі! Тобі вже час спати.

Тато легко підняв її у сидяче положення. Мама усміхнулася йому, притулившись щокою до його руки.

— І в той вечір ви зачали мене, — зробив висновок Тео. — Дякую за цю інформацію. Я завжди думав, що ви зробили мене в цій кімнаті.

— Перестань! — сказала я крізь свій сміх. — А як щодо мене, тату?

Той невдоволено похитав головою. Мабуть, йому не дуже хотілося в день свого народження говорити про зачаття дітей.

— Ідіть уже до себе. Цей вечір якийсь божевільний.

Тео підвівся першим з ліжка та простягнув мені свою руку. Ми разом попрямували до дверей під тихий сміх мами. Оглянувшись, помітила, що тато намагався підняти її, але вона відчайдушно пручалася.

— Сьогодні ніч буде шумною, — пробурмотів Тео, зачинивши за нами двері.

— Думаєш, що буде ще одне зачаття дитини? — спитала я, піднявши одну брову.

Ми обоє засміялися, адже це точно було б повним божевіллям.

— Якби вони хотіли ще одну дитину, то зробили б це раніше, — сказав брат, закинувши одну руку на мої плечі. — Гадаю, що їм і нас вистачає.

— Як твої справи? — поцікавилася я. — Тато казав, що ти зацікавився професійними мотогонками.

— Так, але...

— Але?

— Там правила. Я хочу почуватися вільніше, тож вуличні перегони на мотоциклах мене більше приваблюють. До речі, мені вже час йти.

— Що? — здивувалася я. — Куди ти йдеш?

— Займатися тим, що мені подобається, — відповів брат. — Прикриєш мене, якщо раптом батьки питатимуть? Хоча їм, здається, буде не до цього.

Зі спальні батьків почувся голосний сміх і якісь дивні звуки. Я трохи скривилася від цього. Так, їм точно зараз не до нас з Тео. Я кивнула головою на прохання брата.

— Дякую, Вікторіє! — Тео швидко поцілував мене в щоку.

Він побіг до своєї кімнати, а вже за мить повернувся зі шкіряною курткою в руках. Тео пройшов повз мене, усміхнувшись своєю найкращою усмішкою. Вона в нього була схожа на мамину. Я деякий час дивилася йому вслід та зауважила, що за останній рік він помітно змужнів та подорослішав. Це вже точно не той маленький братик Тео, якого я пам'ятала. Я сховалася у своїй кімнаті, зачинивши двері. На щастя, не було чутно ніяких звуків зі спальні батьків.