Розділ 13

Вікторія

Дві секунди... Саме стільки мені вистачило часу, щоб помітити його. Він стояв неподалік у цьому красивому чорному костюмі, а яскрава білявка тулилася до нього. Я різко відвела погляд та усміхнулася своїм батькам, з якими ми разом стояли біля одного зі столиків. Мені бракувало тут хоча б Лії, але відколи її батько відмовився від перегонів, його рідко запрошували на такі заходи. Я знервовано постукала пальцем по келиху з шампанським, а тоді зробила один великий ковток. Спокуса знову глянути на Алекса була надто великою. Я видихнула, намагаючись заспокоїти те нестримне биття мого серця. Не витримавши, таки мигцем подивилася в його сторону. Коричневе волосся, що зазвичай стирчало в неохайному безладі, сьогодні було ідеально зачесане назад. Я ніколи раніше не бачила його таким вишуканим та серйозним. Лише татуювання на руках та декілька розстібнутих верхніх ґудзиків нагадували мені, що це саме той Алекс, якого я знала. Я глянула трохи нижче. Мій погляд зачепився за блискучий золотий годинник на його руці. Довгі червоні нігті виднілися з-під його долоні. Ця білявка захоплено дивилася на нього, тримаючись за руку Алекса так, наче вони вже були одружені. Я знову глянула на обличчя хлопця та зауважила, що він так само пильно розглядав мене. Наші погляди зустрілися в довгому зоровому контакті. Дві секунди перетворилися на кілька хвилин. Моє серце завмерло, коли я дивилася на нього. Воно наче перестало битися. Довгі червоні нігті опинилися на його підборідді. Дівчина повернула обличчя Алекса у свою сторону, змушуючи подивитися на неї. Я швидко відвела погляд, адже той маленький зв'язок уже було втрачено.

— Ці світські заходи — справжня каторга, — застогнав біля мене Тео. — Тобі хоча б двадцять, а я навіть випити нічого не можу.

Я усміхнулася від його слів. Цей розчарований та знуджений вигляд брата просто-таки виказував наш настрій.

— Колись тут було цікавіше, — заговорила мама. — Пам'ятаю, як ваш тато вперше привів мене сюди. Я була в такому захваті.

— Тоді, коли ти влаштувала бійку? — спитав батько, стримуючи свою усмішку.

Мама почервоніла та кинула в його сторону суворий погляд. Ми з Тео переглянулися. Здається, нам не так багато відомо про їхню молодість.

— Що це за історія? — поцікавилася я. — Ви раніше не згадували про це.

— Бо це не те, чим можна пишатися, — пробурмотіла мама. — Просто одна... Моя колишня подруга роздратувала мене. Я тоді не втрималася та вилила на неї келих з вином. Після цього вона накинулася на мене, і між нами зав'язалася бійка.

Я засміялася, шоковано піднявши обидві брови. Ніколи б не подумала, що ця завжди стримана та елегантна на публіці жінка могла коли-небудь влаштувати бійку.

— Я ледве відтягнув вашу маму від тієї бідолашної, — сказав тато та похитав головою. — Вона готова була її вбити. Навіть мене вдарила в той момент. Я подумав тоді, що одружився з якоюсь навіженою. Почав хвилюватися за своє життя.

Ми засміялися, бо батько жартома говорив це все. Мама ж навпаки розсердилася. Від її суворого погляду довелося прикрити рот рукою, щоб не сміятися так відкрито.

— Іду погуляю, — сказала вона, а тоді додала, глянувши на батька: — Сама!

Мама схопила келих з шампанським, розвернулася та повільно попрямувала між столиками та автомобілями. У цій довгій темно-фіолетовій сукні з відкритою спиною вона виглядала наче метелик. Така легка та красива.

— І багато у вас ще таких історій? — зацікавлено спитав Тео у тата.

— У нас загалом була... — батько задумався. — Дуже цікава та особлива історія.

— Ви не так часто говорите про це, — зауважила я.

— Бо усе було неправильно з самого початку. Можливо, колись мама розкаже вам про це.

— Ти коли-небудь шкодував? — поцікавилася я. — Хоч один раз думав про те, що помилився, коли обрав для себе маму?

Тато раптом тихо засміявся. Він нахилився трохи ближче до нас з Тео. Ми, як найслухняніші діти, замовкли в очікуванні його відповіді.

— Я не обирав її, — сказав тато. Ми з Тео одночасно ахнули. — Нас дивним чином пов'язала доля, але це ніколи не було помилкою. Я щасливий, що все склалося саме так. Хіба можу шкодувати, якщо у мене такі чудові діти та прекрасна дружина?

Батько раптом підійшов ближче та обійняв нас з Тео. Я притулилася щокою до його білої сорочки, вдихаючи такий знайомий приємний запах. Спрямувавши погляд вперед, помітила маму в компанії якогось чоловіка.

— Здається, до твоєї прекрасної дружини хтось залицяється, — сказала я.

Тіло тата одразу ж напружилося. Я глянула на нього та помітила, як спалахнули його очі, коли він перевів погляд на маму.

— Навіть на декілька хвилин не можна залишити, — пробурмотів він.

Тато відійшов від нас з Тео, а тоді впевнено попрямував вперед.

— Зараз буде шоу, — мовив до мене брат.

Я зробила декілька ковтків шампанського, спостерігаючи за тим, як тато підійшов до мами та обійняв її однією рукою, міцно притискаючи до себе. Це було так по-власницьки, наче він хотів показати усім, що ця жінка належить йому. Цікаво, чи хтось колись обійме мене так само? Мій погляд пройшовся молодими хлопцями, що були тут присутні. Я могла б пофліртувати з кимось, щоб... Міцно стиснула губи, намагаючись не згадувати Алекса. Але ж він прийшов сюди з дівчиною, то чому мені не можна трохи розважитися? Я випила увесь вміст келиха до останньої краплі та відійшла від столика.

— Гей, ти куди? — спитав за моєю спиною Тео.

— Шукати пригод, — відповіла я.

— Чому ви всі мене залишаєте? — обурився він.

— Ну, щоб тобі не було так нудно, ти можеш теж познайомитися з кимось.

Я показала йому на столик, біля якого стояла самотня юна дівчина. Ідеальний варіант для Тео. Він лише голосно фиркнув на мою ідею. Я проігнорувала його та попрямувала до найближчого виставкового автомобіля. Це був красивий раритетний кабріолет червоного кольору. Я не могла торкнутися його через натягнуту стрічку, але мені шалено хотілося зробити це. Я пройшла трохи далі, розглядаючи інші автомобілі. Загалом тут справді була занадто світська атмосфера. Вечірки після вуличних перегонів подобалися мені значно більше. Мою увагу привернув жовтий автомобіль. Зазвичай саме цей колір завжди обирав Алекс. І чому я взагалі думаю про нього? Чому постійно згадую? Я заплющила очі, борючись зі своїми думками.

— Подобається? — заговорив за моєю спиною незнайомий голос.

Я оглянулася та помітила привабливого хлопця з широкою усмішкою. Вона була такою красивою, що я теж несвідомо усміхнулася. Його блакитні очі зацікавлено пройшлися моїм тілом.

— Ми знайомі? — спитала я, піднявши одну брову.

— Ні, але можемо це виправити зараз.

— Чому ви так впевнені, що ні?

— Бо якби я бачив вас раніше, то ніколи б не забув.

Від його слів мої щоки запалали. Я любила компліменти. Мабуть, усі дівчата хочуть, щоб їм говорили такі слова.

— Ян, — представився він і простягнув мені свою руку.

— Вікторія, — сказала я та потиснула його долоню.

Він не поспішав відпускати мою руку. Від цього я трохи ніяковіло усміхнулася.

— Може, ви нарешті відпустите мене?

— Тільки за умови, що ми більше ніколи не будемо звертатися одне до одного на "ви".

Я кивнула головою, погоджуючись. Цей хлопець був інтелігентним та галантним. Просто ідеальний кандидат для серйозних стосунків, але не надто вдалий варіант для легкого флірту.

— То ти тут, бо...

— Бо мій батько палкий фанат стареньких автомобілів, а також організатор аукціону, що відбудеться зовсім скоро, — відповів хлопець, всунувши руки в кишені штанів. — А ти?

— А я тут, бо мій тато є затятим шанувальником перегонів та всього, що з ними пов'язано. Нас кожного року запрошують на цю виставку. Дивно, що я не бачила тебе раніше.

— Це через те, що я вчуся у Лондоні.

— У Лондоні? — здивувалася я. — Мій прадід довгий час жив там. У нас залишився маєток, і ми з сім'єю кожного року їдемо туди.

Ян закивав головою та дивно посміхнувся.

— Думаю, що у такому випадку ми б з тобою все одно зустрілися.

— Можливо.

Я знизала плечима та відвела погляд до автомобіля. Відчула, що Ян продовжує зацікавлено розглядати мене. Збентежена його увагою, я швидко провела руками по гладкій тканині своєї сукні.

— Може, прогуляємося? — запропонував він.

Я кинула головою, погоджуючись. Він повів мене вузькою доріжкою поміж автомобілями. Хлопець розповідав мені про деякі з них, намагаючись вразити. Це змусило мене усміхнутися. Він явно не здогадується, з ким має справу. Ян не торкався до мене, хоча інколи начебто випадково наші пальці перепліталися. Коли ми підійшли до сучасних автомобілів, я аж здригнулася від цікавості. Старі автівки ніколи не приваблювали мене, а от новенькі чуда технологій — зовсім інша справа.

— Це... — почав Ян, показуючи на один з найшвидших у світі суперкарів.

— Хеннесі Веном Ф5, — сказала замість нього. — Швидкість 450 км/год, потужність 1622 кінських сил, а ще розгін до 100 кілометрів за 2,3 секунди.

— Вау! — вражено мовив хлопець. Він дивився на мене так, наче я була незвичайною. — Схоже, тебе важко здивувати.

— Якщо це стосується автомобілів — то так! Але мушу визнати, що твої спроби були непоганими.

Я не стрималася та щиро усміхнулася йому. Мені подобалося спілкуватися з цим хлопцем. З ним виявилося доволі цікаво, а ще він достатньо привабливий. Він міг би навіть сподобатися мені. Можливо, просто потрібно більше часу? Моє тіло несвідомо затремтіло, коли я відчула на собі інший погляд. Це складно пояснити. Таке враження, наче я відчувала його навіть на відстані. Оглянувшись, зрозуміла, що не помилилася. Алекс пильно спостерігав за мною своїм різким поглядом. Його дівчина продовжувала далі крутитися біля нього, хоча він абсолютно не цікавився нею. Це мало б мене потішити, але фактом залишалося те, що Алекс все ж таки зайнятий. У нього є дівчина, з якою він прийшов у місце, де так багато людей. Мене злило, що він начебто говорив мені щось про почуття, але так швидко знайшов заміну. Хоча це і не зовсім так, адже між нами толком нічого не було. Лише один поцілунок...

— Ти задумалася, — зауважив Ян, перериваючи мої думки.

— Справді? — спитала я та підійшла ближче до нього, звабливо усміхаючись. — Здається, з тобою я гублюся в часі.

— Це все мої очі, — сказав він. — Вони затягують так сильно, наче океан, правда ж?

— Це ти помітив, дивлячись на себе у дзеркало?

Ми обоє засміялися, а потім між нами повисла мовчазна тиша. Ми стояли так близько, дивлячись одне на одного. Моя рука чомусь потягнулася до нього. Я торкнулася нею його грудей та глибоко вдихнула. В ніс вдарив приємний аромат чоловічого парфуму з терпким запахом кори. Його обличчя нахилилося ближче. Він, здається, хотів поцілувати мене. Ми стояли трохи далі від усіх інших, тож нас не могли б так легко спіймати. Хіба, якщо хтось уважно слідкував за мною весь цей час. Як Алекс. І чому я навіть у такий особливий момент згадала про нього? Я розізлилася на себе, тому заплющила очі та подалася назустріч Яну. Дві секунди вистачило б, щоб наші губи торкнулися. Та раптом хтось сильно смикнув мене за руку, відштовхуючи від Яна. Я здивовано ахнула та різко розплющила очі. Побачила перед собою сердитого Алекса.

— Е, ти хто такий? — обурився Ян.

Він, здається, теж розлютився.

— Не змушуй мене псувати твоє красиве личко, — сказав йому Алекс, а тоді глянув на мене. — Треба поговорити.

Мені хотілося відштовхнути його від себе. Та я не встигла навіть нічого сказати. Алекс міцно стиснув мою руку й потягнув мене у сторону заднього виходу з палацу.

— Відпусти! — голосно сказала я, намагаючись вирватися з його хватки.

Нарешті Алекс зупинився біля якоїсь альтанки. Він потягнув мене на себе, і я вдарилася своїм тілом об його груди.

— Що ти робиш? — закричала йому в обличчя. — Якого дідька, Алексе?

— Що я роблю? Це що ти робиш, Вікторіє?

— Це ти приперся сюди зі своєю дівчиною!

Я вже кипіла від злості. Мені хотілося вирватися та втекти, але Алекс так сильно притиснув мене до себе, що це було неможливо. Я гордо підняла голову, дивлячись йому в очі.

— Ти щойно зруйнував моє знайомство з хорошим хлопцем, — злісно сказала я. — Ми з ним могли зблизитися, але ти нам завадив!

— Так, я вберіг тебе від небажаних поцілунків з якимсь придурком, — буркнув він. — Ти мало не поцілувалася з ним!

— І зробила б це, якби ти не втрутився!

Очі Алекса спалахнули неприхованим роздратуванням. Він нахилився ближче до мене. Наші обличчя були всього лише в лічених сантиметрах.

— Ти хотіла цього? Хотіла поцілуватися з ним?

— Так! — закричала я. — Так, хотіла!

Алекс гірко засміявся. Я затремтіла в його обіймах. Ми все ще були так близько, що наче й дихали одним повітрям.

— Що я робив не так? — спокійніше спитав хлопець.

— Усе не так! З тобою все не так, Алексе. Нам не можна. Хіба ти не розумієш цього?

Я подивилася йому в очі та важко видихнула. Все занадто складно.

— Я так довго намагався привернути твою увагу, а ти була готова поцілуватися з хлопцем, з яким щойно познайомилася.

— А що я мала робити? Ти прийшов з нею. Ви пара! У тебе є дівчина, а я...

— А ти відмовила мені. І відмовляла весь цей час, Вікторіє.

— Відпусти мене, — прошепотіла я. — Будь ласка, відпусти.

Він декілька секунд уважно дивився мені в очі, а потім переможено зітхнув. Хлопець відпустив мої руки, але я продовжувала стояти близько до нього.

— Нам не можна, — тихо повторила та знову глянула на нього. — Один поцілунок не робить тебе важливішим для мене, аніж мої мрії та сім'я.

Я пройшла повз нього, відчуваючи дурні сльози на очах. Уся проблема полягала в тому, що я таки хотіла бути з Алексом. Хотіла, але відмовляла йому через ситуацію, що склалася між нами.

— А якщо два? — спитав він за моєю спиною.

Я зупинилася та повільно обернулася до нього. Трохи насупилася, бо не зовсім зрозуміла його слів.

— Що? — розгублено перепитала.

Алекс раптом підбіг до мене. Я здивовано подивилася на нього. Серце забилося в передчутті, коли він ніжно охопив своїми долонями моє обличчя. Я затремтіла від його палкого погляду. Він різко нахилився до мого обличчя та поцілував мене. Ноги підкосилися від несподіванки. Я підняла свої руки, чіпляючись ними за Алекса. Він міцно тримав мене у своїх обіймах, наче боявся відпустити. Я заплющила очі та під натиском його губ розімкнула свої. Він поглибив поцілунок, а я відчайдушно відповіла йому, ніби це було востаннє. Наші язики сплелися в пристрасній боротьбі за лідерство. Алекс обережно опустив свої руки на мою шию та легко провів ними вниз. Його дотики обпікали мою шкіру, змушуючи мене задихатися від браку кисню. Він опустив свої долоні на мою талію, а тоді притиснув мене ще сильніше до себе.

— Нам треба зупинитися, — прошепотіла я поміж поцілунками.

— Тоді зупини мене, — так само тихо сказав він.

Я зробила один жадібний ковток повітря, перші ніж наші губи знову зустрілися. Це все здавалося мені повним божевіллям, але моє серце всередині танцювало переможний танець. Я нарешті робила те, чого справді хотіла. Мої долоні опинилися на його шиї. Шкіра палала під моїми дотиками, змушуючи подушечки пальців пульсувати. Приємне тепло з'явилося в животі, посилаючи іскри бажання. Мені так подобалися ті відчуття, викликані в цей момент, що я не могла дозволити нам зупинитися. Його руки блукали моїм тілом. Він опустив їх на мої стегна. І коли я відчула його пальці на своїй нозі, то не стримала задоволений стогін. Розріз моєї сукні дозволяв йому гладити мою ногу в той час, коли його губи зводили мене з розуму.

Ми цілувалися так доти, доки обом не забракло повітря. Я важко дихала, впершись чолом до його підборіддя.

— Ніколи не здаєшся, — прошепотіла я, не стримуючи своєї задоволеної усмішки.

— Ніколи, — погодився він.

Алекс легко погладив великим пальцем мою щоку. Я заплющила очі, дозволяючи собі на мить насолодитися його дотиком. Він раптом нахилився до мого вуха.

— Твоя шкіра ніжніша за цей атлас, — прохрипів він, — а губи солодші за шоколад.

— Шоколад буває ще й гірким, — тихо сказала я та розплющила очі.

Алекс трохи відсторонився, щоб глянути на мене. У цей момент він здавався мені таким красивим, що я мало не перетворилася на калюжу.

— Гіркий шоколад — це про тебе. Хочеш здаватися гіркою, але насправді ти дуже... — Алекс ледь торкнувся губами до моїх губ. — Ти дуже солодка, Вікторіє.

Я потягнула до нього, щоб знову насолодилися поцілунком зі смаком льодяника та шоколаду. І коли він поцілував мене так палко, я одразу ж відповіла йому. Міцно вчепилася за його плечі, щоб втриматися на ногах. У цю мить я забула про все на світі. Для мене мали значення лише його теплі губи та ніжні дотики.

— Вікторіє! — за моєю спиною надто близько почувся знайомий голос.

Я різко розплющила очі та налякано подивилася на Алекса. Нас спіймали...