Розділ 58

Луїза

— Обережно! — лагідно сказав Тео, міцно схопивши мою руку.

Я тихо зойкнула, коли човен під моєю ногою похитнувся. Легенько зістрибнула вниз так, що опинилася в обіймах хлопця. Я всього на секунду підняла погляд до його очей та сором'язливо усміхнулася. Він повів мене до носика човна, де я сіла на лаву. Насправді човен був достатньо великим, і тут завжди було багато туристів. Я була здивована, що Тео організував побачення на кораблику по річці Сена лише для нас обох. Коли після нашого поцілунку та його зізнань він запропонував мені втекти з ним, я погодилася. Думала, що ми просто прогуляємося містом, або ж відвідаємо якийсь ресторан. Це побачення неабияк здивувало мене. Я затремтіла, коли човен почав плисти. Прохолодне повітря било мені в лице. Я задоволено усміхнулася, відчуваючи такий потрібний спокій, як ніколи за останні пів року. Помітила, що Тео опустився на лаву поруч зі мною. Він передав мені келих шампанського, який я з вдячністю прийняла.

— Тобі подобається Париж? — спитав Тео, озираючись довкола.

— Мені тут комфортно, — відповіла я. — Це Яна розповіла тобі, що я тут? Вона повідомила про відкриття бренду?

Хлопець знизав одним плечем. На річці було холодніше, і прохолодний вітер змушував мене тремтіти від холоду. Я сильніше закуталася в піджак Тео, але мені це не допомогло зігрітися. Він раптом підвівся та підійшов до мене з іншого боку. Тео сів позаду та міцно обійняв мене. Я сперлася до його грудей, насолоджуючись теплим відчуттям. Гаряче дихання хлопця приємно лоскотало мою шию. Я заплющила очі та глибоко вдихнула. Цей момент був таким до болю особливим та ніжним. Я поклала свою руку на долоні Тео, які мирно лежали на моєму животі. Він одразу ж спіймав її й переплів наші пальці, як робив це завжди раніше. Я пригубила келих і зробила невеликий ковток алкоголю.

— Париж — красиве місто, — прошепотіла я, милуючись краєвидом довкола. — Можливо, занадто романтичне, але таке прекрасне.

— Я слідкував за твоїм блогом і твоїми соцмережами, — раптом заговорив Тео. — Мушу визнати, що тобі неабияк личить Париж, але бути вдома тобі підходило більше.

— Удома, — тихо повторила я та глянула на Тео. — Ти змусив мене поїхати з дому.

— Я...

Він хотів щось сказати, але замовк і винувато стиснув губи. Його погляд був сповнений вини та приречення. Він розумів, як сильно зробив мені боляче та зруйнував моє життя.

— Знаю, ти ненавидів наш дім, — продовжила я, — але мені він подобався. Я мріяла, що ми завжди будемо жити в ньому втрьох: я, ти й Дотті. Наша маленька особлива сім'я.

— Нас більше, Лу. Мої батьки постійно згадують про тебе, мама так взагалі не може спокою знайти. Вікторія каже, що їй не вистачає ваших уроків з водіння. Дотті шалено сумує за тобою. Він скавулить кожного разу, коли дивиться зі мною твої фотографії.

— Ти дивився мої фотографії?

— Наші, — виправив Тео. Його великий палець ніжно погладив мою щоку. — Я постійно переглядав наші спільні фотографії. Відверто кажучи, за цих шість місяців мені тебе дуже сильно бракувало.

— Не міг спати? — спитала я, ледь усміхнувшись.

— Не міг, — відповів хлопець. Він швидко поцілував мене в губи. — Я справді дуже сильно сумував за тобою, Барбі. Постійно думав про тебе та уявляв нашу зустріч.

— А якби ми не зустрілися знову?

— Ми б обов'язково зустрілися.

— Ти не дуже поспішав повертати мене, — зауважила я та злегка примружила очі. — Так багато часу минуло. Невже тобі справді були потрібні ці шість місяців, аби зрозуміти, що ти кохаєш мене?

— Я зрозумів це тоді, коли ти поїхала, — тихо сказав Тео. — Коли ти мучила мене в думках і просто-таки не виходила з моєї голови. Я думав про тебе постійно, не міг зосередити на інших справах. Я... Я ідіот, Лу.

— Знаю. Але я розумію тебе, Тео. Я так само завинила перед тобою, коли підставила. Мені варто було змиритися з тим, що ти не хочеш мене.

— Я часто думав про те, що було б, якби ми зустрілися за інших обставинах.

— Думаю, що я все одно була б у рожевому, а ти назвав би мене "Барбі", — засміялася я. — Важко передбачити, що було б. Мабуть, ти за будь-яких інших умов зненавидів мене з першої зустрічі, як і тоді. Я закохалася в тебе, Тео. Закохалася з першого погляду. Раніше мені ніколи не зустрічалися такі хлопці. Ти був таким... зухвалим, нахабним, самовпевненим, крутим і дуже красивим. Пригадую, побачила тебе тоді в гаражі — і тисячі метеликів затріпотіли в моєму животі. Я була настільки вражена та захоплена тобою, що навіть той короткий дотик, коли ти знімав мене з мотоцикла, змусив мою шкіру покритися сирітками. Я знаю, що ти не відчув того самого зі мною. Я бачила, як ти зневажливо ставився до мене. Твої колючі слова та зауваження зачіпали мене. Я думала, що ти інший, а тобі, як і всім, подобалася Лорена.

— Вона не подобалася мені, — заперечив Тео насупившись.

— Мені так не здалося.

— Так, я справді думав, що вона краща за тебе, але в романтичному плані Лорена ніколи не подобалася мені.

— Тоді я так думала, — тихо прошепотіла та знизала одним плечем. — І це завдавало мені болю. Усе найперше в мене було з тобою — перша закоханість, перший поцілунок, перше побачення, перший раз... Я цінувала кожен цей момент, бо він був з тобою, Тео. Але ти не цінував. Ти лише думав про те, як позбутися мене.

Він видихнув, утомлено заплющив очі та притулився губами до мого чола. Я уткнулася носом в його груди. Верхні ґудзики сорочки були розстебнуті, тому кінчик мого носа торкався гарячої та ніжної шкіри хлопця. Мені стало так тепло поруч з ним, що я задоволено застогнала.

— Я завжди переконував себе, що ніколи не закохаюся, — почав Тео, плутаючись пальцями у моєму волоссі. — У мене не було бажання зв'язувати своє життя з кимось, одружуватися. Я боявся бути прив'язаним до когось. Боявся, що любитиму більше, аніж мене. Я завжди почувався недолюбленим у своїй сім'ї, а ти... Ти любила мене, Лу. Я помічав це. Але ти так багато вимагала від мене. Ти хотіла уваги, романтики, зізнань в коханні. Я не міг дати тобі цього тоді. Принаймні мені так здавалося. Я тисячу разів переконував себе, що не кохаю тебе, але це не так. Не так, чорт забирай! Ти змогла, Барбі. Тобі вдалося закохати мене в себе.

— А ти так легко розбив мені серце, — прошепотіла я. — Моя любов до тебе була такою великою. Я б ділилася нею з тобою вічно, Тео.

— Коли я підставив тебе, то думав, що нам обом буде краще, але я помилився. — Тео поцілував мене в шию, від чого я легко затремтіла. — Помилився так сильно, бо не зрозумів тоді, що не зможу бути щасливим без тебе. Якщо ти хочеш почути це ще раз, то я кохаю тебе, Лу.

— Повтори, — попросила я.

— Я кохаю тебе, моя Барбі.

Я усміхнулася, ще міцніше притиснувшись до Тео. Він легко пальцями підняв мою голову за підборіддя та впився губами в мої губи. Я бажала цього поцілунку так сильно, що без жодних вагань дозволила йому поглибити поцілунок. Це було ніжно, повільно і так солодко...

Наступних тридцять хвилин на човні ми лише й робили те, що говорили ні про що та паралельно цілувалися, намагаючись наздогнати згаяне. Потім ми прогулювалися Парижем, тримаючись за руки. Тео запропонував провести мене додому, на що я погодилася. Думала, що він проведе мене лише до під'їзду, але хлопець дійшов аж до дверей. Я схвильовано затремтіла під його пильним поглядом. Тео не наполягав, але я здогадувалася, що він хотів отримати цієї ночі. Я хотіла його не менше, і боротись з цим було неможливо. Самотнє холодне ліжко нестерпно набридло мені. Я хотіла обіймів і тепла. Хотіла гаряче тіло Тео біля мене, наді мною, в мені. Відчула, що мої щоки почервоніли від цих непристойних думок. Я відімкнула двері та швидко облизала свої пересохлі губи. Пройшовши всередину, озирнулася на Тео, що увійшов слідом за мною. Він зачинив за собою двері. Я скинула з себе його піджак і почала повільно стягувати рукавички. Мій погляд був прикутий до очей Тео, що слідкували за кожним моїм рухом. Коли мої руки звільнилися від рукавичок, я відкинула волосся з плечей, відкриваючи шию. Тео підійшов на крок ближче до мене. З моїх вуст вирвався схвильований видих, і я важко глитнула. Відчула, як його руки лягли на мої плечі. Це змусило мене відкинути голову назад і закотити очі від короткого спалаху задоволення. Його пальці ніжно обводили ключиці та верх моїх грудей. Відчула, як його рука піднялася вверх, і Тео уткнувся носом в мою шию. Пальці хлопця легко потягнули мене за волосся, змушуючи мою спину вигнутися йому назустріч.

— Я так скучив за твоїм солодким запахом, Лу! — Тео глибоко вдихнув через ніс. — Скучив за твоїм смаком, відчуттям твого тіла. Поглянь, що ти зробила зі мною? — Він почав осипати поцілунками мою шию та підборіддя. — Я сходжу з розуму від тебе.

— Тео... — застогнала я, від сили емоцій та відчуттів. Розплющила очі, щоб подивитися на нього. — Я хочу тебе.

Він глянув на мене своїм голодним поглядом, після чого накинувся на мої губи з поцілунком. Я попленталася назад і вперлася спиною до стіни. Його долоні опустилися на мою талію та нижче. Я вчепилася руками за його шию, щоб не впасти. Почала відчайдушно відповідати йому на поцілунок, насолоджуючись ним не менше, аніж він мною. Я ахнула, коли хлопець накрив долонями мої сідниці та різко підняв мене. Мої ноги інстинктивно зімкнулися на його поясі. Тео так сильно притиснув мене до стіни, що все дихання вибилося з моїх грудей.

— У тебе хтось був за цей період? — спитала я, бо чомусь мені хотілося знати про це.

Він відірвав від мене та уважно подивився мені в очі. Тео різко похитав головою.

— Не було нікого, Лу, — ніжно промовив він. — Я навіть не міг дивитися на інших жінок, бо у моїх думках була лише ти.

Він заплющив очі та провів носом по моїй щоці. Я міцніше притиснула його за шию до себе. Тихий крик вирвався з горла, коли він легко вкусив мою ключицю. Я тремтіла в руках хлопця від бажання. Мені так сильно хотілося його.

— Тео... — прошепотіла я, задихаючись від браку кисню. — Мені треба... відчути тебе.

Я прикусила губу, стримуючи черговий стогін з вуст. Його пальці ніжно гладили мої стегна під спідницею сукні. Я відчула, як вони зупинилися всього в лічених сантиметрах від моїх трусиків. Голова йшла обертом. Я заплющила очі та відкинула голову назад, впираючись до стіни. Голосно застогнала, коли його пальці торкнулися мене. Але цього було так мало.

— Б-о-о-о-же, Лу, — протягнув він з голосним стогоном.

Тео уткнувся обличчям до моїх грудей, а я занурила свої пальці в його волосся та злегка потягнула. Я подивилася на нього крізь затуманений погляд. Ми обоє більше не могли чекати. Я дозволила йому стягнути з мене трусики, тоді коли він трохи спустив штани. Моє тіло було настільки готове для нього, що я з легкістю прийняла його повністю. Так повільно, але так приємно. Відчуття розтягування всередині змусило мене знову застогнати. Я схилила голову вниз, впираючись чолом до чола хлопця. Втомлено розплющила очі, і наші погляди зустрілися.

— Я сумував за цим, Барбі, — сказав він, рухаючись в мені у повільному ритмі.

Я усміхнулася, охопила його обличчя своїми долонями та ніжно погладила щоки хлопця.

— Я теж сумувала за цим, Тео, — прошепотіла я, після чого поцілувала його в губи.