Розділ 54

Тео

Я швидко прямував у бік старенького гаража, в якому зазвичай батько тримав непотрібні речі. Увесь вечір не міг дочекатися, коли закінчиться ця сімейна вечеря. Мама ще вчора на похороні Сашка помітила, що зі мною щось відбувається, але вона не запитувала. Так само під час вечері абсолютно ніхто не згадував про Луїзу, а я не міг ніяк відпустити думки про неї. Вона так сильно зненавиділа мене, що навіть мій прощальний поцілунок був для неї огидними. Той сердитий зневажливий погляд, яким вона дивилася на мене тоді, коли витирала свої губи, я запам'ятав на усе своє нікчемне життя.

Я відчинив металеві двері гаража та ввійшов всередину. Серед усього непотребу знайшов дерев'яну биту, якою колись у дитинстві постійно грався. Я міцно стиснув биту в руці, відчуваючи, як злість розриває мене зі середини. Мені хотілося непомітно поїхати геть з будинку батьків, але як тільки я вийшов з гаража, то неочікувано стукнувся з Алексом. Його очі розширилися від здивування, коли він побачив мене. Схоже, він теж не очікував, що тут хтось буде. Я помітив цигарку в його пальцях. Це змусило мене легко усміхнутися.

— Ховаєшся, щоб Вікторія не бачила, що ти палиш? — спитав я.

— Вона зазвичай не була проти, — відповів Алекс, знизуючи плечима, — але останнім часом з нею відбувається щось дуже дивне. Не хочу дратувати її.

— Зрозуміло.

Я зібрався пройти повз нього, як раптом відчув, що він схопив мене за руку вище ліктя.

— А ти куди зібрався? — поцікавився хлопець, примруживши очі. — І це що — бита?

Він легко підняв одну брову, зацікавлено розглядаючи моє обличчя. Я міцно стиснув щелепи, бо не знав, чи варто розповідати йому.

— Треба провчити одного виродка, — тихо пробурмотів я.

— О! Мені таке подобається. І ти плануєш розбиратися з ним зі своєю травмованою рукою?

— Вона ж не зламана.

— Ти не був у лікаря, Тео, тому не знаєш. Отже, ти назначив йому зустріч? — спитав Алекс. Я кивнув головою. — Ти впевнений, що він приїде сам? Можливо, передбачить і запросить своїх дружків?

— Може, — байдуже сказав я.

— Так не годиться. Я поїду з тобою.

— Ти не повинен, Алексе.

— Я так хочу. До того ж ти ризикуєш сьогодні добряче отримати.

— Вадим поїде зі мною.

Алекс востаннє зробив глибоку затяжку та потушив цигарку. Він легко обійняв мене однією рукою, після чого повів до свого старенького жовтого «Мустанга».

— Нас буде троє, — сказав хлопець, обдумуючи щось. — Це вже непогано. Сідай!

Зрештою я здався та сів в автомобіль Алекса на пасажирське сидіння. Розумів, що так дійсно буде краще, адже Марко повинен отримати сповна. Та все ж, це була моя помста, а не Алекса чи Вадима. Якщо наслідки цього будуть, то лише для мене. Вони не повинні мати проблем.

Дорогою Алекс витягнув цигарки та передав їх мені. Я трохи нервував у передчутті зустрічі. Щоб заспокоїтися, схопив одну цигарку, підпалив її та всунув до рота. Я опустив віконце в автомобілі, щоб видихнути дим на вулицю. Коли ми під'їхали до будинку Вадима, я одразу ж помітив його біля воріт. Махнув йому рукою, щоб той сів до нас. Помітив, як друг насупився, коли побачив Алекса. Ми не були надто близькими, але він — хлопець моєї сестри, тож я міг довіряти йому.

— То що робимо? — поцікавився Вадим, нахилившись до нас з заднього сидіння. Він потер руки в передчутті.

— Я розмовляю з Марком, а ви не втручаєтеся, — відповів я.

— Лише в крайньому разі, — додав Алекс. — Якщо він не тупий, то не приїхав один на стрілку в такий пізній час. Що він узагалі зробив?

— Це через зраду Луїзи? — спитав Вадим. — Ти хочеш розібратися з ним через те, що він звабив заміжню дівчину?

— Луїза не зраджувала, зрозуміло?! — роздратовано буркнув я.

— Ага! Ми усі це бачили на благодійному вечорі, — фиркнув друг, злегка усміхаючись. Мій суворий погляд змусив його перестати шкіритися. — Добре! Припустимо, що Луїза не зраджувала.

— Це була підстава, — сказав я.

— Думаєш, що це Марко підставив? Це здається цілком логічним.

Я втомлено видихнув і провів рукою по своїй шиї. Рано чи пізно мені доведеться зізнатися, то чому не зробити цього зараз?

— Це я підставив Луїзу, щоб мати привід розлучитися з нею.

— Що? — здивовано спитали одночасно Алекс і Вадим.

— Так, — я закивав головою. — Це був мій план, і я використав для цього Марка. Але він діяв не за нашою домовленістю. Марко без мого відома привселюдно висвітлив фотографії на благодійному вечорі. Та це не найгірше, що він зробив.

— Що ще? — Алекс косо подивився на мене.

Я потер рукою своє обличчя, пригадуючи той момент у ванній, коли Луїза з відвертим докором розповідала мені правду. Вона вважала мене винним у цій ситуації, і змусила мене думати так само. Тоді, коли мені здавалося, що моя совість давно заснула, тепер вона просто-таки душила мене. Я відчував провину через те, що Луїзі довелося пережити. І я ненавидів себе за це.

— Він намагався скривдити Лу, — тихо прошепотів я.

Почув, як Вадим на задньому сидінні голосно вилаявся. Я сильніше стиснув руками биту на своїх колінах, уявляючи той момент, коли вдарю нею по огидному обличчі Марка.

— Думаю, що він заслуговує на все, що ми цієї ночі зробимо з ним, — сказав Алекс.

— Або ними, — додав Вадим, киваючи головою в сторону двох автомобілів.

— Ти мав рацію, Алексе. Марко приїхав не сам.

— Цього варто було очікувати...

Я першим вийшов з автомобіля та повільно попрямував вперед. Марко стояв, спершись до капота своєї тачки. Він уважно дивився на мене, і коли побачив у моїй руці биту, то різко випрямився. Він махнув рукою, після чого з іншої автівки вибралися двоє хлопців.

Вони поки не нападали, тому я підійшов упритул до Марка, дивлячись йому просто в очі. Моє тіло затремтіло від злості, а м'язи напружилися.

— У нас була домовленість, — почав я. — Декілька кадрів з Луїзою в готельному номері.

— Я дав тобі ці кадри! — гаркнув хлопець. — Хіба це не те, чого ти хотів? Чи тебе зачепило, що Луїза не була проти поцілунку зі мною? Їй сподобалося, Тео.

— Ти привселюдно висвітлив фотографії без мого відома, — продовжив я. — Ти осоромив її перед рідними та чужими людьми.

— Нехай! — Марко байдуже знизав плечима. — Зате тепер усі знають, що вона — моя.

— Ні! — заперечив я і похитав головою. — Луїза ніколи не буде твоєю.

— Ти не можеш знати цього. Тоді в готельному номері їй сподобалося зі мною.

Це мене розлютило, тому я сильно штовхнув його рукою в плече. Марко зробив те саме у відповідь.

— Хочеш розповісти мені, як домагався до неї? — закричав я йому в обличчя. — Як мало не зґвалтував її? Ти — шматок лайна, який не вартий навіть погляду Луїзи!

Він раптом голосно засміявся та задумано потер пальцями своє підборіддя. Його усмішка дратувала мене так сильно, що я хотів вибити йому всі зуби.

— І як там? — спитав він, глянувши на мене. — Ви уже розлучилися, так? Луїза тепер вільна дівчина, і мені не доведеться погоджуватися на весілля з її огидною сестрою, аби бути ближче до неї.

Я розлючено заричав та схопив його за горло, сильно стискаючи. Як? Як я не помітив цього раніше? Як додумався зв'язатися з Марком і фактично дозволив йому підібратися до Луїзи?

— Ти більше ні на крок не підійдеш до неї! — загарчав я. — Ти — мрець, чуєш мене? Я тебе вб'ю! Але спершу ти будеш кричати й просити мене зупинитися так, як тієї ночі робила вона!

Гнів і лють захопили мене повністю. Я проігнорував удар Марка по моєму обличчі. Просто повалив його на землю та зі всієї сили штовхнув ногою так, що той вдарився до бампера автомобіля. Краєм ока помітив, що Алекс і Вадим тим часом розбиралися з дружками Марка. Я покрутив биту в руках та повністю зосередився на хлопцеві, що лежав на асфальті переді мною. Він спробував підвестися, але я замахнувся і сильно вдарив битою по його ребрах. Потім знову. І ще раз... Сильно і безупинно, що той корчився на землі. Я схопив його за кофту і потягнув так, щоб він лежав. Сам сів зверху на ньому, стискаючи долоні в кулаки. Марко замахнувся на мене. Я скривився, коли його кулак врізався в мою щелепу. Частково я дозволяв йому бити себе, бо хотів відчути фізичний біль. Я хотів хоч трішки полегшити свої страждання та отримати сповна за те, як вчинив з нею.

— Ти більше не підійдеш до неї, — кричав я, завдаючи йому ударів по обличчі. — І навіть не глянеш в її бік. Відтепер Луїза для тебе під забороною. Ти зрозумів мене? — Марко нічого не відповів. Він наче задихався від браку кисню, але мені цього було мало. Я хотів, щоб він кричав від болю і благав мене зупинитися. — Я, бляха, виб'ю з твоєї голови усі думки про неї.

Я підвівся з нього та знову схопив у руки биту. Марко перекотився на бік, притискаючи руку до свого живота і ребер, які точно були переламані. Він почав повзти до свого автомобіля, тому я зі всієї сили вдарив битою по його лівій нозі. Після декількох ударів почувся голосний крик Марка та хруст, характерний для перелому кісток. Я присів поруч з ним, схопив рукою його волосся та сильно потягнув так, щоб він дивився на мене.

— Де повне відео з готельного номера? — спитав я гучним криком. Мене дратувало, що він мовчав, тому я просто-таки вдарив його обличчям що асфальту, ігноруючи фонтан крові, яка хлинула з його носа. Я нахилився до його вуха та чітко сказав, виділяючи кожне слово: — Де. Повне. Відео.

Він знову не відповів, тому я ще раз вдарив його обличчям до асфальту. Підвівшись, почав ногами копати його в живіт і по ребрах, завдаючи ще більшого болю та травмувань. Але цього було так мало, тому я схопив биту й просто-таки почав трощити його іншу ногу. Марко звивався та корчився від болю. Він скиглив, кричав і, мабуть, плакав, але я не міг зупинитися. Не хотів зупинятися.

— Гей-гей! — Алекс раптом схопив мене за плечі та відтягнув від Марка. Я спробував вирватися, але він сильно штовхнув мене та голосно закричав мені в обличчя: — Ти вб'єш його на хрін! Контролюй себе, чорт забирай!

— Може, я хочу вбити його? Відпусти мене!

— Заспокойся, Тео! — Алекс схопив мене за голову, змушуючи мене подивитися на нього. Я помітив подряпини та кров на його обличчі. — Нам не потрібні проблеми, чуєш? Ти розтрощив йому ноги та поламав ребра. Він своє вже отримав.

— Цього недостатньо! — заричав я.

Я не зчувся, як хлопець стиснув долоню в кулак і заїхав ним мені в обличчя. Це було неочікувано й так сильно, що у мене наче в голові все струснулося. Я випрямився, зробив глибокий вдих і видих через ніс, а тоді уважно подивився на Алекса.

— Ти змусив мене це зробити, — пробурмотів він.

Хлопець попрямував до Марка, що все ще корчився на асфальті. Він присів біля нього й витягнув з кишені його джинсів телефон.

— Думаєш, що він тримає відео у своєму телефоні? — спитав я.

— Не виключаю цього, — відповів Алекс.

Я повернув голову вбік і помітив, що дружки Марка повільно підвелися і доповзли до свого автомобіля. Вони сіли всередину, після чого в цьому темному місці з'явилося світло фар. Я дивився, як автомобіль віддаляється, доки Алекс розбирався з телефоном Марка. Поруч зі мною з'явився Вадим, який поклав свою руку на моє плече. Він витер пальцями кров зі своєї розбитої губи. Його погляд був прикутий до Марка, який навіть не міг підвестися на ноги. Коли Алекс розблокував телефон Марка, я вирвав його з рук хлопця і відкрив галерею. Мабуть, Марко був останнім ідіотом, якщо тримав це відео у своєму телефоні. Я скривився від усвідомлення того, що причина могла бути іншою. Цей покидьок, мабуть, переглядав відео з готельного номера і згадував усе, як останній збоченець.

Я перекинув відео на свій телефон, після чого видалив його з пристрою Марка.

— Ти видалиш абсолютно усі копії, які в тебе є, а тоді назавжди зникнеш з життя Луїзи, — суворо сказав я, дивлячись на нього. Моя стопа опустилася на його розтрощену ногу, і я сильніше натиснув на неї. — Ти зрозумів мене?

Марко швидко закивав головою, схлипуючи від болю. Я востаннє штовхнув його, після чого схопив биту та попрямував до автомобіля Алекса. Їхали ми мовчки, і як тільки я опинився вдома, то одразу ж зачинився у своїй кімнаті та ввімкнув відео.

Серце чомусь так сильно билося у грудях, наче готове було вистрибнути. Я міцно стиснув руку з такою силою, що це завдавало болю. Та коли я побачив усе, що сталося тієї ночі в готельному номері, мені почало боліти сильніше. Я навіть не хотів думати, що було б, якби Луїзі не вдалося втекти. Мені стало огидно від самого себе. Я кинув телефон на ліжко та сперся ліктями до колін, схопившись за голову. Я. Ненавиджу. Себе...