Розділ 49

Луїза

— Ти не міг, — прошепотіла я та заперечливо похитала головою. — Не міг. Ні-ні! Тільки не ти...

— Але я зробив це, — упевнено сказав Тео, наче хотів переконати мене. — Я підставив тебе.

Я не могла більше дивитися на нього, тому відвела погляд. Сльози вкотре навернулися на очі та покотилися по моїх щоках. Я востаннє міцно стиснула підвіску на шиї та розчаровано опустила руки. Вони мертво впали вниз, а я не могла навіть порухати ними. Усе наче завмерло в цю мить. Я не хотіла вірити, що Тео міг так вчинити зі мною.

— Навіщо ти це зробив? — спитала я.

— Все просто, Луїзо. — Тео криво посміхнувся. — Я хотів розлучитися з тобою.

Я таки наважилася знову подивитися на нього. Погляд був розмитим, але я все одно бачила Тео, який стояв біля своїх валіз з речами.

— Я думала, що тобі було добре зі мною. Для чого тоді були потрібні ті всі слова та подарунки? Ми спали! Мені здавалося, що ти любиш мене. Хіба це все було без почуттів?

— Лу... — видихнув Тео та перетнув кімнату, щоб зупинитися навпроти мене. Я трохи підняла голову й зустрілася з ним поглядом. — Мені було добре з тобою, і я, мабуть, таки любив тебе, але... Це на мене тиснуло! Цей дім і сам факт одруження. Я не відчував свободи поруч з тобою. Як бачиш, моїх почуттів до тебе було недостатньо.

— Ти осоромив мене перед усіма, — сказала я, тремтячи голосом.

— Я не хотів, — пошепки промовив він.

Глибоко вдихнула повітря через ніс, щоб трохи заспокоїти своє бажання плакати. Але воно лише посилилося, коли я відчула такий рідний запах Тео. Я знервовано стиснула пальці перед собою.

— Вони усі тепер будуть думати, що я зрадниця. Що весь цей час зраджувала свого чоловіка та ще й... Господи, Марко ж наречений моєї сестри!

— Може, він буде любити тебе більше, аніж я?

Я знову швидко похитала головою, бо не хотіла навіть чути цього. Мені був неприємним сам факт того, що Тео підставив мене та просто-таки кинув у руки Маркові, який мало не зґвалтував мене. Я міцно заплющила очі, відчуваючи вологі краплини, що вкотре покотилися по щоках. Тихо схлипнула, а мої плечі затремтіли, бо я все ще стримувалася. Я здригнулася, коли рука Тео лягла на мою щоку. Він ніжно провів великим пальцем по моїй шкірі, витираючи сльози. Я чомусь боялася розплющити очі, але таки зробила це. Обличчя Тео було близько, але сам він був так далеко від мене.

— Наш шлюб ніколи не був справжнім, — сказав хлопець. Його палець затримався на моїй родимці на щоці. — Я не хотів одружуватися. Не хотів тебе, Лу. Ти нав'язалася. Я робив тобі боляче та майже на кожному кроці кричав, як сильно ненавиджу тебе, але ти просто не чула.

— Я сподівалася, що це зміниться, — прохрипіла я важким від сліз голосом. — Сподівалася, що ти закохаєшся в мене.

— Ти вигадала собі, що я повинен бути з тобою, але я не іграшка, Луїзо, яку ти кинеш, коли тобі набридне гратися.

— Ти міг просто сказати, що хочеш піти. Ти міг попросити у мене розлучення!

— Я знаю тебе, і ти б не погодилася так просто. Ти б знайшла сотні причин, аби змусити мене надалі бути з тобою.

— Я думала, що мені не доведеться змушувати тебе, — крикнула я та скинула його руку зі свого обличчя. — Я сподівалася, що ти захочеш бути зі мною з власної волі, але ти... Ти дуже жорстокий, Тео. Спочатку змусив повірити, що справді відчуваєш щось прекрасне до мене, а тепер так легко підставив. Ти знову зробив мені боляче, але цього разу все набагато гірше. Ти... — я запнулася всього на мить, а тоді пошепки промовила: — Ти розбив мені серце.

Я пройшла повз нього та зупинилася спиною до Тео. Швидко витерла свої мокрі щоки, а тоді обійняла себе руками.

— А я коли-небудь був для тебе чимось більшим, аніж просто річ, яку ти хотіла отримати? — голосно спитав за моєю спиною хлопець. — Я почувався використаним кожного разу, коли дивився на тебе. І навіть ті моменти, коли мені було добре з тобою, не змінили цього. Якщо ти думаєш, що обіймів і декілька проведених ночей було достатньо, аби я закохався у тебе, то, чорт забирай, ні! Цього ніколи не було достатньо.

— Я дам тобі розлучення, — холодно сказала я. Сама здригнулася від того, яким крижаним був мій тон. — Краще не будемо тягнути з цим і розлучимося якнайшвидше.

— Я завтра поговорю з твоїм батьком.

Я кивнула головою та міцно стиснула губи в пряму лінію. Те, що я стояла спиною до нього, давало мені більше впевненості. Принаймні він не буде бачити мого жалюгідного виразу обличчя та тих сліз, що ніяк не вщухали.

— Тобі, мабуть, потрібні докази, що я підставила тебе. У мене є флешка з записом тієї ночі. Я віддам її тобі.

— У цьому нема потреби, — тихо та навіть дещо винувато мовив Тео. — Я зробив копію, коли знайшов цю флешку у твоєму сейфі та переглянув відео.

Ще один удар, який влучив прямісінько в моє розбите серце. Я гірко посміхнулася, ще сильніше стискаючи пальці. Вони аж боліли, але мені чомусь хотілося відчути фізичний біль, аби приглушити все те, що відбувалося в мене всередині. Я зробила декілька кроків у бік сходів і міцно схопилася за поручні, щоб не впасти.

— Я відпускаю тебе і не буду більше нав'язуватися. Ти нарешті будеш вільний, Тео, від цього нестерпного для тебе проживання зі мною.

— Я повідомлю щодо розлучення.

Я оглянулася та помітила, що Тео підійшов до валіз, схопив їх і потягнув до виходу. Він зупинився біля дверей і підняв голову, щоб подивитися на мене. Наші погляди зустрілися в довгому зоровому контакті. Ми обоє розуміли, що це — кінець для нас. Я дивилася на нього з болем і жалем, а його емоції мені прочитати було дуже важко.

— У нас більше нема шансу, — сказала я, міцно стискаючи поручні, — але ти можеш піти до Лорени та спробувати закохатися в неї. Вона завжди тобі подобалася більше. Може, цього для тебе буде достатньо.

Я відвернулася від нього та повільно сходами почала підійматися на другий поверх. Коли почула, що за моєю спиною грюкнули вхідні двері, то чимдуж побігла до своєї кімнати.

Мені було погано, я задихалася. Сльози душили, а клубок у горлі так стильно стискав його, що я не могла дихати. Я сперлася спиною до дверей своєї спальні та відкрила рота, глибоко вдихаючи повітря. Моя рука піднялася до шиї. Я потерла її, щоб полегшити спазми. Сльози знову покотилися з моїх очей, і я так міцно заплющила їх, що у мене голова мало не вибухнула. Ноги стали ватними. Я відчувала втому, тому повільно попленталася до свого ліжка.

Я часто покліпала очима, щоб відігнати сльози, коли помітила на своєму ліжку якусь коробку. Важко сіла на ліжко та потягнулася руками до неї. Серце стискалося від болю, а я руки тремтіли. Я боялася, але все ж підняла кришку. Вражено ахнула, коли побачила всередині коробки корону своєї матері. Всередині наче щось защепило, стиснуло груди лещатами так сильно, що серце пропустило декілька ударів. Я витягнула корону та провела пальцями по невеличких діамантиках. Сумнівів не було — це справді та корона, яку я віддала на аукціон. Сльози навернулися від усвідомлення, хто насправді купив її. Я залізла на ліжко з ногами, зігнула їх в колінах та притиснула до своїх грудей. Обережно подушечками пальців провела по контурах корони. Думала, що більше ніколи не побачу її, але вона знову повернулася до мене. Тео пішов та забрав з собою значну частину мого серця. Натомість він віддав мені річ єдиної людини, яка любила мене. Я витягнула з коробки невеличку записку, на якій було нашкрябано кострубатим почерком, що ця корона по праву належить лише мені та повинна бути тільки в моїх руках. Я важко видихнула, притиснувшись підборіддям до своїх колін. Тихий схлип знову вирвався з мого горла. Цієї ночі мені необов'язково ховатися у ванній кімнаті. Я можу плакати тут, адже цього ніхто не побачить. Я знову самотня, нікому не потрібна дівчина з розбитим серцем та надіями...

Я глибоко вдихнула перед домом батька та знервовано провела руками по чорних штанах. Коли вдень мені зателефонувала Лорена й повідомила, що батько хоче бачити мене, я зовсім не здивувалася. Це було очікувано. Головне переконати тата, що між мною та Марком нічого не було тієї ночі. А за ту підставу Тео та шантаж я спробую все пояснити. Залишалося лише сподіватися, що тато повірить мені.

Коли я увійшла в дім, то мене ніхто не зустрів. Я повільно попрямувала коридором у сторону кабінету батька. Після чергового глибокого вдиху, постукала у двері та відчинила їх.

Я напружилася, коли побачила тата за столом. Він сидів на своєму великому шкіряному кріслі, а його сердиті зелені очі були спрямовані просто на мене.

— Привіт, — тихо привіталася я та винувато усміхнулася.

Він махнув рукою, показуючи мені на стілець біля його столу. Я кивнула, зачинила за собою двері й попрямувала туди. Мої ноги та руки тремтіли від хвилювання. Я знала точно, що ця розмова не буде приємною, але відчайдушно сподівалася на розуміння батька.

— Я можу все пояснити...

Тато підняв свою праву руку вверх і тим самим перервав мене. Я замовкла та опустила голову вниз, перебираючи пальцями на колінах.

— Це правда, Луїзо? — спитав він.

Таке коротке запитання, а я не знала, що відповісти.

— Ні, — швидко похитала головою заперечуючи. — Я не зраджувала Тео.

— Отже, фотографії брешуть? Чи на них не видно, що ти цілувалася з Марком?!

— Це... Це вийшло випадково. Я думала, що переді мною Тео!

— О! — Брови батька здивовано злетіли вверх. — А вони обоє, мабуть, на одне лице.

Я здригнулася від суворого тону його голосу. Він підвівся, щоб здаватися вищим переді мною. Тато сперся обома руками на стіл і нахилився до мене.

— Чи Тео обманює? — спитав він, підозріло примруживши очі. Я підняла на нього свій погляд. — Може, мені нарешті розірвати контракт з ним? Від нього одні проблеми. Нехай платить штраф. Дістало!

— А що буде з чемпіонатом?

— А це не мої проблеми! — гаркнув тато. — При розірванні договору я заберу в нього усе: мотоцикл, команду, репутацію. Ніхто не захоче з ним більше співпрацювати, а про чемпіонський титул він може забути.

Я ще сильніше стиснула пальці та прикусила нижню губу мало не до крові.

— Це за умови, якщо він прийшов сюди сьогодні та збрехав, — додав тато.

— Що Тео тобі сказав? — поцікавилася я.

Тато обійшов стіл і зупинився просто навпроти мене. Він схопив пальцями моє підборіддя, змушуючи мене підняти голову і подивитися на нього. Я важко ковтнула, а серце забилося швидше від хвилювання.

— Що ти була з Марком у тому готельному номері, — відповів він. — Хоча це й так очевидно, правда? — По моїх щоках покотилися сльози, бо тато дивився на мене з таким розчаруванням. — Скажи мені, це так?

Я не знала, що мені робити. Якщо зізнаюся, що нічого не було, то тато може не повірити. А якщо повірить, то від цього постраждає Тео. Я й так уже зруйнувала йому життя шлюбом зі мною. Мої губи затремтіли, а я коротко кивнула головою. Тато зітхнув і відвернувся до мене спиною.

— Отже, ти напоїла Тео снодійним, затягнула його в ліжко, зняла це все на камеру та почала шантажувати мене, щоб вийти за нього заміж? — спитав батько.

Я помітила, як сильно напружилися його м'язи спини. Не було сенсу брехати. Тео точно показав йому відеозапис з тієї ночі, де видно, що між нами нічого не було. Я не хотіла більше обманювати, тому пошепки сказала заїкаючись:

— Т-а-а-а-к.

Я опустила погляд на долоню батька, яку він стискав і розтискав у кулак.

— Добре, що твоя матір не дожила до цих днів і не побачила, якою ти стала. Вона б соромилася такої доньки. Я навіть не знав, що ти така підступна та брехлива! — Тато гримнув кулаком по столі, від чого я злякано здригнулася. — Мала тупа шльондра.

Я завмерла та наче приросла до стільця. Батько ніколи не обзивав мене. Так, він міг злитися, сварити, але такі слова...

І тільки я відкрила рота, щоб виправдати себе, як тато різко повернувся та сильно вдарив мене долонею по обличчі. Моя голова інстинктивно повернулася вправо. Я приклала руку до своєї щоки, а мої очі застелила пелена сліз. Шок прикував мене до місця. Я здивовано глянула на батька, який ніколи раніше не підіймав на мене руку.

— Тату, я...

Не встигла договорити, як він знову вдарив мене по обличчі з такою силою, що стілець перевернувся на підлогу разом зі мною. Я скривилася від болю, що пронизав усе моє тіло. Схлип і крик вирвався з мого горла, коли тато міцно схопив моє волосся та почав тягти вверх, змушуючи мене піднятися на ноги.

— Тату, мені боляче, — прохрипіла я.

— Тобі боляче? — закричав він. — Боляче? Ти вже вдруге осоромила мене! Ти дозволила собі принизити свою сім'ю та своє походження. Ти спала з нареченим своєї сестри! Ти посміла шантажувати мене, чорт забирай!

Я була в такому шоку, що не могла навіть слова вимовити. Тато потягнув мене до стіни, все ще тримаючи за волосся. Я вже майже не відчувала болю. Мені було байдуже тоді, коли він вдарив мене лицем до стіни; тоді, коли мій рот наповнився металічним смаком крові; тоді, коли тато стиснув моє горло своєю долонею та почав душити. Сльози безупинно стікали по щоках. Моя спина боляче притискалася до стіни, а дихання забракло. Грубі пальці тата сильніше стиснули моє горло. Я почала хрипіти, намагаючись спіймати хоч трохи повітря.

— Чортова сука! — заричав він мені в обличчя. Його очі були дикими, наче у звіра, що готовий був роздерти мене на шматки. — Я тебе вб'ю!

У голові запаморочилося від нестачі кисню. Я заплющила очі, бо не могла більше витримувати погляду батька.

— Тату! Тату! Що ти робиш? — віддалено почувся наляканий голос Лорени. — Ти вб'єш її!

Його хватка на моїй шиї ослабла. Він відпустив моє горло, а я знесилено впала на коліна перед ним. Вперлася руками до підлоги та почала жадібно вдихати повітря. Вся горлянка пекла, груди сильно здіймалися, а серце билося так швидко, що мало не вистрибнуло з грудей. Я задихалася, хоча тепер уже кисню було вдосталь. Поклавши руку на шию, я потерла її, щоб хоч якось полегшити біль. Це не допомогло. Я підняла погляд вверх. Тато спочатку подивився на свої руки, а тоді на мене. Його очі розширилися від розуміння того, що він щойно зробив. Лорена поклала свою долоню на його груди, намагаючись заспокоїти. Я підповзла до дверей, різко піднялася на ноги та вибігла з кабінету батька. Я так швидко мчала коридором до виходу, що повністю ігнорувала біль в ногах та кров на обличчі, що змішалася зі сльозами.

Спочатку я бігла так швидко, що аж впала, перечепившись за камінь на дорозі. Я схлипнула, коли відчула, що подряпала свою долоню до дрібного гравію. Ще одна рана, яка почала кровоточити. Я підвелася на ноги та повільно попленталася до себе додому. Права нога сильно боліла, і через це я трохи кульгала. Здавалося, уже не знайшлося б у моїх очах сліз, але вони все ще були, все ще текли по моїх щоках. Я витерла щоки брудними руками та обійняла себе, щоб хоч якось зігрітися цього холодного вечора.

Вдома, коли я побачила себе у дзеркалі, мені знову захотілося плакати. Частина обличчя опухла та була червоною. У мене точно залишаться синяки, а ще губа була розбитою і з неї досі стікала кров. Я підняла голову вверх та глянула на шию, на якій залишилися сліди від татових пальців. Скоро вони потемніють і стануть фіолетовими, як і всі ті дрібні знаки, що вкривали моє тіло. Мене мало не зґвалтував Марко. Мене жорстоко підставив Тео і розбив мені серце. А тепер ще й тато побив мене так, що мені боляче було торкатися обличчя. Я почувалася жахливо. Задумалася про те, чи заслужила це все... Мабуть, так. Але я не була певна, що зможу витерпіти ще більше.