Розділ 47

Луїза

Ці дні без Тео були нестерпними. Я не думала, що так сильно сумуватиму за ним. Навіть часті телефонні розмови не заміняли мені його присутності. Я скучила за теплими обіймами та ніжними поцілунками Тео. Мені бракувало його запаху так сильно, що я мало не задихалася кожної ночі в самотньому ліжку. Але Тео дотримав свого слова та говорив зі мною по відеозв'язку щоночі перед сном. Його приємний голос допомагав мені швидше заснути. Мабуть, якби не ці розмови, то я взагалі б не спала.

— Агов, Луїзо! — Яна клацнула пальцями у мене перед очима.

— Ох, я... задумалася. Що ти говорила?

— Кажу, що відеооператор надіслав те відео, яке знімали в дитячому будинку, — відповіла вона і натиснула програвач на планшеті. — Спочатку будуть короткі кадри з самого дитячого будинку, а після цього інтерв'ю діток та ті відео, як ти граєшся з ними. Як на мене, вийшло дуже навіть непогано. Пропоную додати це відео на кінець твоєї презентації.

— Так, це було б чудово, — сказала я.

— Ти нервуєш через цей благодійний вечір? — спитала подруга. Вона вимкнула відео. — Я впевнена, що все пройде чудово.

— Залишилося буквально декілька днів.

— А в нас уже все готово! — Яна усміхнулася. — Ніколи не думала, що буду займатися благодійністю.

— Я вдячна тобі за допомогу. Ти справді неймовірна.

І це було правдою. Коли я запропонувала Яні стати моєю помічницею в благодійному фонді, то вона спочатку скривилася, але потім все ж погодилася. Їй подобалося займатися організацією, а ще в неї чудово виходило домовлятися з людьми. Навіть Поліна це оцінила. Я раділа, що моя ідея з фондом не прогоріла. Лікування Сашка стало більш прогресивним, а зовсім скоро ми ще також допоможемо діткам з дитячого будинку. Я завжди хотіла бути корисною людям, і у мене це, здається, непогано виходило.

— Ти сьогодні якась не така, — зауважила Яна.

Я втомлено видихнула та провела рукою по гладкій шерсті Дотті, якого тримала на своїх руках.

— Сумую за Тео, — зізналася я.

Подруга закотила очі й голосно застогнала. Вона легко постукала чолом по столу.

— Серйозно, Луїзо? Ви не бачилися два дні. Всього два дні!

— Два з половиною, — виправила я.

— От саме тому я ненавиджу закоханих людей, — Яна тикнула в мене пальцем.

— Чому? — я засміялася.

— Бо ви перетворюєтеся на плаксивих романтиків, що два дні не можуть прожити одне без одного.

— Це просто... Це важко пояснити, Яно, але я справді сумую за ним. Мені не вистачає його.

— Ти закохана по самі вуха, Луїзо! — Яна видихнула та невдоволено похитала головою.

— Хіба це погано? — спитала я. Піднявши руку, я обійняла нею Яну за шию та притиснула до себе. — Я щаслива. По-справжньому щаслива. Мене нарешті хтось любить.

Я згадала нашу з Тео нещодавню розмову на терасі, коли я мало не зізналася йому в коханні. Мені так хотілося, щоб він зробив це першим, але хлопець не поспішав. Інколи я була впевнена на сто відсотків, що він кохає мене, але бували моменти, коли я сумнівалася у цьому. Мої думки перервав дзвінок у ворота. Я здивовано подивилася на Яну та відсторонилася. Начебто ніхто не мав прийти сьогодні в гості. Я молилася, аби це не був батько чи Лорена, адже їх мені бачити не хотілося зовсім.

Я залишила Яну в домі, а сама поспішила до воріт. Моє здивування стало ще більшим, коли я побачила біля воріт кур'єра з великим букетом еквадорських троянд рожевого кольору.

Коли він віддав мені їх, я не стримала своєї усмішки. Охопила обома руками букет, нахилилася до бутонів та глибоко вдихнула неймовірний запах. Я помітила всередині букета записку та в передчутті витягнула її. Спочатку відкрила невеличкий конверт, а тоді витягнула клаптик паперу на якому була написана адреса та час зустрічі. Також в конверті побачила ключ-карту від одного з готельних номерів. Моя усмішка стала ще ширшою, і я знову вдихнула цей приємний та свіжий аромат квітів. Саме такий букет декілька тижнів тому подарував мені Тео, тому я була впевнена, що це знову він. Мабуть, приїхав раніше та вирішив зробити мені сюрприз. Точно! Він ще й не телефонував до мене сьогодні. Я радісно пострибала на місці з букетом в руках, а тоді побігла в дім.

— Ого! — Яна здивувалася, коли побачила мене з букетом, але усміхнулася. — Тепер ти схожа на ту Луїзу, яку я знаю.

— Тео приїхав раніше, — сказала я. — Підготував для мене сюрприз. Хоче зустрітися в готелі.

— Круто! Думаю, що це може бути романтична вечеря на даху готелю, або ж нічні посиденьки в джакузі.

— Думаєш, що мені варто взяти купальник?

— Навіщо тобі купальник? — Яна засміялася. — Впевнена, що Тео більше сподобається, якщо ти будеш в оголеному вигляді.

— Перестань! — обурилася я, але так само засміялася разом з нею. — Ти можеш забрати Дотті до себе? Я боюся залишати його вдома одного, а батьків Тео турбувати теж не хочеться.

— Здається, хтось цієї ночі не збирається повертатися додому. Гаразд! Я візьму Дотті до себе, але завтра забереш його, бо моя мама терпіти не може тварин в домі.

— Дякую! Ти найкраща, Яно.

Я обійняла її та поцілувала в щоку на знак вдячності. Поки я збиралася, вона була зі мною та допомагала мені підібрати образ. Ми зупинилися на короткій сукні на бретельках яскраво-червоного кольору. Я зазвичай не носила червоний, але сьогодні мені хотілося бути саме в ньому. Сукня вдало обтягувала моє тіло, підкреслюючи всі форми. Так, вона була відвертою, але мені хотілося мати максимально спокусливий вигляд цієї ночі. Я могла лише уявити, що буде, коли ми з Тео зустрінемося після двох днів нестерпної розлуки. Я зробила красивий макіяж і залишила своє волосся розпущеним, аби ніякі шпильки не заважали мені, коли ми будемо розважатися на ліжку...

Я глибоко вдихнула та увійшла до фоє готелю. Мої підбори гучно цокали по мармуровій плитці, коли я йшла в бік ліфтів. Піднявши голову вверх, почала озиратися навколо. Це був красивий і, мабуть, один з найкращих готелів міста. Я трохи нервувала в передчутті зустрічі з Тео, але мені так сильно хотілося обійняти його. Губи почали пекти, наче на морозі. Напевно, як тільки побачу його, то одразу ж накинуся на нього з поцілунками. Я зайшла у ліфт і схвильовано провела руками по спідниці сукні. Швидко витягнула свій телефон з сумочки. Від Тео не було жодних звісток. Отже, це справді він підготував мені такий сюрприз. Я прикусила нижню губу, щоб не усміхатися так сильно. Ліфт зупинився на шістнадцятому поверсі. Я вийшла в довгий коридор та впевнено попрямувала вперед. Одразу ж знайшла потрібні двері та витягнула з сумочки ключ-карту, яка була в конверті з запискою. Як тільки двері відімкнулися, я з легким тремтінням зайшла у номер. У мене подих перехопило, коли помітила на підлозі доріжку з маленьких свічок. В номері було темно, і лише ці маленькі вогники давали освітлення. Я невпевнено пройшла вперед і важко глитнула, бо в горлі чомусь стало надто сухо. Тихі кроки збоку від мене привернули мою увагу. Я повернула голову вправо та помітила чоловічий силует. У цій темноті не могла нічого розгледіти.

— Тео... — прошепотіла я.

Мої губи розтягнулися в широкій усмішці. Хлопець простягнув мені свою руку. Коли я прийняла її, він різко притягнув мене до себе та притиснув моє тіло до стіни збоку від нас. Я ахнула від здивування. Без жодних вагань його губи накрили мої у пристрасному поцілунку. Я заплющила очі, а з моїх рук випала сумочка. Так сильно скучила за ним, що почала відповідати йому на поцілунок. Тео цілував мене якось не так, як зазвичай, більш голодно, але я вирішила не зважати на це. Він наосліп повів мене в кімнату. Хлопець грубо поклав свої руки на мої сідниці та різко підняв мене. Я вчепилася руками за його шию, впиваючись нігтями в гарячу шкіру. Він підняв мене та посадив на стіл, навалюючись на мене. Руками без попередження схопив мої коліна та розсунув їх. Тео ніколи не робив так. Він завжди чекав, коли я сама це зроблю. Було важко дихати, тож я глибоко вдихнула. Усвідомлення вдарило мене наче струм, коли я не впізнала цього запаху. Він точно не належав Тео. Його аромат був особливим, а це... Це не він! Я різко розплющила очі та шоковано підстрибнула на тумбі. Переді мною стояв Марко, і це з ним я весь цей час цілувалася. У кімнаті було світліше, аніж в коридорі.

— Марку, що ти робиш? — розгублено спитала я та сильніше притиснулася до стіни.

— Не сказав би, що тобі не сподобалося те, що я робив, — хрипло мовив він.

Мені не подобалася його задоволена усмішка й цей темний погляд. Я спробувала злізти з тумбочки, але він сильно стиснув своїми руками мої стегна.

— Я думала, що це був Тео! Відпусти мене негайно!

— Тобі ж сподобалося, Луїзо, — Марко нахилився до мене та уткнувся носом в мою шию. Він зробив глибокий вдих. — Я так давно хотів цього. Так часто уявляв той момент, коли цілуватиму тебе ось так, коли ти станеш моєю.

Я налякано затремтіла, а на очі навернулися сльози. Спробувала відштовхнути хлопця від себе, але він навіть не похитнувся.

— Годі! — закричала я. — Ти заручений з моєю сестрою, чорт забирай!

— Твоя сестра, — Марко засміявся. — Вона мені ніколи не подобалася. Я погодився на одруження з нею лише для того, щоб бути ближче до тебе.

Він поклав свою руку на мою щоку та провів носом по моїй шиї. Я знову штовхнула його в плечі сильніше.

— Може, мені знову поцілувати тебе, щоб ти перестала це робити?

Не встигла зреагувати, як він просто-таки накинувся на мої губи. Я так міцно стиснула їх, намагаючись руками відбиватися. Мені не хотілося відповідати на поцілунок, тому почала хитати головою в різні сторони. Його, мабуть, це роздратувало, бо він заричав і ще сильніше стиснув мої стегна. Хлопець раптом підхопив мене на руки та зі всієї сили кинув на ліжко.

— Не брикайся! — наказав він і почав розстібати ґудзики на своїй сорочці.

Я не стрималася та почала плакати, соваючись на ліжку назад. Мені треба втекти звідси, але як, якщо Марко перегородив мені вихід в коридор. Я схлипнула ще сильніше, коли він навалився на мене усім своїм тілом.

— Будь ласка, відпусти мене, — попросила я, глянувши в його блакитні очі. — Не треба цього робити. Я не хочу з тобою.

Його очі були такими темними. Здавалося, що я пробудила в ньому звіра, про існування якого навіть не знала. Він був таким милим зі мною на заручинах, що я не впізнавала його зараз. Коли пальці хлопця торкнулися моїх ніг, я почала штовхатися під ним. Марка це злило, або ж навпаки ще більше збуджувало. Він міцно схопив мої руки, якими я била його в груди. Сльози стікали по щоках. Я шепотіла тихі благання, але це не допомагало.

— Я не хочу тебе, — повторила я. — Хіба тобі буде приємно від того, що ти візьмеш мене силою?

— Що ти скажеш після того, як кричатимеш від задоволення?

Я скривилася від огиди, коли він провів язиком по моїй шиї. Марко відпустив мої руки. Я застогнала від відчуття болю на зап'ястях. Він задер мою сукню, відкриваючи червоні трусики. Мені хотілося прикритися, але фізично не могла цього зробити, бо він так сильно притискав мене до матраца.

— Хочу побачити тебе повністю голою, — прошепотів він та повільно облизав свої губи. — Ти така красива. І твоє гаряче тіло так сильно заводить мене. Бачиш, що ти робиш зі мною? Я божеволію, Луїзо.

Я знову схлипнула, але міцно стиснула зуби. Я не можу дозволити йому так легко взяти мене. З останніх сил почала колотити руками по його грудях, а ногами намагалася відбиватися. Марко вкотре заричав, розмахуючи руками. Помітила, що він схопив бретельку моєї сукні та сильно потягнув її. Я почула звук тканини, що рветься, але проігнорувала це. Він спустив одну частину верху моєї сукні та трохи відсторонився, щоб краще роздивитися мої груди в червоному мережевому ліфі. Користуючись моментом, я зігнула ногу в коліні та зі всієї сили вдарила його в пах. Він закричав, схопившись руками за це місце. Я скинула тіло хлопця з себе, зірвалася на ноги та побігла в коридор. Дорогою схопила свою сумочку. Сльози душили мене, зір був розмитим, але я навмання відімкнула двері. Чула, як матрац заскрипів. Я вибігла з номера та чимдуж рвонула в сторону ліфта, озираючись назад. Боялася, що він побіжить за мною, спіймає мене, затягне назад у номер та закінчить те, що почав. На щастя, ліфт приїхав швидко, але навіть коли його двері засунулися, я не відчула полегшення.

Міцно схопилася за голову від усвідомлення того, що сталося. О, боже... О, боже... Він мало не зґвалтував мене, порвав на мені сукню, а я... Я цілувалася з ним! Сильно вдарила себе долонею по губах декілька разів, а сльози з новою силою потекли по щоках. Ідіотка! Але ж я справді думала, що це Тео.

Я як-небудь поправила на собі сукню та прикрила порваний верх рукою. Швидко вибігла на вулицю та одразу ж спіймала таксі. Я бачила, яким поглядом глянув на мене водій. Мабуть, думав, що я одна з тих повій, яким не пощастило цієї ночі. Мені хотілося якнайшвидше опинитися вдома, в безпечному місці. Я бажала зняти з себе цю сукню й змити всі-всі огидні дотики Марка. Водночас я боялася та тремтіла від страху, що він прийде за мною вночі.

Як тільки опинилася вдома, то одразу ж замкнула всі двері на замки. Я побігла до ванної кімнати, повністю роздягнулася та залізла під гарячі струмені. Вода змішувалася з моїми сльозами, але я просто не могла стримувати ридання. Сильно і майже до крові мочалкою терла ті місця, яких торкався Марко. Я навіть не хотіла думати про те, що могло статися, якби я не втекла. Він міг скривдити мене, і навіть хотів зробити це.

Коли я нарешті заспокоїлася, то закуталася в теплий халат і підійшла до дзеркала. Почала змивати свій розмазаний по всьому обличчю макіяж. І що мені тепер робити? Розповісти Тео та батькові про це? І Лорені варто знати, за якого хлопця вона збирається вийти заміж. Але хіба вони мені повірять? Ніколи ніхто не вірив...

Я втомлено видихнула та лягла в ліжко. Голова розколювалася від болю, і я все ще тремтіла від страху. На очах уже не було сліз, але неприємний клубок досі стискав горло. Я розблокувала свій телефон і не побачила жодного повідомлення від Тео. Він навіть не дзвонив мені цієї ночі. Невже його серце не відчуло, що зі мною щось сталося? Я не хотіла телефонувати йому першою, тому кинула телефон на ліжко і важко заплющила очі. Мені було холодно і самотньо. Як і завжди. А це все щастя і кохання з Тео було миттєвим, або ж це просто моя ілюзія. Я закрила обличчя руками та знову почала плакати. Знала точно, що цієї ночі не зможу заснути.