Розділ 46

Тео

Місяць потому

Як тільки увійшов в дім, то одразу ж помітив Луїзу. Я насупився, оглядаючи її з ніг до голови. Вона стояла в закритій твідовій сукні блакитного кольору, що досягала їй нижче колін. Бежеві туфлі-човники на невисоких підборах виглядали на її ногах занадто правильно. Вона причепурилася, але макіяж Луїзи був максимально натуральним. Вона дивилася на себе в дзеркало та поправляла на шиї масивне кольє з діамантами.

— Куди ти зібралася? — спитав я.

Луїза кинула швидкий погляд на мене та натягнуто усміхнулася. Я підійшов до неї й сперся до стіни, схрестивши руки на грудях.

— Сьогодні заручини в Лорени та Марка, — відповіла вона.

— Ти не казала мені.

— Казала.

— Ні, не говорила. Я б запам'ятав.

Луїза закотила очі. Вона втомлено видихнула, схопила блиск для губ і почала наносити на свої губи. Мене злило, що вона чомусь вирішила ігнорувати мене й уникати мого погляду.

— Якби ти сказала мені, — продовжив я, — то я б приїхав раніше, щоб піти з тобою.

— У цьому нема потреби, Тео, — голос Луїзи звучав аж занадто солодко. Вона підійшла ближче до мене та ніжно поклала свою руку на мою щоку. — Приїхав дідусь і це буде суто сімейна вечеря. Я не хотіла відривати тебе від тренувань, бо фінальний етап чемпіонату на носі, але я впевнена, що говорила тобі про заручини. Можливо, ти просто не пам'ятаєш?

— Можливо, — здався я, бо мені не хотілося сперечатися з Луїзою. Вона мило усміхнулася, забрала свою долоню від моєї щоки та схопила маленьку сумочку, що стояла на комоді. — Отже, ти не хочеш, щоб я йшов з тобою на цю вечерю?

Вона зупинилася та помітно напружилася. Я не розумів, що відбувається, адже раніше вона навпаки хотіла, щоб я ходив з нею в будинок її батька на ці дурнуваті вечері.

— У цьому нема потреби, — вкотре сказала вона. — Я знаю, що тобі не подобається моя сім'я, тому не збираюся наполягати. До того ж ти втомився. Відпочивай! Я скоро повернуся.

Вона надіслала мені повітряний поцілунок та попрямувала до виходу. Я вийшов на вулицю слідом за нею. Помітив, що вона поспішила до воріт, а біля нашого дому вже стояло таксі. Я дивився їй услід, доки автомобіль не зник з мого поля зору.

Ця дивна поведінка Луїзи абсолютно не сподобалася мені. Останній місяць був таким хорошим, що аж занадто. Мені було комфортно з Луїзою, хоча ще декілька місяців тому я ніколи б не повірив у це. Ми всі вечори проводили разом, веселилися, розважалися, а інколи просто ніжилися в обіймах одне одного. Я ніколи не був романтиком, і навіть не знав, що у мене є ця сторона, але з Луїзою мені хотілося бути таким. Чомусь згадав, як нещодавно вперше подарував їй квіти. Вона була така здивована, але водночас щаслива. Мені подобалася її усмішка, її голос, її запах — все у ній. Це щоразу затягувало мене глибше. І хоч якими б сильними не були мої почуття до Луїзи, вони все ж лякали мене. І цей дім... Я видихнув, озираючись на величезний триповерховий будинок. Він мені ніколи не подобався, і навіть зараз я страшенно хотів втекти звідси. Це місце тиснуло на мене та моє бажання свободи. І Луїза... Її теж інколи в моєму житті було надто багато. Я похитав головою, щоб не думати про це та повернувся в будинок. Мабуть, добре, що вона вирішила сама їхати на ці заручини. Мені було б максимально некомфортно в тому театрі лицемірства й брехні.

Я піднявся на другий поверх та помітив, що двері до кімнати Луїзи були відкритими навстіж. Ми майже жили разом в цій спальні, тому я зайшов всередину. З моїх вуст вирвався невдоволений та втомлений стогін, коли я побачив Дотті, що бігав з якоюсь сукнею Луїзи салатового кольору. Я підійшов до нього та спробував вирвати річ з його зуб, але він стиснув тканину ще й лапками.

— Т-а-а-а-к, Дотті, негайно відпусти сукню Луїзи, бо їй не сподобається, що ти тут тягаєш її! Вона дуже образиться на тебе.

Песик заскавулів, але все ж відпустив сукню. Я схопив її та підійшов до шафи, аби сховати якнайдалі від Дотті. Він зручно ліг на килимі, склавши лапки під собою. Я усміхнувся, а мій погляд раптом зупинився на відімкнених дверцятах сейфа Луїзи. Сьогодні на ній було те дорогоцінне кольє, яке їй колись подарував дідусь. Вона, мабуть, наділа його, щоб потішити старого. Я зігнувся, щоб закрити сейф, як помітив всередині флешку. Я бачив її ще тоді, коли Луїза показувала мені корону своєї матері, але не розпитував, що в ній. Цікавість була надто сильною, тому я взяв флешку в руку та міцно стиснув її, поки моя совість не прокинулася. Я попрямував до себе в кімнату, а Дотті побіг одразу ж за мною. Підійшовши до столу, я відкрив свій ноутбук та ввімкнув його. Мені не хотілося сідати, тому я стоячи всунув флешку в ноутбук. Всередині чомусь з'явилося дуже неприємне передчуття, наче я знав, що побачу, коли ввімкну відео. Мій палець всього на секунду завис над кнопкою "пуск", вагаючись, але я таки натиснув її. Переді мною з'явилися кадри тієї ночі, коли Луїза підставила мене. Я скривився та міцно стиснув долоні в кулаки, коли дивився, як ми цілувалися біля дверей. Як потім опинилися на ліжку. Вона сиділа на мені в цьому вульгарному костюмчику, а я був абсолютно не в собі. Так, цілував її у відповідь, але нічого не розумів. Стало неприємно від того факту, що вона спочатку довела мене до такого стану, а потім використала. Наші поцілунки припинилися тоді, коли я впав спиною на ліжко та заснув. Вона легко штовхнула мене. Я ніяк не відреагував, тож вона піднялася та почала роздягати мене. Мені стало огидно від усієї цієї ситуації. Я вимкнув відео, бо навіть не хотів більше бачити його. Воно змусило мене пригадати старі образи та ненависть. Я відчував, як емоції підбиралися до моєї голови, хоч і намагався вгамувати їх.

Після довгих неприємних роздумів, я сховав флешку в сейфі Луїзи, а тоді спустився на перший поверх. Мені стало надто жарко вдома, тому я вийшов на терасу та сів на стілець, удивляючись в темне зоряне небо. Сьогодні вперше за останні місяці, я витягнув з кишені джинс пачку цигарок, яку взяв зі схованки у своїй кімнаті. Я запалив одну цигарку та схопив її губами. Зробив одну глибоку затяжку, після чого видихнув клубок диму. Я спостерігав за тим, як густий дим змішувався з повітрям, але мої думки все ще повертали мене до того відео. Я міцно стиснув руку в кулак. Мені здавалося, що я зміг побороти ту ситуацію, відпустити її, але вона досі тримала мене. Варто було побачити відео, як я зрозумів, що багато втратив через Луїзу та її дурний вчинок. Можливо, з часом нам би вдалося бути разом, але одруження... Я ніколи його не хотів.

Ці настирливі думки перервав рев двигуна автомобіля. Я побачив сірий Aston Martin, що зупинився біля воріт. З пасажирського сидіння вибралася Луїза. Я одразу ж помітив на ній чорний піджак, якого точно не було тоді, коли вона виходила з дому. Що думати, якщо й так помітно, що він чоловічий? Вона підійшла до переду автомобіля, а зі сторони водія відчинилися дверцята. Я мало не засміявся вголос, коли помітив Марка. З мого місця так добре було все видно. Світло фар освітлювало їхні силуети, коли вони стояли одне навпроти одного та мило про щось розмовляли. Мені хотілося підійти до них та забрати звідти Луїзу, щоб Марко не витріщався на неї. Я задумано глянув на них: Луїза щиро усміхалася, а Марко дивився на неї закоханими очима. Вона завжди хотіла цього, мріяла, щоб на неї дивилися саме так. Чи було це коли-небудь у моєму погляді? Чи кохав я її по-справжньому? Я намагався зазирнути всередину себе, але там не було нічого, крім образи. Любов та кохання — це те, що я ніколи не зможу дати їй напевно...

Луїза помітила мене одразу, коли зайшла на подвір'я. Вона завмерла, міцно стискаючи свою сумочку. За її спиною почувся рев двигуна, що означало, що Марко поїхав геть. Дівчина видихнула та підійшла до мене. Вона зупинилася навпроти. Я розслаблено сперся до стільця та схрестив руки на грудях.

— Це не те, що ти міг подумати, — Луїза почала виправдовуватися. — Ми просто розмовляли.

— Добре, — сухо відповів я та відвів погляд.

— Марко запропонував мене підвезти. Я спочатку відмовилася, але він наполіг і там був мій батько та дідусь. Я просто не могла відмовити.

— Ти могла зателефонувати мені, щоб я приїхав за тобою.

— Я не хотіла тривожити тебе. Думала, що ти відпочиваєш.

Я нічого не сказав на це. Луїза легко затремтіла, коли подув холодний вітер. На ній уже не було піджака Марка, бо вона віддала йому його. Мене це злило, але я зі всіх сил намагався не показувати цього. Дівчина підійшла ще ближче, кинула свою сумочку на столик, а тоді сіла мені на коліна. В ніс одразу ж вдарив її солодкий запах, який мені шалено подобався раніше, а зараз чомусь відчувався надто гірко. Вона охопила моє обличчя своїми руками та уважно глянула в мої очі.

— Що з тобою? — тихо спитала Луїза. Вона нахилилася трохи нижче та почала мене нюхати. — Ти палив? — На її лиці з'явився вираз здивування та страху водночас. — Що сталося, Тео? Будь ласка, скажи мені.

— Усе добре, — сказав я. — Мені просто захотілося розслабитися.

— Але ти раніше ніколи не палив. Принаймні я не бачила цього.

— Я так захотів сьогодні.

Луїза міцно стиснула губи. Вона точно помітила, що я говорив з нею холодніше, аніж будь-коли за останній місяць.

Дівчина зручніше сіла на мені та охопила мою шию однією рукою. Вона звабливо прикусила нижню губу та злегка схилила голову. Луїза підсунулася так близько до мене, що наші губи майже торкалися.

— Думаю, що знаю кращий спосіб як розслабити тебе, — прошепотіла вона, а тоді поцілувала мене.

— Лу, я не хочу, — я зупинив її.

Луїза розчаровано зітхнула, притулившись своїм чолом до мого.

— Здається, ти ображений на мене, а я навіть не розумію чому. Це через Марка? У мене з ним нічого нема, чесно. До того ж він заручений з моєю сестрою.

— Але закоханий він у тебе, — додав я.

— Що? Ні! — Луїза засміялася. — Звісно, він не закоханий у мене. Так, раніше він говорив, що я подобаюся йому, але це нічого не означає. Марко з Лореною.

— Це засмучує тебе? — спитав я, примруживши очі.

Дівчина насупилася. Її рука, яка весь цей час повільно гладила мою шию, тепер зупинилася та зависла на одному місці.

— Чому мене це повинно засмучувати? — спитала вона дещо ображено. — Я заміжня, пам'ятаєш? Мені не потрібен Марко чи будь-хто інший. Тільки ти, Тео.

Луїза підсунулася ще ближче та міцно обійняла мене за шию обома руками. Вона поклала свої груди на моє плече та, здається, заплющила очі. Мої руки інстинктивно опустилися їй на стегна. Навіть у цей незрозумілий момент між нами я хотів торкатися її.

— Мені завжди був потрібен тільки ти, — продовжила шепотіти дівчина. — Я мріяла про тебе з тієї миті, як тільки побачила. Такий красивий, зухвалий, а ще так нахабно відмовив мені. Я дала собі слово, що одного разу ти станеш моїм, і ти став.

— Це схоже на одержимість, Барбі, — пробурмотів я.

— Ні-ні! — Луїза заперечливо похитала головою. Вона вирівнялася та глянула мені в очі. — Це... Це закоханість.

Лу зніяковіло усміхнулася й потисла одним плечем. Вона з очікуванням дивилася на мене, схвильована та збуджена емоціями. Її груди здіймалися, дихання було важким, а погляд зосереджений на моєму обличчі. Чого вона чекала? Що я зізнаюся їй у коханні? Я й сам не був певен, що саме кохання відчуваю до неї. Не знаю, що вона хотіла сказати мені тими словами, але це справді схоже на одержимість. Вона так сильно хотіла отримати мене, що підставила та обманула усіх, розпочала свою брудну гру. І коли їй стане нудно, або коли вона знайде собі нову жертву, то просто кине мене. А я не звик, щоб мене кидали, і їй теж не дозволю зробити цього першою.

— Я чекав тебе тут, бо хотів сказати, що у мене відрядження на декілька днів, — сказав я.

— Відрядження? — здивувалася Луїза.

— Ми з Вадимом та моїм батьком їдемо на виставку в Італію. Нас запросили. Це стосується автомобілів та мотоциклів.

— Я так давно не була в Італії.

Дівчина мило усміхнулася, і це було схоже на натяк, що вона хоче поїхати зі мною.

— У тебе благодійний вечір наступного тижня, — нагадав я.

— Точно, — Луїза засмучено видихнула. — На скільки ти їдеш?

Вона подивилася на мене своїми красивими блакитними очима. Неслухняне переднє пасмо її волосся вибилося із зачіски. Я не стримався та потягнувся до обличчя Луїзи. Легко заправив пасмо їй за вушко, насолоджуючись приємним відчуттям її гладкого волосся. Моя рука опустилася їй на щоку, і Лу притулилася до моєї долоні, відповідаючи на ласку.

— Три дні, — відповів я.

— Довго, — застогнала вона. — Я не уявляю, як буду тут без тебе. А коли ти їдеш?

— Післязавтра.

— Отже, у нас є ще один день до твого від'їзду, який ми зможемо провести вдвох. Я... — Луїза понурила голову. — Хочу сходити в кіно. Ми з тобою ніколи не робили цього.

— Завтра підемо, якщо хочеш.

— Чесно?

— Чесно, — пообіцяв я.

Луїза знову обійняла мене, і я нарешті зміг розслабитися. Вона поцілувала спочатку мою щоку, а тоді почала осипати короткими поцілунками моє обличчя.

— Що ти робиш, Лу? — засміявся я.

— Хочу запам'ятати все в тобі, щоб не сумувати за тобою так сильно, — відповіла вона. — Але боюся, що це неможливо.

— Час скоро пролетить. Ти не встигнеш засумувати, як я повернуся.

— Але я сумую за тобою завжди, Тео. — Луїза поцілувала мене в губи.

— Не засмучуйся, — прошепотів я. — У тебе буде Дотті. Та й ми будемо спілкуватися онлайн.

— Якщо ти думаєш, що цього достатньо, то дуже сильно помиляєшся. Я не засну без тебе.

— Тоді я говоритиму з тобою щоночі, доки ти не заснеш.

— Обіцяєш?

Мої руки охопили обличчя Луїзи і я потягнувся губами до її чола. Залишив легкий поцілунок та тихо сказав:

— Обіцяю.