Розділ 45

Луїза

Я схвильовано пробралася крізь натовп та підійшла ближче до траси. Обидва мотоцикли під'їхали до лінії старту. Я помітила, що вони переглянулися між собою, а тоді загуділи двигуни. Міцно стиснула руки, приклавши їх до своїх губ. Якщо на професійних перегонах були правила, то тут все могло бути значно жорстокіше. Чомусь я надто сильно нервувала, хоча це далеко не перший заїзд Тео. Він настільки професійний у цьому, що повинен впоратися якнайкраще та перемогти. Та щось мене нещадно гризло всередині.

Дівчина в мініспідниці та короткому топі вийшла на трасу і пройшла поміж мотоциклами. Вона зупинилася перед мотоциклістами й підняла руки вверх. Я ще більше напружилася. Водночас мені хотілося, щоб цей заїзд якнайшвидше закінчився. Дівчина махнула руками, і коли вона опустила їх — мотоцикли рвонули вперед, набираючи швидкість. Я глибоко вдихнула, щоб заспокоїтися. Відчула, що поруч зі мною хтось з'явився. Я одразу ж впізнала ці солодкі парфуми.

— Як батько відпустив тебе в такому вигляді? — спитала я та косо подивилася на сестру.

— Він не бачив, — відповіла вона. — Але батько довіряє мені, Луїзо. Він не став би показувати своє невдоволення. До того ж я прийшлася сюди з його дозволу, а не втекла, як ти це зробила колись.

— А ти тепер завжди усе будеш порівнювати зі мною? Інколи здається, що ти заздриш мені, хоча це абсолютно безглуздо.

Вона нічого не сказала це. Її погляд був зосереджений на трасі. Здалеку долунював звук двигунів, але самих мотоциклів не було видно на горизонті.

— І коли у тебе весілля? — поцікавилася я. — Визначилися з датою?

— Заручини наступного місяця, — відповіла Лорена. — Дідусь повинен приїхати.

— Чудово, — тихо пробурмотіла. — Я так розумію, що варіант зятя йому сподобався?

— Батько Марка один з організаторів перегонів, а його дідусь — впливовий бізнесмен та підприємець, який має філії в Англії.

— Вау! Ідеально для тебе.

— Ти ж сама розумієш, що мені доведеться повернутися до Лондона, бо особняк Де Квінсі по праву належить мені.

— Як щодо прізвища? Ти будеш змінювати його?

— Ні, звісно ж, — буркнула Лорена. — І мій чоловік, і мої діти будуть Де Квінсі.

— Марко згоден з цим? — зацікавлено спитала я.

— Його це не надто хвилює. Це шлюб за домовленістю, а не через сильне кохання. І, звісно, він не відмовився стати частинкою нашого роду. Кожен би хотів отримати наше прізвище.

— Тео б не погодився, — задумано сказала я. — Він нізащо б не взяв моє прізвище.

— Тео інший, — буркнула Лорена. Краєм ока помітила, що вона опустила голову вниз. — У вас тепер все серйозно, так?

— Звісно! Ми ж одружені.

— Я чудово знаю, чому ви одружилися, Луїзо. Він би ніколи не погодився на шлюб з тобою, якби тоді хтось не зняв вас на відео та не почав шантажувати батька. До речі, тато нещодавно згадував про це. Йому здається дивним, що шантажист ніяк не використав такі кадри.

Я напружилася від слів сестри. Коли вигадала ту підставу, то думала лише про те, як одружити Тео зі мною. Мені здавалося, що після нашого весілля всі забудуть про це.

— Так, наше весілля було не з найкращих причин, — сказала я та повернулася обличчям до сестри. — Але те, що на відео — правда. Тео хотів мене тієї ночі, і за цих декілька місяців нічого не змінилося. Ми кохаємо одне одного, хоч як би складно тобі не було з цим змиритися, але у тебе нема вибору, Лорено.

Вона ледь кивнула головою, хоча її погляд не переконав мене, що вона зрозуміла. Їй подобається Тео, і це було помітно неозброєним оком. Подобається ще з минулого року, але краще їй змиритися з тим, що він мій. Це ніколи не зміниться.

Наближений звук двигуна відірвав мене від думок. Я схвильовано піднялася навшпиньки, намагаючись побачити мотоцикліста. На вулиці було темно, і я могла розпізнати лише рух мотоцикла. Не бачила, хто сидів за кермом, і від цього ще більше нервувала. Мені так сильно хотілося, щоб це був Тео. Я б чимдуж побігла до нього та подарувала б йому переможний поцілунок. Переді мною зібрався ще більший натовп. Вони штовхалися та закривали собою весь вид. Я не була високого зросту, тому абсолютно нічого не бачила. Спробувала піднятися ще вище навшпиньки, але мало не впала. Люди зібралися до купки, коли мотоцикл наблизився. Я лише помітила, як байк перетнув фінішну пряму, але іншого мотоцикла не було помітно на горизонті. А якщо моє передчуття не підвело мене і з Тео щось сталося?

Я схвильовано почала проштовхуватися повз натовп, ігноруючи невдоволені буркотіння людей. Мені було байдуже на них. Я лише хотіла побачити свого Тео — цілого та неушкодженого.

Мені нарешті вдалося пробратися в сам початок. Я затамувала подих, коли побачила, як мотоцикліст почав знімати свій шолом. Я пройшлася по ньому поглядом: чорні потерті джинси та темна футболка з білими надписами.

Полегшено видихнула, коли зрозуміла, що це був Тео. Він озирнувся, і коли наші погляди зустрілися, на його обличчі з'явилася широка усмішка. Вдалині почувся рев іншого мотоцикла, але мені було байдуже на це. Я побігла до Тео та кинулася йому в обійми. Він, як завжди, спіймав мене. Його рука лягла на мою талію. Хлопець сильніше притиснув мене до себе, а я міцно вчепилася руками за його шию.

— Ти налякав мене, — прошепотіла я, глянувши в його темні очі.

— Чому? — Тео іншою рукою заправив переднє пасмо мого волосся мені за вушко. — Я ж обіцяв перемогти, Барбі.

Я не стримала своєї усмішки та потягнулася ближче до нього. Легенько потерлася кінчиком свого носа до його, як ми це частенько робили, а після цього сильно поцілувала Тео в губи. Він обома руками пригорнув мене міцніше до себе та без вагань відповів мені на поцілунок. Долонями охопила обличчя хлопця, насолоджуючись відчуттям його ніжної шкіри. Мені так сильно подобалося торкатися до нього та цілуватися з ним. Інколи здавалося, що цього мені завжди буде мало. Я легко вкусила його нижню губу та провела по ній кінчиком свого язика. Тео відповів на мої дії своєю усмішкою. Я теж тихо засміялася, глянувши на нього. Він ніжно погладив мене по щоці, торкаючись великим пальцем моєї родимки.

— Застрибуй! — сказав Тео. Він схопив мене за руку. — Мені вже тут набридло.

— Додому? — спитала я.

— Якщо хочеш, то можемо покататися нічним містом, — запропонував він.

— Хочу!

Я залізла на мотоцикл та міцно притиснула до спини Тео. Очима знайшла Марка, що сидів на своєму байку й не зводив з нас погляду. Поруч з ним стояла Лорена, що тримала свої руки схрещеними на грудях. Вони точно бачили наш поцілунок. Чомусь мені хотілося трохи позловтішатися, тому я тріумфально усміхнулася їм, обіймаючи Тео — свого переможця та майбутнього чемпіона.

Ми довго каталися містом. Я насолоджувалася цим моментом і близькістю Тео. Мені подобалося, що він не їхав швидко. Це була наче прогулянка на мотоциклі. Коли ми повернулися додому, то окремо прийняли душ. Я трохи соромилася та ніяковіла, коли ми залишалися наодинці після вчорашньої ночі. Ще так мало часу пройшло, тож поки було важко звикнути до таких звичайних речей як спільний душ. Хоча десь в глибині душі я розуміла, що мені б хотілося зробити це з Тео. Я першою лягла в ліжко. Почувалася такою втомленою, що мало не заснула, але все ж дочекалася хлопця. Він ліг поруч зі мною та обійняв мене. Тео не вимагав цієї ночі близькості. Ймовірно, він теж був втомлений, бо після короткого поцілунку, я почула його мирне дихання. І під цей приємний звук я так само міцно заснула.

Наступного дня Тео з самісінького ранку помчав на автодром. Я вирішила сходити на шопінг, щоб хоч якось себе зайняти. Знімати відео чомусь зовсім не хотілося, тож я швидко зібралася та на таксі поїхала в найбільший торговий центр міста. Ще було занадто рано, аби їхати до батьків Тео по Дотті, тому я вирішила, що заїду за ним пізніше. Я прогулювалася магазинами, але більшість речей, які я придбала, були не для мене. Декілька костюмчиків для Дотті, а ще дещо для Тео. Мені так сильно хотілося показати йому те, що я купила для нього, що я вирішила якнайшвидше поїхати до нього.

— Дивись, що у мене є! — Я увірвалася в гараж з пакетами в руках, широко усміхаючись.

Тео сперся ліктями до сідла мотоцикла та підняв на мене свій погляд. Він міцно тримав у руках якийсь інструмент, але відклав його. Я зупинилася біля нього та поклала на стіл пакети. Почала витягувати з нього покупки.

— Ось! Я обіцяла тобі рожеве худі, — сказала я, показуючи велику теплу кофту рожевого кольору.

Тео скривився та випрямився. Я підійшла ближче до нього і приклала худі до його тіла.

— Я сподіваюся, що ти пожартувала, — пробурмотів хлопець.

— Тео, тобі т-а-а-а-к личить рожевий, що я починаю ще сильніше закохуватися у тебе.

— О! Серйозно?

Хлопець зацікавлено підняв обидві брови. Я засміялася та знову підійшла до столу з пакетами. Витягнула з наступного рожеву кепку і наділа її йому на голову.

— Я вражена, — чесно сказала. — Ніколи б не подумала, що тобі так личитиме рожевий.

— Це, — Тео показав пальцем на кепку на своїй голові, — теж мені?

— Угу! — я кивнула головою.

— Собі що купила? — поцікавився хлопець.

Я схопила невеличкий пакет та витягнула звідти футляр. Тео зазвичай не цікавився моїми покупками, тому я була трохи здивована. І він досі не зняв кепку, хоча раніше, мабуть, кинув би її в мене, як тільки побачив. Я усміхнулася, коли відкрила футляр і витягнута звідти новенькі окуляри з рожевими скельцями та сріблястою оправою.

— Як мені? — спитала я, глянувши на Тео.

Він оцінюючи пройшовся поглядом по мені, зупиняючись на моїх відкритих ногах. Мені хотілося підказати йому, що окуляри надівають на обличчя, а не на ноги. Водночас мені було приємно бачити, що він дивиться на мене так по-особливому. Я провела руками по своїй короткій сірій спідниці та нетерпляче чекала відповіді Тео. Він раптом підійшов ближче до мене й однією рукою охопив мою талію. Його очі зустрілися з моїми. Через рожеве скло вони мали злегка малиновий відтінок.

— Ти дуже-дуже красива, Лу, — прошепотів Тео. — І ці окуляри тобі, безперечно, личать.

— Дякую, — тихо мовила я та сором'язливо прикусила нижню губу. — Мені приємно чути це від тебе. Ти не надто щедрий на компліменти.

— Якщо хочеш, то я буду кожного дня говорити тобі, яка ти красива.

Я щось мугикнула незрозуміле та зняла свої окуляри. Вирішила надіти їх на Тео й засміялася, коли він в черговий раз скривився.

— Ти такий милий, — сказала я, схиливши голову вбік. — Схожий на Кена.

— Він, здається, блондин, — зауважив хлопець.

— Ми можемо пофарбувати тебе. Це не проблема, Тео.

— Краще без цього. З мене вистачить цих рожевих речей.

Я усміхнулася та зняла з нього окуляри. Наступною забрала кепку. Я склала їх назад у пакети й помітила, що Тео кудись відійшов.

— Я не змушую тебе носити їх, — голосно додала я.

Дивний шум змусив мене озирнутися назад. Я напружилася, коли помітила, що металеві двері гаража почали опускатися. У горлі стало сухо, а серце почало битися швидше. Я глитнула та сперлася до мотоцикла. Знервовано вчепилася пальцями в пасмо свого волосся. Як тільки двері зачинилися, Тео попрямував у мою сторону. Я ахнула, коли він підійшов упритул до мене, охопив моє обличчя своїми руками та сильно поцілував мене в губи. Я інстинктивно потягнулася до нього, відповідаючи на поцілунок. Він легко вкусив мою нижню губу та потягнув її, після чого провів по ній язиком, як я це робила вчора. Усмішка змусила мене розімкнути губи, і я більше відкрила рота, дозволяючи Тео поглибити поцілунок. Його руки опустилися на мою талію. Він провів долонями вниз до моїх стегон. Я затремтіла від відчуттів і міцно вчепилася руками за плечі хлопця. Відчула, що він просунув руки під мою спідницю та стиснув ними мої сідниці. Тихий стогін вирвався з мого горла, але Тео приглушив його своїм палким поцілунком. Я хотіла, щоб він торкнувся мене там, де я найбільше жадала. Дихання забракло, а в голові запаморочилося. Я відсторонилася всього на кілька сантиметрів. Відчула, що пальці хлопця зачепили гумку моїх трусиків і він спустив їх вниз. Я заплющила очі, важко дихаючи та сперлася рукою до плеча Тео. Він раптом підняв мене та різко посадив на сідло мотоцикла, розсуваючи мої ноги. Я ледь розплющила очі й глянула на хлопця затуманеним поглядом.

— Що ти робиш? — хрипло спитала.

Він поклав свою ліву руку на мою шию, а правою торкнувся внутрішньої сторони мого стегна. Черговий стогін хотів вирватися назовні, але я стримала себе. Натомість глибоко вдихнула, відчуваючи, як сильно затремтіли мої губи.

— Не хвилюйся, Барбі, — так само хрипло відповів він. Тео залишив вологий поцілунок на моїй шиї. — Тобі сподобається.

Я помітила, що він почав опускатися на коліна переді мною. Серце билося в шаленому ритмі, а тепло внизу живота посилювалося з кожною секундою. Я міцно вперлася руками в сідло мотоцикла та відкинула голову назад. Відчула гаряче дихання на внутрішній стороні стегон та короткі вологі поцілунки. Мої ноги затремтіли, а тілом пробіглася іскра бажання. У голові паморочилося. Мені так сильно хотілося, щоб він торкнувся мене, подарував звільнення. Я безсоромно застогнала, коли відчула його гарячий язик на своїй плоті. Це було так добре, що я не могла стримуватися та голосно стогнала і дивно скиглила, коли його губи та язик приносили мені задоволення. Я дозволила собі подивилася вниз. Його голова була схована під моєю спідницею, а міцні руки напружено впиралися до мотоцикла. Я повільно облизала пересохлі губи та закотила очі, коли спалах задоволення знову пробігся моїм тілом.

— Тео... — дивно схлипнула я. Міцно стиснула долоні з такою силою, що нігті боляче впивалися в шкіру. — Мені здається, що я зараз... О б-о-о-о-же... Це так приємно. Н-н-не зупиняйся, гаразд?

Він видав якийсь тихий смішок, а я просто не могла контролювати себе та своїх слів. Пальці на ногах стиснулися, тіло затремтіло, а з мого горла вирвався гучний крик.

Потрібно було декілька хвилин, щоб я прийшла до тями, а моє тіло перестало тремтіти так сильно. Я відчула, що Тео спочатку поцілував моє ліве коліно, а потім — праве. Це був такий милий жест, що я усміхнулася. Хлопець підвівся та обійняв мене обома руками. Я притиснула до його грудей, щаслива і максимально вдоволена.

— Дякую, — прошепотіла я.

Тео тихо засміявся. Це змусило мене засоромлено прикусити нижню губу.

— Завжди будь ласка, — пожартував він.

— Чи означає це, що якщо я вночі попрошу тебе знову зробити це, то ти не відмовиш мені?

Я глянула на нього та зауважила, що його очі були темнішими, аніж зазвичай. Він нахилився до мого вуха та пошепки сказав:

— Залежить від того, як саме ти будеш просити, — Тео легко вкусив мене за мочку вуха.

— Думаю, що знайду спосіб, який переконає тебе.

Я усміхнулася та підморгнула йому. Хлопець трохи примружив очі та звів свої брови.

— Невже це ти так фліртуєш зі мною? — спитав він.

— Можливо, — я знизала одним плечем. — Просто хочу, щоб ти знав, що я не проти.

— Не проти? — Тео зацікавлено підняв одну брову.

Я потягнулася до нього й закинула свої руки на його шию. Мій погляд був прикутий до красивих карих очей, що так само заворожено дивилися на мене у відповідь.

— Не проти спробувати з тобою все-все, — тихо зізналася я. — Точніше — я хочу пізнати усі радощі життя з тобою. Хочу, щоб усе моє хороше було з тобою, Тео.

— Буде, Лу, — прошепотів він, торкнувшись губами до мого чола. — Обов'язково буде.