Розділ 43

Тео

Луїза лежала на животі, обійнявши руками подушку. Світлі пасма її волосся розсипалися по спині, а ковдра добряче сповзла вниз, відкриваючи верх пружних сідниць. Вона все ще міцно спала, а я вже деякий час не міг погляду від неї відвести. Вона була такою красивою в цей момент, як і цієї ночі. Луїза відкрила мені не лише своє тіло, але і душу. Її правда була не зовсім приємною. Всередині оселився дивний осад відчуття, що мене жорстоко використали. Але я швидко відігнав ці неприємні думки, бо тіло Лу так і манило мене до себе. Я потягнувся рукою до її спини та ніжно провів пальцями по лопатках. Дівчина скривилася й мило зморщила ніс. Вона тихо заскиглила, після чого перевернулася на бік спиною до мене. Мої вуста розтягнулися в широкій усмішці. Обережно поклав руку на плече дівчини та нахилився нижче. Губами торкнувся ніжної шкіри, що відчувалася наче шовк під моїми дотиками. Короткими поцілунками провів доріжку вверх та уткнувся носом у шию Луїзи. Вона так добре пахла, що я дозволив собі зробити глибокий вдих. Дівчина зарухалася поруч зі мною. Вона тихо хихикнула та з'їжилася, коли я поцілував її в шию.

— Прокидайся, Лу, — тихо прошепотів, продовжуючи осипати поцілунками її шию та плечі.

Я просто не міг відірватися від неї. Міцно обійняв Луїзу однією рукою, бо мені хотілося, щоб вона була максимально близько до мого тіла. Дівчина розплющила очі та перевернулася обличчям до мене. На її обличчі красувалася чарівна усмішка. Вона сонно потягнулася однією рукою вверх, а тоді легко поклала її мені на щоку.

— Я хотіла першою прокинутися, — сказала Луїза хриплим від сну голосом. — Але ти так втомив мене вночі, що я спала наче вбита.

На її щоках з'явився ледь помітний рум'янець. Вона підсунулася ще ближче до мене, і тепер наші обличчя були в міліметрах одне від одного. Я легко потерся своїм носом до кінчика її носа. Луїза усміхнулася ще ширше.

— Як ти почуваєшся? — спитав я, дивлячись в її великі блакитні очі та водночас милуючись ними. — Не боляче?

— Я в нормі, — відповіла вона. — Все добре, чесно. А ти як?

— У якому сенсі?

Я трохи примружив очі, а Луїза сором'язливо опустила погляд до моїх грудей.

— Тобі сподобалося зі мною? — прошепотіла дівчина.

Вона мала справді схвильований вигляд, наче її неабияк турбувало це запитання. Я поклав свою руку на її щоку та великим пальцем намацав маленьку родимку. Я любив торкатися її, хоча це здавалося мені таким дивним.

— Мені сподобалося, — чесно сказав я.

— Ти так кажеш лише через те, що в тебе давно не було дівчини, — засмучено пробурмотіла Луїза.

— Ей, ти чого?

Вона знизала одним плечем та почала знервовано жувати нижню губу. Я прослідкував за її рухом та зауважив, що її вуста досі були опухлими від нічних поцілунків. Просунувши руку під Луїзу, я перевернув її таким чином, що вона опинилася зверху на мені. Дівчина тихо запищала, обіймаючи мою шию обома руками. Вона трохи підняла голову та глянула мені в очі.

— Це не просто сподобалося, — зізнався я. Мої пальці спіймали неслухняне пасмо світлого волосся та заправили його їй за вушко. — Я тепер не зможу зупинитися, Лу. Здається, ніколи не зможу насититися тобою сповна. З тобою було дуже добре.

Луїза задоволено усміхнулася. Вона зігнула руки в ліктях та склала їх на моїх грудях, після чого опустилася підборіддям на них. Я не зводив з неї очей, бо такою красивою вона була.

— Я не зовсім досвідчена. Думала, що для тебе це може бути проблемою.

— Це ніколи не буде проблемою, Барбі. Я дуже радий, що усі твої відкриття, пізнання та перші рази будуть зі мною.

— Тоді добре, — Луїза сказала це з відвертим полегшенням.

— Ти точно в порядку? — спитав я, щоб бути певним.

— Так, — відповіла вона, продовжуючи усміхатися. — Ти вже питав про це раніше.

— Це було п'ять хвилин тому!

— І що? — Лу засміялася. — Ти тепер будеш кожні п'ять хвилин запитувати про моє самопочуття?

Обійнявши дівчину за талію, я підтягнув її трохи вище. Луїза зручніше розмістилася на мені. Я намагався ігнорувати приємне тертя наших тіл, бо моє бажання наростало з кожним рухом дівчини, а я боявся налякати її.

— Бо я не хочу, щоб тобі було боляче, — тихо мовив я.

— Тоді більше не ображай мене, — сказала вона, глянувши мені в очі. — Від твоїх образ мені болить сильніше.

Я видихнув, просунувши руку в волосся дівчини.

— Не буду, — пообіцяв я.

Мої пальці заплуталися в білявих пасмах. Я притиснув голову Луїзи до свого обличчя та спіймав губами її солодкі вуста. Мені хотілося зробити це з тієї миті, як тільки ми прокинулися. Пальчики дівчини ніжно торкнулися моєї шиї. Вона підсунулася ще вище та відповіла мені на поцілунок. Я опустив руку на її потилицю й легко великим пальцем погладив верхню частину тендітної шиї. Мені подобалося цілуватися з нею й не тільки. Стільки всього хотілося спробувати зробити з Луїзою, що голова йшла обертом. Навіть у цю мить ніжного поцілунку я так сильно хотів її, що ледве стримувався.

— Ах! — Луїза раптом відірвалася від мене. — Нам час вставати! У тебе ж сьогодні день народження.

— І що? — спитав я та ще сильніше притиснув дівчину до себе. — Я хочу ще деякий час полежати тут з тобою.

— Це все дуже мило, — пробурмотіла вона, — але потім прийдуть твої рідні та друзі, а я зовсім нічого не підготувала.

— Підготуємо разом.

— Чесно? — Луїза здивовано подивилася на мене, піднявши обидві брови. — Ти допоможеш мені прикрасити дім?

— Прикрасити? — перепитав я.

— Так! Я придумала тематичну вечірку в стилі перегонів. Це буде дуже круто.

— Востаннє я святкував так день народження, коли мені було десять, — буркнув я та скривився.

Луїза невдоволено закотила очі. Вона вибралася з моїх обіймів, сіла на ліжко спиною до мене та потягнула рукою до сорочки, що валялася на підлозі. Дівчина накинула її на своє голе тіло та швидко застібнула нижні ґудзики.

— Ти образилася? — спитав я, відчуваючи дивну провину.

Мабуть, не варто було реагувати так категорично. Вона ж старалася, придумала щось для мене, хоч і це здавалося мені дуже по-дитячому. Я не хотів жодних святкувань з сім'єю. Мені насправді кортіло провести цей день лише з нею.

Луїза підійшла до шафи та відсунула дверцята. Я пройшовся поглядом по її спокусливому тілу, яке прикривала моя сорочка. Вона помітно висіла на ній та досягла їй нижче сідниць, але це виглядало так сексуально, що я хотів кожного ранку бачити Луїзу такою.

— У мене є для тебе подарунки, — сказала вона, озирнувшись на мене.

Її чарівна усмішка змусила й мене усміхнутися. Гаразд. Здається, Лу не ображається. Вона витягнула з шафи якісь пакети та підняла їх, пританцьовуючи на місці. Я тихо засміявся, бо дівчина в цей момент була такою милою та щасливою. Вона підбігла й застрибнула на ліжко поруч зі мною. Я сів, щоб бути ближче до неї. Луїза поклала біля мене пакети та заправила передні пасма волосся собі за вуха.

— Витягай! — схвильовано сказала вона, міцно стискаючи руки перед собою.

Я зацікавлено потягнувся до одного з пакетів і витягнув звідти якусь чорну річ. Коли почав розправляти її, то зрозумів, що це була футболка. Я насупився, розглядаючи малюнок на грудях у вигляді мотоцикліста на спортивному мотоциклі в рожевих тонах. Це було так по-дитячому і в стилі Лу, що я не стримав своєї усмішки. Коли перевернув футболку на іншу сторону, то помітив надпис мого імені та прізвища, а ще мій третій номер, під яким я беру участь в чемпіонаті. Луїза схвильовано дивилася на мене в очікуванні моїх слів.

— Вау! — сказав я, тримаючи в руках футболку. — Це виглядає круто.

— Скажи! — скрикнула вона та сплеснула в долоні. — Для мене теж така є. — Луїза витягнула з пакета рожеву футболку з малюнком у темних тонах та чорним надписом на спині. Вона приклала її до своїх грудей. — Прийду завтра в ній на чемпіонат, щоб всі бачили, що я вболіваю за тебе.

Вона так широко усміхалася, що і мене заразила своїм позитивним настроєм. Я потягнувся до неї та, охопивши рукою шию дівчини, накрив її губи своїми.

— Дякую, — сказав я і ще раз поцілував її. — До речі, тобі дуже личить моє прізвище.

Я кивнув головою на футболку та підморгнув їй. Вона сором'язливо стиснула губи й підняла на мене свій погляд. Її блакитні очі були майже синіми, а вона так по-особливому дивилася на мене, що я затамував подих.

— Це ще не все, — Луїза витягнула з іншого пакета чорну коробочку та простягнула її мені. — Відкривай!

Я зацікавлено глянув на коробочку в руках дівчини. Не очікував, що вона підготує для мене не один подарунок.

Я потягнувся до коробочки та відкрив кришку. Всередині був срібний ланцюжок з трьома прямокутними підвісками. Я витягнув його та схопив пальцями одну з підвісок. На прямокутнику був вигравійований шолом для перегонів.

— Це щоб тобі щастило на перегонах, — пояснила Луїза. Я взяв у руку іншу підвіску та несвідомо усміхнувся. — Зменшений відбиток лапки Дотті. Я подумала, що ти хотів би, аби він завжди був поруч з тобою. А третя... — Луїза замовкла, коли я глянув на останню підвіску, де було вибито надпис "Barbie" та корона зверху. — Ем, це я. Просто мені інколи здається, що ти, я і Дотті — це маленька сім'я. Але кожну з цих підвісок можна зняти. Ось! Я покажу тобі.

Вона потягнулася руками до підвісок, але я похитав головою на знак заперечення.

— Не треба нічого знімати, — твердо мовив я та надів ланцюжок на шию. Очі Луїзи збільшилися від здивування. — Для мене це дуже цінно, Лу. Дякую за таку особливу річ.

— Тобі справді сподобалося? — спитала вона з надією в голосі.

— Мені дуже сподобалося.

І щоб переконати її у своїх словах, я вкотре поцілував дівчину. Луїза охопила своїми долонями моє обличчя. Ми деякий час цілувалися, доки вона не згадала про підготовку до святкування мого дня народження.

Дівчина пробурмотіла, що їй треба в душ і так швидко чкурнула до ванної кімнати, що я навіть не встиг зреагувати. Я був би не проти приєднатися до неї, але не хотів поки лякати Луїзу. Вона ще так соромиться поруч зі мною, але згодом це зміниться. Я встав з ліжка, вийшов зі спальні Лу та попрямував до ванної кімнати в коридорі.

Після швидкого душу вдягнув на себе джинси та просту чорну футболку, а тоді спустився на перший поверх. Луїза вже бігала по дому в короткій блакитній сукні. Вона в першу чергу подбала про Дотті та його сніданок. Лу дуже сильно любила його, і це було помітно неозброєним оком. Я навіть не знав, що вона вміє так любити.

Ми разом поснідали, а після цього я почав допомагати Луїзі з приготуваннями. Вона конче хотіла зробити фотозону в стилі перегонів з картатими прапорцями, макетом чемпіонського кубка та моїм номером на чемпіонаті. Коли вона взагалі встигла подбати про це? Луїза радісно стрибала, оглядаючи фотозону зі всіх боків. Мушу визнати, що в нас справді вийшло непогано. Я допоміг їй розкласти набори посуду на стіл. На вулиці сьогодні було неабияк сонячно, тому ми вирішили, що непогано буде посидіти на терасі.

— Ох, твої батьки вже приїхали! — скрикнула Луїза, глянувши на ворота.

Я помітив новенький чорний Bugatti, який батько нещодавно купив у свою колекцію. А одразу ж за ним під'їхав червоний Ferrari Вікторії. Коли ворота відчинилися, вони заїхали у двір. Луїза поруч зі мною знервовано провела руками по спідниці своєї легкої сукні. Мені було дивно, що вона досі хвилюється перед моїми батьками, хоча вони так добре прийняли її. Щоб підтримати Луїзу чи заспокоїти, я знайшов долоню дівчини та міцно стиснув її. Вона з вдячністю глянула на мене й мило усміхнулася.

— З днем народження! — гукнула мама. Вона підійшла до мене та міцно обійняла обома руками. Мені довелося відпустити долоню Луїзи, щоб обійняти маму у відповідь. — Мій любий синочок вже такий дорослий. Я не можу повірити у те, що тобі вже двадцять три! — Мама поклала свою руку на мою щоку та ніжно погладила її. — Час так швидко промайнув, наче одна мить. Ще недавно ми з твоїм батьком гризлися, як кіт з собакою, а тепер у нас такі дорослі діти.

— Мамо, перестань! — сказав я, коли помітив у її очах сльози. — Навіть не думай плакати у такий день.

Я сильніше обійняв її, а вона сильно поцілувала мене в щоку, як часто робила це в дитинстві.

— З днем народження, синочку, — прошепотіла вона. — Я люблю тебе.

Тато не був щедрим на милі словечка. Він коротко привітав мене та побажав перемоги в чемпіонаті. Батько, на диво, обмежився не лише постукуванням по плечі, але й обійняв мене. Я не дуже любив ці привітання. Мабуть, саме тому терпіти не міг свій день народження. Але Луїза була такою щасливою, спостерігаючи за вітаннями моїх рідних, що мені зовсім не хотілося псувати їй настрій своїм невдоволенням.

— Хей, малий! — Вікторія звернулася до мене. Я насупився, а коли повернув голову в її сторону, відчув, що мені просто в обличчя полетів торт. — З днем народження!

Сестра почала сміятися й разом з нею усі присутні. Мої очі були заплющеними, але я відчував на них крем. Міцно стиснув зуби від роздратування та пальцями забрав залишки торта зі своїх очей. Вікторія так голосно сміялася, що аж зігнулася, тримаючись за свій живіт. Мені вже хотілося виказати своє обурення, але сміх Луїзи змусив мене зупинитися. Я повернув голову в її сторону, а вона схопилася за моє плече та просто-таки повисла на мені.

— Ти такий смішний, Тео, — мовила дівчина сміючись. — І такий милий. — Луїза провела пальцем по моїй щоці, а потім всунула його собі в рот й облизала. — М-м-м... Дуже смачний крем. Справді! Я ще раз скуштую, гаразд?

Вона піднялася навшпиньки, вчепившись за мене обома руками. Моя долоня несвідомо лягла їй на талію. Я не міг погляду від неї відвести, і чомусь перестав дихати. Але моє серце, здається, почало ще швидше битися. Луїза ледь висунула свого язика та кінчиком провела по моїй щоці, злизуючи крем. Вона дивилася на мене тоді, коли смакувала його, а я так само витріщався на неї у відповідь.

— Кх-кх, — поруч з нами почувся тихий кашель Алекса.

Я й забув про їхню присутність, як і Луїза. Вона збентежено відсторонилася від мене, перебираючи пальцями спідницю сукні.

— Піду змию це з себе, — мій погляд знайшов Вікторію. — Дякую за привітання, сестричко.

— Я рада, що тобі сподобалося, — сказала вона з широкою усмішкою на вустах.

Я закотив очі, розвернувся та поспішив до будинку. Мама, що сиділа на терасі, захихикала, коли помітила моє обличчя в торті. Я на деякий час сховався у ванній кімнаті, намагаючись не лише позбутися залишків торта, але і викинути з голови той момент з Луїзою. Це так дивно, але мені неабияк сподобалося відчуття її язика на моїй шкірі. Я вмивався холодною водою, щоб позбутися тих вульгарних думок, які крутилися в моїй голові.

Футболка теж була брудною від торта. Я кинув її в кошик для прання та попрямував до себе в кімнату. Біля дверей спальні Луїзи я зупинився та задумано торкнувся пальцями ланцюжка, що вона подарувала мені. Трохи вагався, але все ж зайшов у кімнату та схопив футболку, яка лежала на ліжку. Поки не встиг передумати, швидко вдягнув її та підійшов до дзеркала. Здається, це виглядало навіть непогано, хоча я терпіти не можу рожевий.

Я помітив Луїзу на першому поверсі з пляшкою шампанського в руках. Її очі збільшилися вдвічі від здивування, коли вона побачила мене. Погляд блакитних очей пройшовся моїм тілом, зупиняючись на футболці.

— Ти вдягнув її? — спитала вона таким тоном, наче не вірила.

— Очевидно, що так, — відповів я.

Луїза широко усміхнулася та глянула на мене з таким захватом, що у мене аж подих перехопило. Коли я пішов упритул до неї, вона прошепотіла:

— Тобі дуже сильно личить ця футболка, Тео.

— Тоді, мабуть, я знову маю подякувати тобі за неї.

Я потягнувся до Луїзи та вкотре за сьогодні поцілував її. Вона притиснулася до мене, відповідаючи на поцілунок.

— Нам час уже іти, — Луїза перша відірвалася від моїх губ. — Твої рідні чекають на нас, а ще Вадим і Яна мають прийти.

Я усміхнувся, рукою намацав долоню дівчини та переплів наші пальці.

— Тоді ходімо, Лу! Негарно змушувати гостей чекати на іменинника, але потім, коли ми залишимося наодинці...

— Що буде потім? — нетерпляче та дещо схвильовано спитала вона.

— Я зацілую тебе повністю, — прошепотів, притискаючись губами до її щоки. Луїза засміялася. — Буду цілувати кожен сантиметр твоєї шкіри та насолоджуватися тобою.

— Тоді я хочу, щоб ми якнайшвидше залишилися наодинці, — пошепки мовила вона, сором'язливо прикусивши нижню губу. — Мені це подобається, Тео. Усе те, що відбувається між нами зараз.

— Мені теж, — урешті-решт визнав я.