Розділ 40

Тео

— Я так хвилююся, — тихо прошепотіла Луїза. — Залишилося менше як година до початку.

Вона знервовано провела руками по вузькій спідниці своєї красивої сукні молочного кольору, що досягала їй до самого низу. Луїза була такою красивою в ній, але я навіть не встиг сказати їй цього, бо вона бігала усюди з останніми приготуваннями.

— Усе пройде добре, Лу. Не хвилюйся так сильно.

Я обійняв її за талію однією руку. Під моїми долонями шкіра Луїзи була такою ніжною та гладкою, що я легко провів великим пальцем вверх-вниз, насолоджуючись відчуттями. Зазвичай Луїза могла ледь затремтіти від моїх дотиків, або на одну коротку мить напружитися, але цього разу не було нічого. Вона наче й не розуміла, що моя рука мирно лежала на її оголеній спині. Я зазирнув назад та зауважив, якими тендітними були лопатки дівчини. Висока зачіска повністю відкривала спину Луїзи, а мені так і хотілося провести пальцями вздовж її хребта. Мабуть, це було б занадто, тому я стримав себе. Останнім часом я надто часто думав про неї й не зовсім у скромному плані. Я хотів її так сильно, що навіть у такий момент відчував збудження. Можливо, це справді через те, що у мене вже два місяці не було сексу? Та з кожним днем дивитися на Луїзу й подумки бажати її було щоразу важче. Я знав, що найближчим часом не зможу стриматися, але чи не відштовхне вона мене? Те, що я зробив у нашу першу шлюбну ніч, неабияк образило та зачепило її. Я не хотів думати про це та згадувати, тому сильніше обійняв Луїзу та нахилився до її вуха.

— Ти сьогодні надзвичайно красива, — прошепотів я та глибоко вдихнув. — Ця сукня... Вона зводить мене з розуму, Лу.

Дівчина сором'язливо усміхнулася мені. Вона ледь повернула голову в мій бік, щоб наші погляди зустрілися.

— Думала, що це я зводжу тебе з розуму, — сказала Луїза. — То ліжко, то сукня... Таке враження, що тобі подобаються усі речі пов'язані зі мною, але не я.

— Гаразд, — я кивнув головою і прочистив горло. — Ця сукня зводить мене з розуму, а від тебе я просто божеволію.

Дівчина тихо засміялася. Я відчував, як вона легенько торкнулася моєї руки. Це було так ніжно, що моє серце дивно защемило від раптових почуттів. Таке враження, що ці почуття стискали моє серце лещатами, вибивали все повітря з моїх грудей, але усе те, що залишалося всередині, було прекрасним. Мої почуття до Луїзи були прекрасними, хоча й неабияк лякали мене.

— Ходи сюди! — Я обійняв її обома руками, а вона сильно притулилася до моїх грудей. — Заберу трохи твого хвилювання собі.

— Забери усе, — заскиглила вона. — Я не можу. У мене тіло тремтить, а в грудях наче щось шкребе. Я дихати не можу.

— Я теж, — прошепотів так тихо.

І якщо Луїза не могла дихати від хвилювання, то мені бракувало кисню від почуттів до неї.

— А якщо я не впораюся? Якщо забуду слова? Якщо моя промова перед аукціоном буде жахливою? Я осоромлюся перед усіма. Осоромлю прізвище Де Квінсі!

— Яке у тебе зараз прізвище? — спитав я.

— Твоє, — пошепки мовила вона.

— Ти більше не Де Квінсі, Лу. Якщо навіть і осоромиш чиєсь прізвище, то воно буде наше.

— Наше, — повторила дівчина.

Я охопив її обличчя своїми долонями та глянув у красиві блакитні озера, що дивилися просто на мене.

— Ти впораєшся, — твердо та впевнено сказав їй. — Не забувай заради чого ти це робиш. Ми повинні допомогти Сашкові.

— Так. Я дуже хочу цього.

— І це найголовніше, Лу. Відкинь усе хвилювання.

— Ти трішки його забрав, — Луїза усміхнулася та сильніше обійняла мене. — Дякую, Тео, за підтримку.

Її губи розтягнулися в широкій усмішці. Вони так сильно блищали від цього бежевого блиску, що мені хотілося поцілувати їх. Я озирнувся довкола. Усі метушилися в останніх приготуваннях і ніхто не звертав на нас своєї уваги. Користуючись можливістю я різко нахилився та крадькома поцілував Луїзу. Вона ахнула від здивування та спробувала відштовхнути мене, але я сильніше притиснув її до себе. Дівчина все ж здалася. Вона розслабилася в моїх руках і відповіла мені на поцілунок. Сьогодні на її губах був смак ванілі та шоколаду.

— Ну, все! — Луїза сором'язливо засміялася, відірвавшись від мене. — Мені тепер потрібно наново нанести блиск на губи, бо ти його всього зжер.

— Він виявився напрочуд смачним, — я вдав, що задумався та звів брови, — але солодка вата мені подобається більше.

Я підморгнув Луїзі, а її щоки почервоніли ще сильніше. Вона легко торкнулася мого передпліччя, прошепотіла, що відійде до вбиральні та попрямувала до виходу зі святкової зали. Я пройшов трохи вперед та оглянув усе приміщення. Тут стояли круглі столи для запрошених гостів, фуршетні столики з обох боків для алкоголю та закусок. Попереду була імпровізована сцена з проєктором для презентації Луїзи. Вона підготувала біографію Сашка з його фотографіями та відео. Вона дуже старанно попрацювала, і все справді виглядало на найвищому рівні. Моя мама стояла у довгій бордовій сукні біля музикантів та щось говорила їм. Вона багато допомогала Луїзі, і я бачив, як сильно дівчина була їй вдячна.

Раптом відчув чиюсь руку на своєму плечі. Спочатку я подумав, що це мій тато, але рука була надто важкою та неприємною на відчуття. Я повернув голову й побачив біля себе Ендрю. Його широка задоволена усмішка дратувала мене дуже сильно. Зелені очі блукали моїм обличчям, а тоді він озирнувся довкола.

— Красиве приміщення, — заговорив чоловік. — Чудове оформлення. Гарно попрямували.

— Луїза попрацювала, — виправив я. — Усе повністю придумане нею.

— Н-у-у-у, — задумано протягнув Ендрю. — Непогано. Ти ще не забув про нашу домовленість?

— Про двісті тисяч доларів? — перепитав я.

— Так. Якщо зберете на аукціоні менше за цю суму, то я не віддам Луїзі фонд.

— Цього не станеться. Фонд залишиться у Луїзи.

— Ти такий впевнений та спокійний, — Ендрю хмикнув. — Двісті тисяч доларів — це немаленька сума. Особливо для тебе.

— Я знаю, але це не означає, що ми не зберемо такої суми.

— Добре. Удачі вам!

Чоловік поплескав мене по плечі. Якраз у цей момент повернулася Луїза. Вони коротко обійнялися, а він ледь поцілував доньку в обидві щоки. Я помітив, як він скривився, коли зауважив оголену спину дівчини. Мабуть, моя присутність змусила його стримати свої їдкі коментарі, бо він змовчав. Луїза провела свого батька до столика, за яким ми мали сидіти всі разом.

Приблизно через тридцять хвилин зала була вже майже повністю заповнена. От-от мав розпочатися аукціон. Луїза сиділа поруч зі мною на стільці та схвильовано стискала мою руку. Я намагався заспокоїти її, але це було марно.

— Ого! — почув здивований голос Лу.

Я прослідкував за її поглядом. До зали увійшла Лорена, тримаючись за руку з Марком. Я здивувався не менше Луїзи.

— Нарешті ви прийшли! — радісно сказав Ендрю. — Ми з Лореною подумали, що буде чудово в такий особливий для Луїзи день познайомити вас з нареченим Лорени.

— Нареченим? — перепитала Лу.

— Так, — сказав Марко. — Нам здається, що це буде хороший союз. Радий бачити тебе, Луїзо.

Я міцно стиснув щелепи, коли хлопець потягнувся до долоні Лу та підняв її до своїх губ. Він залишив легкий поцілунок на шкірі Луїзи, а вона силувано усміхнулася йому. Здається, Марко забув, що сталося декілька тижнів тому на вечірці. Схоже, варто нагадати йому.

Марко та Лорена сіли за стіл навпроти нас. Вони не поводилися, як закохані, хоча й намагалися. Я не зводив погляду з Марка, а він безсоромно витріщався на Луїзу. Мені так і хотілося його схопити за шкірку і викинути звідси. Він так сильно дратував мене, що аж у голові почало пульсувати від злості. Я відчув, що пальчики Луїзи ніжно гладили мою руку. Тепер уже вона заспокоювала мене, а не я її.

— Мені час іти на сцену, — прошепотіла вона та глибоко вдихнула.

— Я проведу тебе, — сказав я.

Луїза хотіла заперечити, але все ж погодилася зі мною. Вона міцно тримала мою руку, коли я вів її до сцени під гучну музику. Всі гості спостерігали за нами, від чого я теж почав нервувати. Тепла усмішка мами за одним з перших столиків трохи заспокоїла мене. Я допоміг Луїзі піднятися на сцену, після чого зійшов та зупинився збоку. Дівчина нервувала, що було помітно. Вона звикла говорити на камеру, але зараз їй доведеться робити це перед такою великою аудиторією.

Луїза повільно попрямувала до мікрофона. Вона тримала спину рівно, а її хода була елегантною. Вона зупинилася, оглядаючи всю залу.

— Добрий вечір, — голос Луїзи звучав трохи невпевнено, тому вона прочистила горло. — Рада бачити вас на цьому особливому благодійному аукціоні. Мені приємно, що ви погодилися підтримати мене в продовженні справи моєї матері — Мелоді де Квінсі. Я завжди пишалася своєю мамою та тими благородними справами, якими вона займалася. На жаль, моя матір занадто рано покинула цей світ. Вона була особливою людиною в моєму житті, і ця втрата неабияк вплинула на мене. Було боляче, неприємно та образливо. Всередині наче порожнеча, яку неможливо нічим іншим заповнити. Усе не те... — Луїза затремтіла від емоцій, але на її обличчі з'явилася легка усмішка. — Мама завжди казала, що кожна людина має бути потрібною комусь. Я постійно почувалася непотрібною, намагалася знайти себе, відчути любов. І зовсім несподівано для мене на першому етапі чемпіонату з мотоперегонів, у якому бере участь мій чоловік Тео, — вона глянула на мене всього на одну коротку мить, — я познайомилася з Сашком. І коли я поговорила з його сестрою та дізналася про хворобу хлопчика, зрозуміла, що хочу бути потрібною йому...

Луїза більше не хвилювалася. Вона впевнено розповідала про Сашка, коли позаду неї з'являлися слайди з його фотографіями та відео. Після довгої, але важливої промови Луїзи, по залу пройшлися оплески. Я допоміг їй зійти зі сцени та повів до нашого столика.

— Ти молодчинка, Лу, — прошепотів їй на вухо, коли вона опускалася на стілець. — Я пишаюся тобою.

Луїза з такою вдячністю глянула на мене, що моє серце знову стиснулося. Марко більше не мав для мене значення, адже Луїза мені усміхалася, а не йому. І це мою руку вона тримала, коли хотіла підтримки. На сцену вийшов ведучий та оголосив перший лот — старовинний підлоговий годинник, що належав якомусь знаменитому графському роду. Приблизно після чотирьох таких лотів я зрозумів, що все не так чудово, як би хотілося Луїзі. Вона вже навіть трохи засмутилася, а її батько задоволено усміхався. справжній ажіотаж розпочався тоді, коли ведучий виніс наступний лот. Навіть я був шокований, коли побачив один з кубків свого батька. Не міг повірити власним очам. Тато, який так сильно беріг кожен свій кубок, віддав один з них на благодійний аукціон Луїзи? Я перевів погляд на столик, за яким сиділи мої батьки, сестра з Алексом та тітка Аріна зі своїм чоловіком і донькою. Помітив, з якою гордістю мама дивилася на тата, коли ведучий оголосив лот.

За кубок батька боролися доволі довго, але сума все ще була недостатньою. Залишився один-єдиний лот і я помітив, як сильно напружилася Луїза. На сцену винесли корону її матері в скляній коробці. Очі Ендрю стали майже вдвічі більшими від здивування, а він глянув на свою доньку з шоком і дивним болем.

— Королівська корона Мелоді де Квінсі, — оголосив ведучий.

Він почав описувати загальні характеристики корони, уточнюючи, що на ній є аж три великих діаманти. За корону розпочалася ще пекельніша боротьба, аніж за кубок мого батька. Сума зросла до ста тисяч доларів. Ендрю понурив голову, адже вже прийняв свою поразку. Йому доведеться віддати Луїзі фонд.

— Анонімний покупець пропонує триста тисяч доларів за корону Мелоді де Квінсі! — сказав ведучий.

— Що? — поруч зі мною вражено ахнула Луїза. — Скільки?

— Триста тисяч доларів раз! — Чоловік стукнув молотком по дереву. — Триста тисяч доларів два! — Луїза так сильно стиснула мою руку, що вона у мене аж побіліла. — Триста тисяч доларів три! Продано анонімному покупцеві!

— Хто це купив? — спитала дівчина у мене. — Який ще анонімний покупець? Я не розумію!

— Не знаю, — я знизав плечима. — Але хіба це має значення, Лу? Ти зібрала дуже багато грошей на лікування Сашка.

— Ми, — виправила вона. — Ми зібрали.

Аукціон перетворився на благодійний вечір з вечерею та тихою музикою. Ендрю обговорював з Марком та Лореною їхнє весілля, яке він хоче зіграти через декілька місяців. Я майже не вслухався в їхню розмову. Мені було абсолютно байдуже. Мене лише бісили ті дивні погляди, які він кидав у бік моєї дружини.

— Думаю, що мені варто ближче познайомитися з сестрою своєї нареченої, — милим тоном сказав Марко та підвівся зі свого стільця. Він повільно попрямував до нас і зупинився поруч з Лу. — Я б хотів потанцювати з тобою та пізнати трохи краще. Ти не проти, Луїзо?

Вона глянула на свого батька, який схвально кивнув головою. Луїза перевела погляд на мене. Одними губами дівчина прошепотіла коротке "вибач" і прийняла запрошення Марка. Мене аж трясло, коли я дивився, як він повів її на початок зали, де кружляли інші пари. І чому я не додумався запросити Луїзу на танець раніше?

— Я відійду, — тихо буркнув.

Підвівся зі стільця та попрямував до фуршетного столика, звідки найкраще можна було слідкувати за Марком та Луїзою. Я уважно дивився, щоб його рука не опустилася нижче дозволеного, хоча мене страшенно злило, що він взагалі торкався її. Я схопив склянку з віскі й надпив трохи алкоголю, щоб освіжити думки. Не одразу помітив, як поруч зі мною з'явилася Лорена. Сьогодні вона була у світло-рожевій сукні з прозорого фатину. Я зауважив, що їй цей колір зовсім не личив. Рожевий таки був кольором Луїзи, і з усіх людей світу він найбільше підходив саме їй.

— Ти засмутився? — спитала дівчина. Вона надпила шампанське з келиха в руці та уважно подивився на мене. — Тебе зачепило те, що я виходу заміж за Марка?

— Не зрозумів? — перепитав я насупившись.

— Я помітила, як ти сердито подивився на нього, коли тато повідомив про наше одруження, — пояснила Лорена.

— Це аж ніяк не стосується тебе, — буркнув я та знову глянув на Луїзу, що щебетала про щось з тим придурком.

— Я знаю, що вона не подобається тобі, — продовжила Лорена. — Луїза підставила тебе, змусила одружитися. Ти ніколи не хотів бути з нею, а вона зробила це на зло мені. Хотіла показати, що краща за мене, але їй це вкотре не вдалося. Глянь, у якій жалюгідній ситуації ми опинилися, Тео? Обоє дивимося на людей, яких не кохаємо, але змушені бути з ними. Зараз могло бути зовсім по-іншому, але Луїза, як завжди, зіпсувала все.

— Ця ситуація жалюгідна лише для тебе, — огризнувся я та сердито глянув на Лорену. — Перестань при мені наговорювати на Луїзу. І поки ти будеш стояти та дивитися, як твій наречений фліртує з твоєю сестрою, яка йому дуже подобається, я не збираюся цього терпіти. Я піду та заберу свою дружину з його лап, відвезу її до нашого дому, де ми будемо усю ніч кохатися та насолоджуватися одне одним. І мені це подобається, Лорено. Мені подобається Луїза. Тому більше ніколи не смій говорити про неї погано тоді, коли я поряд. Ти зрозуміла?

Дівчина здивовано дивилася на мене, розтуливши рота. Вона явно не очікувала, що я скажу їй саме це. Чорт! Та я сам не думав, що першою про мої почуття до Луїзи дізнається Лорена. Я поставив склянку з алкоголем на столик та поспішив до танцювального майданчика. Помітив, що Марко залишився сам серед інших пар, а Лу тим часом пробиралася до мене крізь натовп. Як тільки ми стикнулися, я міцно схопив її за руку та потягнув до виходу.

— Що ти робиш? — голосно спитала вона, коли ми опинилися в коридорі. — Куди ти тягнеш мене, Тео?

— Я забираю тебе додому, Лу...