Розділ 36

Луїза

Автомобіль зупинився в тій частині автодрому, де зазвичай Тео готувався до заїздів. Хлопець розблокував дверцята, після чого я вибралася з автівки. Сьогодні була страшенна спека, і навіть у цій короткій спідниці білого кольору мені відчувалося неабияк спекотно. Я поправила на собі коротку рожеву майку та глянула на Тео, що зупинився на трасі неподалік від мене. На ньому була чорна футболка, і я дивувалася, як йому не жарко в ній. Він раптом простягнув мені свою руку з широкою усмішкою на вустах. Я майже три тижні ігнорувала Тео, але з кожним днем це було робити дедалі важче. Сьогодні він дуже сильно здивував мене, коли замкнув у автомобілі без можливості втекти від нього. Але Тео також відкрився мені. Я тихо хихикнула, коли пригадала його слова про те, що він ревнує мене навіть до Дотті. Це смішно, адже вони обоє забрали значну частину мого серця.

— Навіщо ти привіз мене сюди? — спитала я, схопившись за руку Тео.

Він переплів наші пальці. Це відчувалося так комфортно та природно. — Поки не бачу нічого схожого на сюрприз.

— Зараз побачиш, — сказав він.

Тео не зізнавався, тож мені залишалося лише чекати. Мене здивувало, що хлопець не поспішав. Ми повільно йшли трасою, наче просто прогулювалися у такий сонячний день. Я пошкодувала, що не взяла з собою кепки, адже сонце уже пекло у голову.

На горизонті завиднілася якась червона пляма. Я притулила долоню до чола, щоб краще бачити.

— Мені здається, чи там твій мотоцикл? Чекай! Це той, на якому ти їздиш на чемпіонаті?!

— Так-так, — Тео усміхнувся. — Сьогодні ти на ньому будеш їздити.

— Що? — здивовано скрикнула. — Ти жартуєш?

— Ні, я цілком серйозно.

Хлопець глянув на мене та злегка примружив свої очі від яскравого сонця. Я шоковано дивилася на нього, намагаючись підібрати слова.

— Я не вмію водити мотоцикл!

— Я тебе навчу.

— Тео, це... Ти ж несерйозно, правда? Та ще й цей мотоцикл.

— Я думаю, що нам варто довіритися одне одному.

— Таким способом? — Я трохи скривилася. — Це, звісно, круто, але я дуже боюся.

Я так сильно стиснула руку Тео, що сама відчула біль. Хвилювання оселилося десь у грудях, змушуючи мене важко дихати в передчутті. З кожним кроком ми наближалися до блискучого мотоцикла в жовто-червоних відтінках.

— Може, не варто? — спитала я, коли ми зупинилися. — Я ще щось зламаю, або заїду кудись не туди.

— Як твої успіхи у водінні автомобіля? — поцікавився Тео, дивлячись мені в очі.

— Непогано. Вікторія казала, що у мене добре виходить.

— Отже, з мотоциклом теж вийде. До того ж я буду з тобою. Не бійся, Лу.

Я знервовано усміхнулася йому. Тео раптом обійняв мене за талію. Я здивовано ахнула, коли відчула невагомість. Міцно руками вчепилася за шию хлопця. Він посадив мене на свій мотоцикл спереду. Я здригнулася, коли шкіра зустрілася з гарячим металом.

— Сідай передом до керма, — скомандував Тео.

Я схвильовано видихнула, але послухалася. Перекинула одну ногу через мотоцикл та зручно сіла на сідлі. Знервовано провела спітнілими долонями по тканині своєї складчастої спідниці. Відчула, що Тео сів позаду мене. Його груди притискалися до моєї спини, а ноги дражнили мої стегна. Щоки покрилися рум'янцем, і я легко прикусила нижню губу. Мені стало ще спекотніше. Зовсім не впевнена, що це від високої температури повітря.

— Охопи долонями ручки мотоцикла, — почула біля свого вуха голос Тео.

Він був так близько, що його гаряче дихання обпікало мою щоку, а губи ледь торкалися вуха. Я глибоко вдихнула та поклала свої руки на ручки мотоцикла. Відчуття були дивними, але доволі приємними. Тео ближче підсунувся до мене та накрив мої долоні своїми. Дихати стало ще важче. Я відчувала, як цівка поту стікала по моїй спині. Внизу живота з'явилося дивне тепло та легке поколювання. Господи, що зі мною відбувається?

— Ти в нормі? — спитав Тео, глянувши на мене.

— Так! — пропищала я. Довелося прочистити горло, щоб мій голос знову став нормальним. — Ми будемо без шоломів?

— Я подумав, що так буде краще. До того ж ми їхатимемо на низькій швидкості.

— Гаразд.

Я знову прочистила горло та глибоко вдихнула, щоб заспокоїти свої відчуття.

— Ти точно в порядку? — Тео уважно дивився на мене краєм ока. — Здається, ти збентежена.

— Просто хвилююся, — відповіла я.

Не хотіла зізнаватися, що це його близькість так дивно діє на мене. Тео почав щось пояснювати мені, але я майже не чула, бо була надто зосереджена на своїх емоціях. Він натиснув на стартер, після чого мотоцикл загудів піді мною. Дивні відчуття ще більше загострилися. У горлі стало надто сухо. Я важко глитнула та міцніше стиснула ручки мотоцикла.

— Розслабся, — сказав мені Тео. — Ти дуже напружена.

— Добре, — тихо пробурмотіла.

Та усе ж розслабитися мені не вдалося. Повільно мотоцикл почав рухатися вперед.

— О Боже! — запищала я. — Ми їдемо!

Тео тихо засміявся мені на вухо. Його руки все ще були зверху на моїх долонях і він показував мені, як правильно кермувати. Ми їхали так повільно, але це було по-особливому круто.

— Я зараз заберу свої руки, — попередив він.

— Ні! — закричала я, схвильовано хитаючи головою в різні сторони. — Не забирай!

— На рахунок три. Один...

— Ні-ні, Тео! Я не впораюся сама.

— Два...

— Годі! Не треба, — я почала панікувати.

— Три! — Тео трохи підняв свої руки, й тепер кермо було повністю на мені. Хух, ми не впали! І мотоцикл все ще їде. — Бачиш, усе нормально.

— Не можу повірити, що справді роблю це.

— У тебе непогано виходить.

— Ти брешеш. Ми їдемо на швидкості двадцять кілометрів на годину. У кожного б вийшло, — бурмотіла я та раптом помітила перший поворот. — Нам треба повернути! Як?

— Не кричи, — Тео засміявся мені на вухо. Він знову поклав свої руки на мої долоні та легко повернув кермо вліво. — Ось так! Повільно та плавно.

— Ура! Ми впоралися з першим поворотом.

Я не стримала своєї широкої усмішки. Страх кудись зник, як і усе хвилювання. Натомість з'явилося відчуття повної насолоди. Мені подобалося кермувати мотоциклом разом з Тео. І близькість його тіла більше не бентежила мене. Тепер я насолоджувалася цим сповна.

— Ну що, Барбі, трохи прискоримося? — спитав Тео. Я кивнула головою, широко усміхаючись. — Погнали!

І хоч ми проїхали це коло на невисокій швидкості, я почувалася надзвичайно враженою. Мені подобалося, що Тео був таким обережним, ніжним та турботливим зі мною. Від нього віяло спокоєм та затишком, якого мені так сильно бракувало.

Коли мотоцикл зупинився, Тео допоміг мені пересісти обличчям до нього. Я дозволила собі закинути свої руки на його шию, а мої ноги мирно лежали на стегнах хлопця.

— Тобі сподобалося? — спитав він, пильно роздивляючись мої очі.

— Дуже, — чесно відповіла я. — Це було так круто, хоча й повільно.

— Це тільки перший урок, Луїзо.

— О, а будуть ще?

— Якщо захочеш.

Тео усміхнувся, і я на мить замилувалася його чарівною усмішкою. Вона була такою красивою з натяком на ямочку в лівому кутку губ. Я ніколи не помічала цього раніше. Мої пальці несвідомо потягнулися до нього та легко торкнулися його губ.

— Мені подобається, коли ти усміхаєшся так, — прошепотіла я.

— Як сильно подобається? — спитав він, зацікавлено зиркнувши мені в очі.

Я відчула, як його рука легко лягла мені на талію, а великий палець ніжно гладив шкіру під краєм футболки.

— Настільки, що мені хочеться поцілувати тебе, — зізналася я, ігноруючи сором'язливий рум'янець на своїх щоках.

— Не повіриш, але мені хочеться зробити те саме.

Я захихикала та підсунулася ще ближче до нього. Схрестивши ноги за його спиною, потягнулася до обличчя хлопця.

— Поцілувати себе? — уточнила я.

— Тебе, дурненька, — Тео засміявся. Його рука лягла на мою щоку, а я притулилася до неї, наче котик, відповідаючи на ласку. — Я хочу тебе поцілувати, Лу.

Я прикусила щоку зсередини, щоб не усміхатися так задоволено. Погляд Тео опустився на мої губи, і він повільно нахилився до них. Кінчики наших носів ледь торкнулися, і я вже готова була заплющити очі, як раптом згадала те, про що подумала під час нашої спільної їзди.

— У мене є одна умова, — швидко сказала.

— До поцілунку? — спитав Тео насупившись.

— Т-а-а-а-к. Тобто... Я б хотіла, щоб ти прокатав на цьому мотоциклі Сашка. Він так сильно мріє про це.

Тео втомлено видихнув та своїми долонями охопив моє обличчя. Я з надією глянула в його темні очі, що дивилися просто на мене.

— Я не можу, — тихо сказав хлопець.

— Не можеш? — перепитала я насупившись. — Але чому? Ти щойно вчив мене кататися на цьому мотоциклі.

— Бо це не мій мотоцикл, Лу. Його забезпечила мені спонсорська компанія твого батька. Це не мотоцикл для щоденної їзди, і сьогоднішній урок з тобою — це виняток з правил. Якщо твій батько дізнається, що я катаю на цьому мотоциклі тебе, Сашка чи будь-кого іншого, то у мене можуть бути проблеми.

— Він не дізнається.

— Ти віриш у те, що говориш? — Тео сумно посміхнувся. — Я розумію твоє бажання ощасливити Сашка, здійснити його мрії, але в цій ситуації нічого не вийде.

— Шкода, — я розчаровано зітхнула. — Але ти маєш рацію, Тео. Краще не ризикувати, щоб у тебе не було проблем.

— Не засмучуйся, Барбі, — його губи легко торкнулися мого чола. — Я щось придумаю.

— Обіцяєш?

— Обіцяю. А тепер міцніше схопися за мою шию.

— Що? — здивувалася я.

— Міцніше обійми мене, бо це коло проїдемо набагато швидше.

— У... У такій позі?

Мої очі стали вдвічі більшими, коли Тео кивнув головою. Суміш страху та адреналіну змусила мене напружитися. Я сильніше стиснула ноги позаду Тео, міцно вчепилася руками за шию хлопця та уткнулася обличчям в його груди. Він схопився руками за ручки мотоцикла. Я відчула, як двигун загудів, змушуючи мене затремтіти всім тілом. З гучним ревом мотоцикл рвонув з місця, і я запищала, зажмуривши очі. Вітер розвіював моє волосся в різні сторони та охолоджував розпалену шкіру. Я не могла стримати свого крику від захвату, тому просто-таки пищала, обіймаючи Тео. Він, здається, сміявся з моєї реакції. Після двох небезпечно швидких кіл мотоцикл різко зупинився, і мене ледь відкинуло вперед. Я б впала спиною на кермо, якби не трималася так міцно за Тео. Ноги тремтіли від відчуттів, а дихання було таким уривчастим, наче я ці кола бігла слідом за мотоциклом.

— Це було вау! — вражено сказала, коли наші з Тео погляди зустрілися. — Я досі тремчу від емоцій.

Він широко усміхнувся мені, обіймаючи мене за талію. Я не могла більше стримувати свого бажання поцілувати його. Різко потягнулася до нього та торкнулася його губ своїми. Відчула, як рука хлопця піднялася вверх. Пальці Тео зарилися у моєму волоссі, і він сильніше притиснув мене до себе. Я розімкнула губи, дозволяючи йому поглибити поцілунок. Не стримала свого стогону, що вирвався з самого горла. Наші язики сплелися у повільному ідеальному танці. Я сильніше обійняла його шию, насолоджуючись відчуттями гарячої шкіри під моїми пальцями. Температура між нами досягала точки кипіння, дихати було пекельно важко, але відірватися — неможливо. Я не хотіла переривати цей поцілунок, щоб ще на мить насолодитися цим моментом та не повертатися до реальності, де все було зовсім по-іншому.

— Ти дуже солодко пахнеш, — губи Тео торкнулися моєї шиї. Я відкинула голову назад і заплющила очі від задоволення. — І на смак теж дуже солодка.

— Як цукрова вата, — прошепотіла я, задихаючись від відчуттів. — Ти вже казав це.

Тео раптом відірвався від мене та уважно глянув в мої очі. Я дивилася на нього у відповідь своїм затуманеним поглядом.

— Я скучив за тобою, Лу, — зізнався він.

Моє серце перестало битися від його слів. Я зовсім не очікувала такої відвертості. Тео за сьогодні в черговий раз здивував мене.

— Не можу спати без тебе, — тихо додав хлопець.

Він так по-особливому дивився на мене, що метелики в моєму животі швидше затріпотіли крильцями від радощів.

— Чи без мого ліжка? — спитала я та грайливо усміхнулася.

— До біса ліжко! — Тео притиснув мене до себе, міцно обіймаючи. — Я без тебе не можу спати, Лу. Без тебе, чуєш?

Я відчула дурні сльози на очах, але часто покліпала очима та уткнулася обличчям в шию Тео, щоб він не помітив того, як сильно розчулили мене його слова.

— Ти можеш сьогодні вночі прийти до мене. Я не буду замикати двері, і... Я чекатиму на тебе, Тео.