Розділ 22

Луїза

Я дозволила незнайомцю відвести мене до вбиральні. Він майже ніс моє тіло, а моя голова звисала вниз. Крізь незрозумілий шум у вухах почула, як за нами зачинилися двері. Хлопець повів мене до раковин. Він відкрив кран та змочив свої руки холодною водою. Я затремтіла, коли його долоня опустилася на мою шию. Він підняв мою голову, змушуючи мене подивитися на нього. Я глибоко дихала, відчуваючи, як свідомість повільно поверталася до мене. Хлопець стурбовано змочував водою моє обличчя, шию та долоні. Я сперлася до прохолодної стіни. Зір уже був не таким розмитим, тож я могла детальніше роздивитися хлопця. Його темне волосся було охайно зачесане назад. Густі чорні брови, блакитні очі, гострі вилиці, прямий ніс та виражена лінія щелепа. У нього були красиві риси обличчя, а ще цей темно-зелений костюм дуже сильно личив йому. Хлопець нахилився до мене, уважно дивлячись мені в очі.

— Стало краще? — спитав він.

— Так, — прошепотіла я. — Дякую. Ви врятували моє життя.

Він хмикнув, а один кутик його губ піднявся. Хлопець вперся рукою до стіни біля моєї голови, і я трішки зніяковіла. Він зацікавлено розглядав мене, а його погляд зупинився на моїй родимці. Чомусь усі завжди звертали на неї увагу.

— Мені вже краще, — сказала я.

Користуючись можливістю, я відсторонилася від нього та підійшла до раковини. Деякий час просто тримала долоні під холодною водою. Хлопець сперся до стіни, всунувши руки в кишені. Я сподівалася, що він піде.

— Це жіночий туалет, — на всяк випадок повідомила я.

— Знаю, — хлопець усміхнувся, глянувши на мене у дзеркало. — Але мене це зовсім не бентежить.

Я не знала, що сказати йому на це, тож просто знизала одним плечем. Під його пильний погляд я витерла руки сухими рушниками та поправила своє волосся.

— У вас це часто? — раптом спитав він.

— Що? — перепитала я.

— Втрата свідомості.

— О ні! Я... Я просто перенервувала сьогодні.

— Добре. Тоді я можу не хвилюватися за вас.

— А ви хвилюєтеся?

Я зацікавлено глянула на нього, повернувшись боком. Хлопець витягнув руки з кишень та випрямився. Він був достатньо високим і худим. Можливо, я навіть могла б звернути на нього свою увагу колись.

— За таку красуню неможливо не хвилюватися, — сказав він.

— Ви мені лестите.

Та все ж, його слова були приємними. Я дозволила собі подарувати йому легку усмішку.

— Забув представитися, — хлопець прочистив горло і простягнув мені свою руку. — Марко.

Я декілька секунд дивилася на його долоню з довгими пальцями, а тоді підняла погляд, стрільнувши в нього своїми очима. Його губи розімкнулися, і він глибоко вдихнув. Здається, хлопець хвилювався. Я ніколи не знала, що можу викликати такі емоції в чоловіків.

— Луїза, — сказала я, потиснувши його долоню.

Цей дотик виявився доволі приємним. Марко дивився мені в очі, а великий палець його руки несвідомо гладив мою долоню. Це було майже невідчутно, але все ж він торкався мене. Без огиди, а навпаки — захоплено.

— Незвичне ім'я, але вам дуже личить. Чи я можу сказати "тобі"?

— Так, можеш.

Я знову усміхнулася. Хлопець підніс мою руку до своїх губ та раптом завис, коли його погляд зачепився за обручку на моєму безіменному пальці.

— Мав би здогадатися, — пробурмотів він. — Нереально, щоб така красуня була самотньою.

Я не забирала своєї руки, тож він таки ніжно поцілував її. Це не було неприємно, тому я навіть трішки зашарілася. Хлопець шумно видихнув та відпустив мою руку.

— Ти, здається, розчарований, — зауважила я.

— Важко бути не розчарованим, коли усвідомлюєш, що така дівчина вже зайнята.

Мене по-справжньому вразила його відвертість. Ніколи ніхто так відкрито не показував мені те, що я подобаюся йому. Та і взагалі мені здавалося, що я ніколи нікому не подобалася. Я засоромлено заправила переднє пасмо волосся собі за вухо, ховаючи усмішку.

— Насправді все не так сумно, — сказала я. — Мій чоловік не хоче мене.

— Він ідіот, Луїзо.

Його слова змусили мене відчути себе впевненіше. Я знову глянула в дзеркало. Помітила, що верх моєї сукні стягнувся вниз, ще більше відкриваючи груди. Я підтягнула його та провела руками по спідниці, розправляючи її.

— Мені вже треба йти, — сказала я.

— Я проведу.

Наші погляди зустрілися у дзеркалі. Хлопець без сорому опустив очі до розрізу на моїй сукні, з-під якого виднілася моя нога. Я зніяковіла всього на одну коротку мить, адже відчувала, як його погляд майже кричав, що він захоплений мною. Я кивнула головою, погоджуючись з ним. Хлопець відкинувся від стіни та попрямував до дверей. Він відчинив їх для на мене. Я мило усміхнулася, коли пройшла повз нього. Важко було не помітити, як близько він стояв. У ніс вдарив легкий шлейф чоловічих парфумів. Він провів мене своїм довгим поглядом, а я завмерла на місці, коли побачила біля стіни навпроти Тео. Що він тут робить? Марко вдарився своїми грудьми об мою спину та обережно поклав свої руки на мою талію, щоб втриматися на місці. Тео насупився, дивлячись то на мене то на хлопця за моєю спиною. Так, я щойно вийшла зі вбиральні з якимсь хлопцем. Могла лише уявити, які думки крутилися в голові Тео. Та водночас мені було байдуже. Він сам хотів, щоб я знайшла собі когось іншого.

Я оглянулася на Марка, який все ще тримав свої долоні на моїй талії.

— Була рада познайомитися з тобою, — сказала йому. — І ще раз вдячна за допомогу.

— Я думаю, що ми могли б якось зустрітися, — Марко уважно дивився в мої очі. — Може, обміняємося номерами телефонів?

— Не обміняєтеся, — почувся різкий голос Тео поруч з нами. Я навіть не помітила, як він підійшов до нас. — І забери свої руки від моєї дружини.

— Твоєї дружини? — перепитав хлопець. — Неочікувано.

Він миттю забрав свої руки, і я відчула, як Тео різко притягнув мене до себе. Його сердитий погляд був прикутий до Марка. Чомусь мені здалося, що вони знайомі. Долоня хлопця міцно стискала мою руку вище ліктя. Я стояла впритул до Тео, а мої губи майже торкалися його підборіддя.