Розділ 17

Луїза

Мій погляд зупинився на шкіряній куртці Тео, яку я забула віддати йому два тижні тому. З тієї миті ми не бачилися, і я вже навіть встигла засумувати за ним. Я пригадала нашу останню зустріч. Тео був, на диво, добрим зі мною. Він ще й інколи усміхався мені. Я провела рукою по його куртці та сперлася до дверцят шафи. Тео натякав мені, що я не віддала йому куртку, а я як ідіотка сказала про прощальний поцілунок. Цікаво, що він подумав про це? Можливо, пригадав той наш справжній поцілунок на вечірці? Я замріяно заплющила очі. В голові з'явився приємний спогад відчуття його губ. Шум на першому поверсі змусив мене отямитися. Я швидко підійшла до тієї частини шафи, де були мої кофти. Витягнула декілька варіантів та приклала їх до свого тіла, розглядаючи у дзеркалі. Ця зелена блузка, здається, мені зовсім не личила. Я скривилася та кинула її на ліжко. Впершись руками в боки, почала оглядати інші. Мою увагу привернула прозора рожева водолазка, під яку можна вдягнути такого самого кольору топ. Я почала ритися в шафі у пошуках топу, як раптом у двері моєї кімнати тихо постукали. Я підстрибнула від несподіванки та схопила рожевий топ. Не встигла й слова вимовити, як двері відчинилися, і в мою кімнату увійшов Тео. Коли усвідомила, що стою лише в бюстгальтері, то тихо скрикнула, прикриваючи одягом свої груди. Хлопець одразу ж обернувся спиною до мене.

— Вибач, — пробурмотів він. — Думав, що ти вже готова.

— Все нормально. Ми ж й так уже заручені.

Я глибоко вдихнула та швидко вдягнула топ. Мені було трохи ніяково від того, що Тео побачив мене в такому вигляді. Щоки добряче почервоніли, тому я опустила голову, щоб він не помітив цього. Хлопець стояв спиною до мене, спершись до стіни. На ньому була чорна футболка-поло та темні джинси. Сьогодні на нас чекала важлива вечеря, але Тео, здається, прийшов занадто швидко.

— Ти можеш вже обертатися, — тихо сказала я.

Він повернув голову в сторону мого ліжка, на якому валялися мої речі. Мабуть, він хотів сісти. Я поспіхом зібрала весь свій одяг та натягнуто усміхнулася.

— Ти можеш сісти сюди.

Він кивнув головою, погоджуючись на мою пропозицію. Я кинула весь цей одяг на стілець біля вікна. Подивилася на себе у дзеркало. Рожевий топ доволі непогано поєднувався з цими модними блакитними джинсами. Я покрутилася, дивлячись на себе ззаду. Як добре, що я минулого тижня сходила на шопінг з мамою Тео. Вона стільки порад мені дала для кращого вигляду, що я тепер задумалася про те, щоб знімати відео зі своїми образами. Може, запросити Поліну у свій блог? Думаю, що вона була б не проти. Я так задумалася, що зовсім забула про присутність Тео. Він прочистив горло, нагадуючи мені про себе. Мабуть, він дивується, що я так довго розглядаю себе в дзеркалі. Я схопила прозору водолазку рожевого кольору та наділа її поверх топа. Тепер мені все навіть дуже подобалося.

— Ти рано прийшов, — сказала я, коли поправляла свій макіяж. — Дідусь має приїхати о шостій.

— Вирішив трохи побути зі своєю нареченою. Це проблема?

Я не знала цього точно, але мені здалося, що Тео говорив сарказмом. Не те щоб мене це дуже зачепило, але було трохи неприємно.

— Ні, не проблема. Звісно, ти можеш сидіти тут та витріщатися, як я вдягаюся та фарбуюся. Ми ж заручені.

Я усміхнулася, дивлячись на себе в дзеркало. Легенько підвела бежевою помадою свої губи. Я задумалася про те, чи варто зверху наносити блиск. Мабуть, так буде краще, тож я потягнулася до своєї косметички.

— Ти завжди так довго збираєшся? — спитав Тео.

Коли я глянула на нього, то помітила, що він насупився.

— Лише тоді, коли у мене є час.

— А у тебе він є завжди. Чим ти ще займаєшся, окрім того, що підставляєш інших людей?

Я міцніше стиснула в руці блиск для губ, але буквально за секунди змогла розслабитися та вдала байдужість.

— Мрію про тебе, — пробурмотіла я. — Кожну хвилину свого життя.

Тео фиркнув, спершись руками до мого ліжка позаду себе. Мені не дуже подобалося, що він так розвалився на ньому, наче це була його кімната.

— Я навіть не сумнівався, Барбі. Інколи складається враження, що ти одержима мною.

Я зависла з блиском у своїй руці. Довго дивилася на себе в дзеркало, намагаючись зрозуміти, чи дійсно це було так. Я бігала за ним, липла до нього, робила перші кроки, змусила одружитися зі мною. Невже це справді одержимість? Краєм ока я помітила, що Тео підвівся з ліжка. Він підійшов ближче до мене та сперся плечем до дверцят шафи, біля якої я стола. Він схрестив руки на грудях та примружив свої очі.

— Ти заспокоїшся, коли отримаєш мене?

Я глянула на нього, зустрічаючись поглядом з темними очима Тео. Чи буде він хоч коли-небудь моїм? Чи подивиться на мене не так принизливо? Чи перестане ненавидіти? Я не була в цьому певна. Мені хотілося, щоб після весілля все змінилося, але чомусь я передчувала, що між нами все буде лише гірше.

Я проігнорувала його запитання та, нахилившись до дзеркала на шафі, провела блиском по своїх губах під пильним поглядом Тео. Вказівним пальцем я витерла кутики губ, закрила тюбик і кинула блиск у косметичку.

— Я готова. Думаю, що ми вже можемо спускатися на перший поверх.

Тео мовчки відкинувся від шафи та попрямував до дверей. Це вперше він взагалі був у моїй кімнаті, і йому, здається, тут не дуже сподобалося. Ми йшли пліч-о-пліч, не торкаючись одне одного. Ми спустилися сходами, і в цей момент двері відчинилися. Я натягнула на обличчя широку усмішку, коли побачила знайому сиву голову.

— Дідусю! — скрикнула я та підбігла до старшого чоловіка. — Так рада тебе бачити.

— О, моя маленька Лотті, — сказав він, притягуючи мене у свої обійми.

Від нього пахло його улюбленими терпкими парфумами, які я терпіти не могла. І так само я ненавиділа, коли дідусь називав мене "Лотті", що було пестливим від "Карлотти". Але я, як завжди, показувала вдавану радість, коли бачила його. Хоча, чесно кажучи, я ніколи не любила свого дідуся.

— Ти вже так виросла, — сказав він, оглянувши мене з ніг до голови.

— Ми ж тільки недавно бачилися, — я награно захихикала. — Якщо я справді виросла за цей час, то мені варто хвилюватися.

— Я не це маю на увазі, люба.

Погляд дідуся вмить став суворим. Він повільно пройшовся долонями вниз по моїх руках та боляче зімкнув пальці на моїх зап'ястках. Я відчула неприємний біль та непомітно скривилася.

— Заміж виходиш, — тихо мовив дідусь, щоб чула лише я. — Раніше за свою сестру, що суперечить правилам. Що сталося причиною такого поспіху? Ти не вагітна?

— Ні, — прошепотіла я та швидко похитала головою.

— Ти ж не була з ним, правда?

Його погляд мало не спопелив мене. На очі навернулися сльози, коли він так міцно стискав мої руки. Я стояла спиною до Тео і свого батька, тож вони не могли бачити цього. Дідусь не знав про ту вечірку, відео та фотографії. Тато не сказав йому правду, але і не пояснив, чому ми так поспішаємо з одруженням.

— Не була, — тихо мовила. — Ми кохаємо одне одного. Коли Тео освідчився мені, я одразу ж погодилася.

Дідуся це не переконало. Його темні очі підозріло звузилися. Він раптом фальшиво усміхнувся та відпустив мої зап'ястя. Я знервовано потерла їх, натягуючи рукави водолазки на долоні. Дідусь охопив моє обличчя та нахилився до мене. Мене мало не знудило, коли він почав цілувати мої обидві щоки.

— Ну, показуй! — сказав він.

Я зраділа, коли дідусь більше не торкався до мене. Усміхаючись, підійшла до Тео та притулилася до нього, схопивши його за руку. Він невдоволено глянув на мене, наче йому це зовсім не подобалося.

— Це Тео, — заговорила я до дідуся. — Мій наречений.

— Доброго вечора, — скупо привітався хлопець.

Я розуміла, що він не хотів прикидатися, але у нас не було вибору.

— Ох, моя квіточка! — Дідусь усміхнувся, коли Лорена кинулася йому на шию.

Він обійняв її та ніжно провів долонями по спині дівчини. Я слідкувала за кожним його рухом, і він не стискав зап'ястя Лорени до болю, як це недавно було зі мною.

— Ходімо за стіл, — сказав тато, легко усміхнувшись.

Його погляд у мою сторону був напружений. Він боявся мого дідуся, наче вогню, тож я розуміла, що цього вечора повинна майстерно зіграти роль хорошої дівчинки.

Я сиділа за столом поруч з Тео. Для дідуся тато уступив своє головне місце та сів навпроти мене біля сестри.

— Як ви доїхали? — спитала я, мило усміхаючись.

— Могло бути краще, — відповів дідусь. — Я не був тут вже двадцять років.

Я не знала, чи Тео добре знав англійську, але для нього, мабуть, це було б на краще. Він відверто показував, що не зацікавлений у розмові з моїм дідусем.

— То як ви познайомилися? — спитав дід, переводячи погляд з мене на Тео.

— Я спонсорую Тео на чемпіонаті з мотогонок, — відповів замість нас мій тато. — Вони закохалися одне в одного, а я вирішив не заважати їм.

— Не думаєш, що помилився? — Дідусь уважно подивився на мого батька. — Наприклад, так само як я вчинив помилку, коли дозволив тобі одружитися зі своєю донькою.

Я потягнулася до склянки з водою, бо зрозуміла, що напруга за столом стає дедалі більшою. Потрібно терміново виправити ситуацію.

— До речі, — радісно почала я, — батько колись казав мені, що ви знайомі з прадідом Тео.

— Невже? — здивувався дідусь.

— Правнук Гордія Ємчука, — тихо сказав тато.

— Отакої! А мені одразу здалося, що я тебе начебто звідкись знаю.

Дідусь прискіпливо оглядав Тео таким поглядом, що я аж розхвилювалася.  Якщо дідусю не сподобається мій наречений, то він виступить проти весілля. Я не можу цього дозволити.

— Поліна, мама Тео, завжди каже, що він схожий на свого прадіда, — я мило захихикала. — Не знаю, але він такий серйозний, що я інколи почуваюся підлітком поруч з ним. Але хіба це не ідеально?

— Гордій теж був таким, — задумано сказав дідусь. — Серйозний, розважливий, обізнаний. Хороший був чоловік. Шкода, що так рано помер.

— Йому було сімдесят п'ять, коли він помер, — вперше за сьогоднішній вечір заговорив Тео.

— Він так радів, коли в нього з'явилася правнучка. Завжди говорив про неї. Як її звати?

— Вікторія, — сухо відповів хлопець.

— Точно! — Дідусь закивав головою. — Він помер ще до твого народження?

— Мама якраз була вагітною.

Тео відповідав неохоче, і мені не зовсім це подобалося. Я розуміла, що йому неприємно тут, але і мені ця награна атмосфера була не до вподоби.

— Твій прадід завжди хотів правнука. А як твій батько? Далі займається перегонами?

Деякий час за столом обговорювали сім'ю Тео. Я колупалася виделкою в тарілці. Апетиту не було зовсім, але я змушувала себе їсти під наглядом дідуся. Він був консервативним щодо цього, і не любив, коли за вечерею не їдять. Тео навіть не торкнувся страв. Я вже хотіла попросити у нього скуштувати щось, як він раптом підвівся та мовчки попрямував у сторону коридору. О ні! Тільки не це. Якщо мій батько не любив, коли зі столу вставали без його дозволу, то дідусь вважав це повною неповагою. Моє серце забилося швидше від хвилювання.

— Вибачте, — сказала я, намагаючись звучати мило. — Тео поки ще не звик до правил нашої сім'ї, але він вчиться. Я... Я піду поговорю з ним, гаразд?

— Твій наречений, здається, не надто зацікавлений у тобі, — твердо мовив дідусь. У мене аж мороз пробігся по спині від його тону. — Але іди поговори з ним. Він поводиться неподобно.

Я коротко кивнула головою та підвелася на ноги. Швидко поспішила в коридор за Тео. Його спина зникла у кінці коридору, тож я побігла туди. Побачила, що він вийшов на балкон та глибоко вдихнув, спершись до поручнів.

— Та що з тобою не так? — спитала я, як тільки підійшла до нього.

— А що таке? — Тео різко глянув на мене. В його очах спалахнув гнів. — Хочеш, щоб я прикидався перед твоїм дідусем, як це робиш ти?

Я втомлено видихнула та на декілька секунд заплющила очі. Чому з ним завжди так складно?

— Мені це не подобається, — буркнув він.

— Що?

— Твоя поведінка. Не набридло брехати, Луїзо? Мене ледь не знудило від того, як ти підлабузнюєшся до свого дідуся.

Я відвела погляд, бо не знала, що відповісти на це. Якщо зізнаюся, що від рішення дідуся залежить наше майбутнє весілля, то Тео використає це проти мене. Я не довіряла йому і не могла так ризикувати.

— А я не прикидалася, ясно? Я люблю свого дідуся. Тобі теж не завадило б проявити хоч трішки поваги до моєї сім'ї. Я говорила тобі, що не варто вставати зі столу без попередження, але тобі, як завжди, на все байдуже!

Я навіть не зрозуміла, що почала говорити на підвищених тонах. Раптом відчула, що Тео схопив мене за руку вище ліктя. Я затремтіла від спалаху легкого болю. Він різко притягнув мене до себе з такою силою, що я вдарилася об нього.

— Послухай мене, Барбі, — почав він, дивлячись на мене своїми сердитими очима, — я вже казав тобі раніше, але ти змушуєш повторюватися: я не збираюся жити за правилами твоєї сім'ї. Мене абсолютно не цікавить, що у вас заведено робити за столом. Я вставатиму тоді, коли мені захочеться, і не питатиму дозволу у твого дідуся чи батька. Покінчи з цим, доки не пізно.

— Щ-що? — розгублено спитала я.

— Відмовся від заміжжя зі мною.

— Тео, що ти таке кажеш?

Я здивовано дивилася на нього, а в моє серце хтось наче ножа встромив. Мені здавалося, що між нами щось змінилося, але я дуже сильно помилилася. Він все ще не хоче мене.

— Ти втягнула нас обох в цю гру, — крізь зуби сказав він. — Або ти зізнаєшся у тому, що підставила мене, і розриваєш заручини, або я обіцяю, що знищу тебе.

Я покліпала декілька разів, щоб відігнати сльози. Спочатку мені хотілося скинути свою маску та розповісти йому про те, як сильно я бажаю втекти від своєї сім'ї та відчути свободу. Він не розумів, що був моїм єдиним шансом стати вільною.

Натомість я гордо підняла голову та суворо подивилася на нього у відповідь.

— По-твоєму, моє зізнання щось змінить? Ми переспали, Тео, і це є на відео. Скриншоти з нього бачив мій тато. Між нами усе було. Ти зробив це. — Я штовхнула вказівним пальцем у його груди. — Ти забрав мою невинність. І тобі доведеться відповідати за свій вчинок. Це не початок гри. — Я підняла свою праву руку, показуючи обручку. — Це кінець.

Його очі блукали моїм обличчям, а долоня все ще міцно стискала мою руку. Ми стояли так близько, що я відчувала його тепло та приємний запах, який наповнював мої легені.

— Тоді це буде твій кінець, Луїзо. Ти дуже сильно пошкодуєш, що затіяла цю гру. Не думай, що я буду хорошим для тебе чоловіком, бо ти зовсім не заслужила цього.

Я відчула, як м'язи на моєму обличчі сіпнулися. В очах запекло від бажання плакати, але я трималася з останніх сил.

— Нехай, — байдуже сказала. — А зараз ми повертаємося до моїх рідних, і ти поводишся зі мною так, наче кохаєш мене більше за своє життя. Зрозумів?

— Іди до біса! — прогарчав він.

Я підняла свою руку та поклала її йому на щоку. Він насупився від здивування. Його хмурий погляд зупинився на моїх очах. Я ніжно провела долонею по його щоці, насолоджуючись відчуттям ніжної шкіри під моїми пальцями.

— Не розчаруй мене, Те-е-е-е-о.

Я відштовхнула його від себе, поправила рукави кофти та попрямувала до виходу з балкона. Я не оглядалася, але відчувала, що Тео йшов за мною. Хоч як би сильно він не хотів позбутися мене, чудово розумів, що у нього нема вибору. Йому доведеться зіграти в цю гру зі мною, навіть якщо у кінці ми обоє програємо.