Розділ 32

Божена

Я вирішила не зважати на те, що він назвав мене "Коко". Хіба це мало значення? Я була відображенням Коко, тож снилася йому також я. Від цього усвідомлення мої губи розтягнулися в широкій задоволеній усмішці. Серце калатало так швидко, що мало не вистрибнуло з грудей. Його губи торкнулися моєї шиї, залишаючи за собою шлейф вологих поцілунків. Очі закотилися, а з вуст вирвався довгий стогін.

— Мені бракувало цього звуку, — прошепотів Вадим так хрипло, що моя шкіра вмить вкрилася сирітками.

Я прикусила губу, щоб не усміхатися ще ширше. Колись він казав, що йому подобається те, яка я гучна. Вадим навчив мене не соромитися цього та не стримуватися. Я повернула голову до нього та злегка губами торкнулася його щоки. Мені хотілося, щоб він подарував мені палкий справжній поцілунок, але Вадим не поспішав. Його пальці повільно торкалися моїх рук та плечей, а губи вивчали кожен сантиметр моєї шиї.

— Ти був з кимось за цих два місяці? — спитала я. — Тільки скажи правду.

Я з очікуванням дивилася на нього, відчуваючи дурне хвилювання у грудях. Звісно, я не могла злитися, якщо в нього таки хтось був. Але мені хотілося, щоб він чекав мене навіть фізично.

— Не був, — відповів він і глянув на мене так, що я без сумнівів повірила. — Але у мене було одне побачення.

— І як?

Я схвильовано зглитнула. Яке ще в біса побачення?

— Безрезультатно, як бачиш.

Вадим ледь усміхнувся мені. Його очі блукали моїм обличчям, наче він намагався прочитати на ньому відповідь на якесь своє запитання.

— А ти, Божено? Ти була з кимось?

Я могла б збрехати, але в цьому не було сенсу, тож різко похитала головою на знак заперечення. Я обманула, що у мене є хлопець, але не вдавалася в деталі. Звісно, він міг подумати, що у мене з ним було щось більше, аніж звичайні побачення.

— І хлопця в мене нема, — пошепки зізналася я.

Мої щоки злегка почервоніли від сорому, а серце забилося швидше від хвилювання. Вадим міг розізлитися, що я вкотре збрехала, але його погляд був таким глибоким і водночас захопливим, що я одразу ж відкинула всі погані думки.

— Я хотіла перевірити тебе, — тихо додала. — Ти не писав і не телефонував мені. Думала, що тобі байдуже на мене. Не хотіла здаватися такою жалюгідною перед тобою, тож сказала, що ми з Еріком разом, хоча це не так.

— Але ти подобаєшся йому, — заговорив Вадим і це звучало як ствердження.

— Так, — погодилася я, злегка прикусивши нижню губу. — Але я відмовила йому, бо... Бо постійно думала про тебе.

Я боялася зізнаватися йому у своїх почуттях, але знала, що час уже зробити це. Якщо і він відкриється мені, то ми нарешті зможемо бути разом.

Мій погляд був прикутий до Вадима в очікуванні його реакції на мої слова. Він декілька секунд мовчки розглядав мене, а тоді раптом руками сильно охопив моє обличчя. Моє серце ледь не вистрибнуло з грудей.

— Я теж думав про тебе, — зізнався він. — Кожну бісову секунду.

Його губи накрили мої, а я мало не перетворилася на калюжу перед ним. Повільно попленталася до ліжка, тягнучи його за собою. Руками швидко стягнула з нього піджак тоді, коли він управно справлявся з застібкою на моїй сукні. Я почала пальцями розстібати ґудзики на його сорочці. Наші губи все ще були з'єднаними, і рухалися в одному ритмі. Я затремтіла від легкої прохолоди, коли сукня сповзла вниз на підлогу. Вадим відірвався від моїх губ та відступив на крок лише для того, щоб оглянути моє тіло з ніг до голови. Я прикусила губу, ховаючи свою задоволену усмішку. Помітила, як його погляд зосередився на білизні, яку він подарував мені.

— Ти казала, що викинула мій подарунок, — нагадав Вадим, примруживши очі.

— Я збрехала, — тихо прошепотіла.

Його очі спалахнули, і він почав повільно наступати на мене. Я ж зробила декілька невпевнених кроків назад, доки не вперлася ногами до ліжка.

— Мені не подобається, що ти так часто обманюєш мене, — сказав він, коли зупинився впритул.

Я відхилила голову назад, щоб подивитися йому в очі. Мені хотілося здаватися впевненішою, тож я розправила плечі.

— А мені дуже подобаються наслідки моєї брехні, — мовила я хрипло.

Його рука опустилася на задню частину моєї шиї, і він стиснув її сильніше, аніж зазвичай. Вадим нахилився ближче, впираючись своїм поглядом до моїх очей.

— Твої провокації змушують мене хотіти покарати тебе, — сказав він твердо.

— О так, — мовила я жартівливо з зухвалою усмішкою. — Покарай мене!

— Це не жарти, Божено.

Я затремтіла, коли він злегка потягнув мене за волосся, відкриваючи кращий доступ до моєї шиї. Я закотила очі, як тільки відчула теплі губи на своїй ніжній шкірі. Але лагідний дотик змінився на легке печіння. Я запищала, коли зрозуміла, що він вкусив мене. Мої очі розширилися, дихання стало глибшим. Ледь відчутний біль змінився на іскри збудження, коли його зуби знову дряпнули мою шкіру. Я знала, що на ранок залишаться сліди, але водночас і хотіла цього. Бути позначеною ним, затаврованою... Одна думка про це викликала насолоду. Я так само хотіла залишити на ньому свій слід, тому вчепилася пальцями за його плечі, впилася нігтями в ніжну шкіру та провела ними вниз.

Чоловічі долоні охопили мої стегна, а тоді Вадим різко підхопив мене на руки. Його погляд був прикутий до моїх очей, а губи злегка здригнулися в напівусмішці.

— Ти точно кішечка, — тихо прошепотів він напроти моїх губ, дражнячи їх своїм диханням. — Моя кішечка.

Його слова були мені приємними, тому я широко усміхнулася. Він подарував мені легкий поцілунок в губи та почав опускатися на ліжко разом зі мною. Моє тіло затремтіло, а шкіра покрилася сирітками, коли спина зустрілася з холодними простирадлами.

Але я навіть не встигла подумати про це, адже губи Вадима почали блукати моїм тілом, досліджуючи кожен відкритий сантиметр: шия, плечі, ключиці, груди, живіт — і так по колу. У мене голова йшла обертом, а бажання було таким сильним, що я злегка підняла стегна та безсоромно потерлася об нього.

— Вадиме? — відчайдушно заскиглила я.

— Що? — перепитав він, глянувши на мене.

— Я так сильно скучила за тобою. Так сильно хочу відчути тебе знову.

Мій погляд був затуманений від бажання. Вадим, схоже зрозумів мене, бо вже наступної миті звільнив мене від білизни. Коли його губи торкнулися моїх грудей, я закотила очі та вигнула спину йому назустріч. Моє тіло потребувало значно більшого, але він наче навмисно мучив мене, дражнячи легкими поцілунками. Я знову заскиглила, хитаючи головою в обидва боки. Але моє скиглення перетворилося на стогони задоволення, коли я відчула його гарячий подих у себе між ногами. Я хотіла бачити його, тому розплющила очі. Руки Вадима міцно стискали мої стегна, а світлі пасма волосся лоскотали мої ноги. Це, безперечно, було видовищно.

Я не могла більше стримувати себе. Десь з самісіньких грудей вирвався глибокий стогін задоволення, коли він почав пестити мене своїм язиком. Я насолоджувалася цим, але водночас відчувала значно більшу потребу. Це було схоже на повільну солодку муку в очікуванні такої бажаної насолоди. Моє тіло затремтіло у відчутті ейфорії, а повне задоволення з'явилося тоді, коли він нарешті увійшов у мене. У момент нашого злиття я відчула себе такою розтягненою, наповненою, повноцінною... Мені закортіло Вадима ближче до себе, тому я сильно обійняла його, впиваючись пальцями в його плечі. Приємне тертя наших спітнілих тіл, хрипкі стогони, міцні обійми та гучні звуки такого бажаного сексу — це все здавалося повним блаженством після двох місяців розлуки. І я знову розсипалася на маленькі частинки, неначе крихкий кришталь — так сильно і безповоротно...

Я лежала на грудях Вадима, вимальовуючи пальцями контури його татуювань. Мені подобалося досліджувати їх ось так — своїми дотиками. Я встигла засумувати за цим.

Ми усе ще важко дихали, хоча ще один раунд пристрасного сексу закінчився приблизно годину тому. Відтоді ми просто мовчки лежали, насолоджуючись компанією одне одного.

— То скільки днів ти ще тут будеш? — голос Вадима порушив тишу.

— П'ять, — відповіла я та глянула на нього.

Він так само подивився на мене, наче теж зрозумів усе. Здається, п'ять днів — це наше прокляття. Я дивилася йому в очі, намагаючись залізти йому в мозок, зрозуміти, про що він думає.

— Добре, — Вадим видихнув. — У нас ще є трохи часу.

— А потім ти приїдеш до мене на показ, — сказала я, легко усміхнувшись.

До показу залишалося майже два місяці. Це достатньо довга розлука для нас, тож я сподівалася, що цього разу Вадим зробить перший крок і приїде до мене раніше. Але я не наполягала на цьому. Принаймні не зараз.

— Я постараюся, — неоднозначно відповів він.

Я ображено опустила погляд вниз, але все ще тримала на обличчі усмішку, хоча вона й була натягнутою.

— У мене зараз багато роботи, — додав Вадим і поцілував мене в голову. — Я не можу все кинути й поїхати до тебе. Так само ти не можеш залишитися тут зі мною.

— Розумію, — приречено прошепотіла я. — Але ж ми... Ми будемо спілкуватися?

Я з надією глянула на нього. Він коротко кивнув головою. З моїх вуст вирвався полегшений видих. Не знаю, що робила б, якби він відштовхнув мене після цієї ночі.

— Може... Може ми не будемо приховувати цього? — наважилася спитати я. — Ці таємниці мені набридли. Коли ми скажемо моїм батькам про те, що ми разом?

Я піднялася на ліктях, щоб краще бачити Вадима. Рука, якою він перебирав моє волосся, тепер зависла у повітрі. Помітила, як його брови зійшлися, а вираз обличчя став суворим.

— Божено... — Вадим намагався говорити лагідно, але це здалося мені силуваним. Я відчула, як моє серце вмить зупинилося. — Не ускладнюй усе, гаразд?

— У якому сенсі? — тремтливо спитала я.

— Хіба нам не добре ось так? Для чого руйнувати все стосунками? Ми... Ми не разом.

Це було схоже на ляпас. Я повільно підвелася з нього, ошелешена та принижена водночас.

— Я не пропонував тобі зустрічатися як пара, — додав Вадим, б'ючи своїми словами ще сильніше. — І я не хочу зустрічатися з тобою.

На очі навернулися сльози. Серце раз за разом пропускало удари, а груди почали сильно здійматися від важкого дихання. Мені здалося, що я задихаюся.

— А ця ніч? — спитала я важким голосом. — Для чого тоді це все було потрібно? Твої подарунки, твої слова...

— Це все правда, Божено, але я...

— Але ти не хочеш бути зі мною по-справжньому, — здогадалася я.

Вадим потягнувся рукою до мене, та я відмахнулася і відповзла на край ліжка. Усе тіло тремтіло від образи, очі пекли від бажання плакати. Я схопила свою сукню та почала натягувати її на себе, ігноруючи відсутність білизні.

— Що ти робиш? — голос Вадима прорізався у тиші готельного номера.

— Іду геть, — крізь стиснуті зуби відповіла. — Це ж був просто секс. Для тебе нічого не означає.

— Не перекручуй мої слова! І я не брав тебе проти волі. Ти хотіла цього.

Мені стало гидко від його слів. Я схопилася руками за голову та розчаровано похитала нею.

— Боже, яка ж я дурепа! — прошепотіла сама до себе. — Як я могла повестися на це? Ідіотка.

— З самого початку усе так само зводилося до сексу. Пригадай, чого ти хотіла в нашому листуванні...

— Цього хотіла Коко! — голосно закричала та зірвалася на ноги.

Він так само підвівся з ліжка та почав натягувати на себе штани. Я не могла навіть дивитися на нього, тому відступила ближче до виходу.

— Ти постійно думаєш про неї, — почала я, — постійно називаєш мене нею. Завжди торочиш одне і те саме! Але я не вона, Вадиме... Я НЕ ВОНА! — мій голос зірвався на крик. — Я не твоя брудна фантазія. Ти наче гориш нею, а я задихаюся. Я задихаюся, чуєш?

— Годі! — Вадим підійшов ближче до мене, мало не спопеливши своїм суворим поглядом. — Перестань знову поводитися як маленька дитина. Мені здавалося, що ти переросла це, враховуючи те, чим ми з тобою займалися.

Я не могла більше цього слухати. Моя рука злетіла вверх, і я зі всієї сили вдарила нею по його обличчю. В номері почувся гучний звук ляпаса, а моя долоня запекла від неприємного відчуття. Вадим здавався шокованим, притискаючи руку до своєї щоки.

— Можливо, частинка Коко у мені хотіла, аби ти втілив у реальність усі її таємні побажання, але справжня я ніколи не хотіла цього, — мовила я, ковтаючи образу. — Я хотіла, щоб ти полюбив мене. Полюбив мене — Божену, а не уявну Коко, якою ти досі мариш. Я приїхала сюди заради тебе. За першої ж можливості. Приїхала зізнатися у тому, що... — Я глибоко вдихнула, щоб наважитися сказати наступне: — Що кохаю тебе.

Він завмер, не відриваючи від мене свого погляду. Я відчула, як сльози покотилися по моїх щоках. Похапцем витерла їх та потягнулася до своєї сумочки, що лежала на тумбі.

— Не Іслеро, — додала я та заперечливо похитала головою. — Ні! Я у тебе закохалася, Вадиме.

— Божено, будь ласка... — прошепотів він, наче намагався підібрати правильні слова.

Але я вже почула достатньо. Очевидно, що він не кохає мене. Для нього це лише було можливістю втілити усі свої бажання, пов'язані з Коко. Шкода, що я не одразу зрозуміла, що все було абсолютно без почуттів. Як би ж я не закохалася в нього! Як би ж не довірилася! Тоді б моє серце не було розірване на шматки.

— Перша закоханість завжди болюча, чи не так? — наостанок сказала я, гірко посміхнувшись. — Але я переживу це. Дякую за досвід.

Я навіть не глянула на нього востаннє. Швидко вибігла з номера, притискаючи до грудей свою сумочку. Мені було так боляче, що я мало не померла від того, як сильно кровоточило моє серце. Я ніколи не думала, що найболючіше мене вдарить той, у кого я так шалено закохалася.

— Божено! — гукнув Вадим за моєю спиною. — Божено, зачекай!

Я не оглянулася, а почала бігти ще швидше. Не думала, що він буде наздоганяти мене. Хутко забігла в ліфт, не підіймаючи голови вверх. Я не хотіла бачити його навіть здалеку.

Як тільки двері ліфта розсунулися на першому поверсі, я помчала до виходу. Прохолодне повітря неприємно било в лице та остуджувало мою розпалену шкіру. Уже світало, і я бачила, як люди дивилися на мене у цій короткій сукні та з розмазаним макіяжем. Ще ніколи в житті я не почувалася такою приниженою, як у цей момент. І найгірше — це він мене так сильно принизив...

— Божено, стій! — Вадим схопив мене за руку та розвернув до себе.

Мій ображений погляд зустрівся з його блакитними очима. Чоловік важко дихав від того, що намагався наздогнати мене. У цій розстебнутій сорочці він виглядав не краще, аніж я без білизни під сукнею.

— Ми можемо спокійно поговорити? — спитав він.

— Думаю, ми уже все сказали одне одному.

Я висмикнула руку з його хватки та важко зглитнула. З останніх сил трималася, аби не заплакати перед ним.

— Я не знав. — Вадим втомлено потер своє чоло. — Не знав, що ти закохалася у мене.

— Це нічого не змінює, Вадиме. Я бачу, що це невзаємно.

— Послухай, я не заперечую своїх почуттів до тебе, — почав він, але я похитала головою, аби він замовк.

— Не треба! — різко сказала. — Це вже в минулому. Я витягну своє мертве серце та поховаю його разом з тобою.

— Божено...

Я не могла полічити, скільки разів він назвав моє ім'я за останніх декілька хвилин. Але нагадування про те, що він ніколи не називав мого імені, коли кохався зі мною, боляче вкололо в моє уже зранене серце.

— Ти завжди казав, що я поводжуся як маленька дитина, але і ти ніколи не був справжнім чоловіком. Ти навіть не готовий взяти відповідальність за свої вчинки. Якщо ця розмова для того, щоб я мовчала, то можеш не хвилюватися, — мій голос звучав впевнено, і я гордо здійняла голову вверх. — Я не скажу нікому про те, що було між нами. А ще я не хочу більше тебе у своєму житті. І на показ не приїжджай. Я не бажаю тебе більше коли-небудь бачити. Тепер, куди не піду, то завжди буду уточнювати про твою присутність. Що б це не було, Вадиме. Я навіть не увійду в приміщенні, в якому будеш ти. Це достатньо доросле рішення для тебе?

Він хотів щось сказати, але я помітила неподалік таксі та махнула рукою. Мені пощастило, адже автомобіль зупинився поруч зі мною. Я швидко застрибнула всередину та гучно зачинила за собою дверцята, не дивлячись на Вадима. І тільки коли таксі від'їхало, я дозволила своїм сльозам покотитися по щоках...

Як тільки увірвалася до будинку, то одразу ж забігла до своєї кімнати. Швидко витягнула валізи та почала скидати туди речі. Сльози змінилися на злість, яка поглинала мене разом з образою. Я помирала... Повільно та в душевних муках.

— Що відбувається? — спитала мама.

Я навіть не помітила, коли вона увійшла до моєї кімнати. Як тільки наші погляди зустрілися, на її обличчі з'явився схвильований вираз. Вона сильніше затягнула пояс халата та підійшла ближче.

— Божено, що сталося? — Її долоня лягла на моє плече, і я сильно затремтіла. — Тебе скривдили? Де ти була всю ніч?

Я заплющила очі, відчуваючи глибокий сором.

— Я була з чоловіком, мамо, — тихо зізналася. Моє горло стиснулося від сліз, що готові були вирватися назовні з новою силою. — З чоловіком, якого кохаю. Але він... Він розбив мені серце.

— Це Вадим? — спитала вона так, ніби їй і не треба було відповіді. Вона уже знала. Я здивовано глянула на неї. — Я бачила вас учора в коридорі.

Мені стало ще більше соромно настільки, що я мало не блюнула від огиди до самої себе. Я глибоко вдихнула, стиснувши долоні в кулаки.

— Я збираю валізу, — холодно сказала. — Ти можеш купити мені квиток на найближчий рейс? Я повертаюся до Парижу.

— Але ж ти тільки приїхала.

— Будь ласка, — схлипнула я. — Не хочу більше тут бути.

— Добре, люба, — прошепотіла мама та обійняла мене за плече. — Я допоможу тобі, гаразд?

Я кивнула головою. Тут мене більше ніщо не тримало, і тепер я справді готова повернутися до Парижу назавжди.