Розділ 23

Божена

Я насуплено дивилася на металеві двері, до яких мене привіз таксист. Дивно було, що Вадим вирішив просто надіслати мені адресу, а не підвезти самому. Я здригнулася, коли повіяв прохолодний вітер. Мабуть, ця коротка спідниця не зовсім підходила до осінньої погоди.

Я поправила ремінець сумочки на плечі, а тоді схвильовано та водночас зацікавлено підійшла до металевих дверей. Вони з легкістю відчинилися, і я побачила всередині комоди та ящики з інструментами, а також якийсь старенький автомобіль і мотоцикл. Мої очі відшукали Вадима, який стояв, спершись однією рукою до автомобіля. На ньому були потерті сині джинси та звичайна сіра майка.

— Заходь! — сказав він мені, задоволено усміхаючись.

Я не звикла бачити його таким простим, тому була відверто здивована. Я зробила декілька кроків всередину, озираючись довкола. Усмішка розплилася на моєму обличчі, коли я дивилася на це все. Раніше я інколи бувала у гаражі батька чи на автодромі, але у присутності Вадима це відчувалося абсолютно по-іншому.

— Привіт, — привіталася я, коли підійшла до нього.

Він обійняв мене за талію, притягуючи у свої обійми. Мої руки вперлися до його грудей тоді, коли він спирався на автомобіль з відкритим капотом.

— Що це за місце? — зацікавлено спитала, глянувши у блакитні очі Вадима.

— Гараж, — відповів він.

— Знаю, що гараж. Просто... Звідки це взялося?

— Ну... — Вадим обережно пальцями поправив пасма мого волосся, що впали мені на чоло. — Ти ж хотіла побачити мене простим хлопцем. Ось я й придумав це все.

— Чесно кажучи, я гадала, що це буде трохи по-іншому.

Він примружив очі, вдивляючись у моє обличчя. Я усе ще соромилася, коли він дивився на мене так, тож відчула, як до моїх щік підступив жар.

— Тобі не подобається? — Вадим запитально підняв одну брову.

Я провела руками по його передпліччях, насолоджуючись відчуттями гарячої шкіри. Майка повністю відкривала його руки та шию, тож усі його татуювання були на видноті.

— Мені подобається, — зізналася я, злегка прикусивши нижню губу. — Але є дещо, що мені не дуже сподобалося.

— Що саме?

Я закинула свої руки йому на шию та піднялася навшпиньки, щоб бути максимально близько до його обличчя.

— Те, що я прокинулася сьогодні вранці без тебе, — тихо відповіла. — Ти навіть не розбудив мене, коли пішов!

— Вибач, але мені довелося з самого ранку приїхати сюди, щоб купити цей гараж і підготувати усе, — пояснив він.

У мене мало щелепа не відвисла. Очі розширилися від здивування, а серце пропустило декілька ударів. Мені аж подих перехопило від слів Вадима.

— Ти купив гараж? — перепитала я. Він кивнув головою. — Тут?

— Ну, так.

Чоловік трохи насупився, явно не розуміючи мого здивування.

— Чекай, ти справді купив гараж у Парижі? — я мало не закричала. — Але навіщо?

Моє серце почало битися швидше від хвилювання. На мить з'явилася надія, що він зараз скаже, що зробив це, бо планує залишитися тут зі мною. Я так сильно хотіла цього.

— Не знаю. — Вадим знизав одним плечем і відвів погляд. — Може, колись я повернуся сюди, а мені не буде де залишитися переночувати.

Він тихо засміявся від свого жарту. Я лише натягнуто усміхнулася, бо це не зовсім було те, що я хотіла почути.

— Ти завжди зможеш залишитися у мене, — прошепотіла я тихенько.

Вадим нічого не сказав на це. Він лише ніжно погладив мене по щоці, після чого коротко поцілував у губи. Я скучила за ним... Після тієї ночі він не торкався до мене, хоча ми й цілувалися. У нас залишилося так мало часу, а я вже чудово розуміла, що не встигну насолодитися ним сповна.

— То що мені робити? — поцікавилася я.

— Сиди й спостерігай!

Тож коли Вадим відпустив мене, я підійшла до маленького стільця біля столу та опустилася на нього. З цього місця відкривався красивий вигляд на автомобіль та на Вадима. Він почав шукати якісь інструменти в ящиках. Усю наступну годину я дивилася на нього, не зводячи погляду. Мені подобалося слідкувати за кожним його рухом. Те, як напружувалися його м'язи, коли він закручував гайки чи докладав більше фізичної сили. За цей час сіра майка покрилася брудними плямами та вологими слідами від поту. Я зашарілася, коли Вадим раптом стягнув її з себе. Мій погляд ковзнув його тілом, вивчаючи кожен сантиметр. Я зглитнула від раптової сухості в горлі, а дивні відчуття змусили мене схрестити ноги.

Вадим глянув на мене якраз у цей момент так, наче все розумів без слів. Я затремтіла від раптового бажання, але спробувала усміхнутися, щоб приховати це. Вадим підморгнув мені, після чого знову схилився над капотом. Від цього невинного підморгування іскра пробіглася моїм тілом, змушуючи мене застогнати. Я помітила, як Вадим раптом завмер з ключем у руках. Мені захотілося провалитися крізь землю від сорому. Я справді щойно застогнала вголос? Щоки почервоніли так сильно. Я відвернулася якраз тоді, коли Вадим тихо вилаявся та різко закрив капот. Цей несподіваний гучний звук змусив мене здригнутися. Вадим за лічені секунди перетнув усю відстань та зупинився просто навпроти мене. Він схопив мене за руку та різко смикнув, змушуючи підвестися. Я слухняно підвелася, не зводячи з нього свого погляду. Мені хотілося переможно усміхнутися, адже я чудово зрозуміла, що він уже втратив контроль. Його зіниці розширилися, погляд став твердішим, а тоді він опустив очі на мої губи.

Без жодних слів Вадим охопив долонею задню частину моєї шиї, а тоді впився своїми губами до моїх. Я одразу ж заплющила очі, щоб максимально відчути його. Голова йшла обертом від тієї сили, з якою він цілував мене. Вадим опустив руки на мої стегна та просунув їх під мою спідницю. Тепер я навіть раділа, що вдягнула сьогодні саме її. Не стрималася і застогнала йому в рот, коли він своїми долонями стиснув мої сідниці. Вадим з такою легкістю підхопив мене на руки, наче я була пір'їнкою для нього. Він посадив мене на стіл, а я одразу ж розсунула свої ноги, дозволяючи йому розміститися між ними. Його поцілунки та дотики змушували мене задихатися. Тіло затремтіло ще дужче, коли він поцілував мене глибше, аніж будь-коли раніше. Однією рукою Вадим провів вверх, зачіпаючи пальцями мої груди. Він відірвався від моїх губ. Я розплющила очі, зустрічаючись затуманеним поглядом з його блакитними очима. Мій рот усе ще був відкритим від важкого дихання, а груди сильно здіймалися. Я відчула його пальці на своїх щоках.

— Що ж ти робиш зі мною? — хрипко сказав він, сильніше стиснувши свої пальці на моїх щоках. — Ти зводиш мене з розуму.

Він притулився своїм чолом до мого. Я заплющила очі, вдихаючи його дихання і п'янкий запах. Він подарував мені повільний солодкий подарунок, від якого я ще дужче задихалася. Його зуби покусували мою нижню губу, злегка тягнучи її. Я ніколи не думала, що щось таке може мені подобатися. Але мені подобалося... Подобалося настільки, що я впилася нігтями в його плечі так сильно. Відчуття ставали нестерпними. Я наче помирала від потреби відчути його.

— Будь ласка, — прошепотіла я поміж поцілунками. — Я... Я не можу більше.

Мій голос був схожий на тихі скиглення, але я не могла нічого з собою вдіяти. Очі вкотре закотилися від задоволення, коли я відчула його пальці на внутрішній стороні правого стегна. Вадим почав осипати поцілунками мою шию, і я відкинула голову назад, ударяючись об якусь поличку. Але мені було так байдуже. Тіло здригнулося від відчуття його пальців на моїх трусиках. Він обережно відсунув їх, торкаючись мене. Я голосно і протяжно застогнала. Раніше Вадим казав, що йому подобається чути мої звуки, тому я вирішила не стримуватися. З його вуст вирвалося тихе зітхання, коли він зарився обличчям у мою шию.

— Ти така мокра, — прошепотів він. Від його слів мої щоки запалали. — Така готова для мене.

— Т-а-а-а-к, — хрипло протягнула. — Так, я готова.

Його губи розтягнулися в задоволеній усмішці на моїй шкірі. Мені справді здавалося, що я готова прийняти його повністю. Але Вадим не поспішав. Він почав повільно пестити мене, вимальовуючи кола своїми пальцями. Я відчувала, як тепло розпливається у моєму животі. Дихання збилося настільки, що я лише й робила те, що задихалася та голосно стогнала, хитаючи головою в різні боки. Мені так сильно хотілося отримати задоволення, що я сильніше стиснула свої стегна.

— Розслабся, — сказав мені Вадим.

Я зглитнула та кивнула головою. Вільною рукою він задер мою футболку, відкриваючи чорний бюстгальтер. Я помітила той голодний погляд, яким він дивився на мене. Це мене ще більше заводило.

— Ідеально, — прошепотів він перед тим, як поцілувати мої груди крізь тонке мереживо.

Я була такою вологою, що з легкістю прийняла його пальці. Він почав рухати ними в мені, розтягуючи та готуючи мене для нього. Я відчувала, як задоволення наростає щосекунди. Мені так сильно хотілося отримати насолоду, що я почала рухати стегнами йому назустріч.

— Ти швидко вчишся, — прокоментував це Вадим, даруючи мені свою нахабну та задоволену усмішку.

— У мене хороший учитель, — видавила з себе я, усе ще задихаючись від відчуттів.

Я закотила очі та застогнала, коли його пальці зачепили особливе містечко всередині мене. Крізь напіврозплющені очі зауважила погляд Вадима. Він дивився на мене, не зводячи очей.

— Ти така красива...

Це було схоже на шепіт, що додатково пестив мене, доводячи до екстазу. Я уже була майже на межі, як рингтон телефону змусив нас обох зупинитися. Я завмерла, обіймаючи Вадима. Чула, як сильно калатало його серце в такт з моїм. Наші погляди зустрілися.

— Не відповідай, — попросила я.

І це було логічно. Я була явно не в тому стані, щоб миритися з його телефонними розмовами. Точно не тоді, коли його пальці досі в мені. Вадим кивнув головою. І тільки ми хотіли повернутися до приємного процесу, як звук повторився.

— Дідько! — вилаявся Вадим і вільною рукою витягнув з кишені свій телефон. — Зараз вимкну звук, але це... Це твій батько.

Мої очі розширилися і я різко похитала головою. Хотіла наказати йому, щоб він не підіймав дзвінок, але хитра посмішка Вадима налякала мене.

— Будь слухняною дівчинкою, — наказав він мені. Я відчула, що його рухи відновилися. — Поводься тихо.

— Що ти...

— Алло! Так? — почав незворушно говорити Вадим у свій телефон. — Так, вона у себе. — Його пальці доводили мене до божевілля, тож довелося прикрити рот рукою, аби стримати звуки. — Я думаю, що Божена зараз малює свої ескізи. Знаєте, вона завжди вимикає звук, коли робить це, щоб нічого і ніхто не заважав їй. Розумію, що ви хвилюєтеся, бо вона не відповідає. Але з нею все в порядку...

О так! Я ще і як в порядку. Настільки, що от-от зірвуся від сили задоволення, яке уже майже прорізалося крізь мене. Я спробувала штовхнути ногою Вадима, щоб він припинив це все нахабство, але мої рухи додали сильніших відчуттів. Я застогнала собі в руку, бо просто не могла стриматися. Помітила, як Вадим прикусив губу, намагаючись не усміхатися і тримати суть розмови з моїм батьком. Поганець! Я злилася на нього, а водночас це було щось неймовірне. Усвідомлення, що ми робимо це зараз, а на іншому кінці лінії батько... Соромно. Але ж він не дізнається про це.

— Гаразд, я передам їй, — продовжив Вадим. Моє тіло натягнулося, пальчики на ногах зігнулися, а з горла уже був готовий вирватися крик задоволення. Довелося сильно прикусити свою долоню, коли оргазм накрив мене з головою. Я втомлено відкинулася назад, важко дихаючи. — Так, я буду через чотири дні. Ні, я не буду брати вихідних. Одразу ж повернуся до роботи...

Вадим глянув на мене, а я відвела погляд убік, дивлячись у стіну. Він уже все вирішив. То хіба я зможу переконати його? Це... Це просто гра для нього. Коко, Іслеро і виконання їхніх найпотаємніших бажань.

— Усе тоді! До зустрічі. — Вадим вимкнув дзвінок. — Ти в нормі?

Я не могла сказати, що ні. Ні! Я абсолютно не в нормі. Я не хочу, щоб це закінчувалося. Не хочу, щоб він їхав. Я кохаю його, чорт забирай! Але я не змогла вимовити цього, тому мовчки кивнула головою.

Вадим пригорнув мене у свої обійми та нахилився до мого вушка, легко прикушуючи зубами мочку.

— Мені шкода, що я не почув, як ти кричала від задоволення, — прошепотів він. — Але ми ще не закінчили, Коко.

Я здригнулася, коли він назвав мене так. Наші погляди зустрілися, і я надто уважно витріщалася в його очі. Він напружився та звів свої густі брови.

— Ти точно в порядку? — поцікавився він. — Тобі наче сподобалося.

— Так, сподобалося, — відповіла я.

— Ти виглядаєш засмученою. Не треба, гаразд? — Вадим почав поправляти на мені одяг. — Не ускладнюй усе.

«Поводься як доросла дівчинка. Прийми це як доросла дівчинка. Погодься як слухняна дівчинка...» — усі ці його фрази крутилися в моїй голові, але я мовчала. Мовчала, бо хотіла бути для нього тією дорослою дівчинкою, якою він начебто захоплювався.

— Не буду, — прошепотіла я. — Просто не хочу, щоб... Не хочу, щоб ти їхав від мене.

— Я їду не від тебе, — твердо сказав Вадим, глянувши мені в очі. — Я їду, бо так правильно.

— Через місяць-два ти теж скажеш мені це?

— Через місяць-два ми не зустрінемося.

Нагадування вдарило мене наче струм. Звісно, ми не зустрінемося. Я буду тут, а Вадим навіть не захоче приїхати до мене.

— Як? — пошепки спитала я, відчуваючи вологу в очах. — Як ти плануєш справлятися з цим? Думаєш, що зможеш забути мене після всього? Я не дозволю, Вадиме. Не дозволю, чуєш? І я теж ніколи не забуду цього. То може... Може, це ти все ускладнюєш, а не я?

— Ми дорослі люди й впораємося з цим, Божено, — сказав він так просто.

Я не пручалася, коли Вадим зняв мене зі столу. Можливо, він не помічав цього, але я бачила, як часто він задивлявся на мене, ненароком торкався без суттєвої потреби, як інколи обіймав мене довше, аніж це було необхідно. Я лише сподівалася, що до кінця цих днів Вадим таки зможе збагнути, що я для нього не лише розвага на п'ять днів та втілення його фантазій. Я стану його найбільшим коханням, щоб він навіть дихати не зміг без мене.

— Поїхали додому, — почула поруч голос Вадима.

Він наче зовсім випадково ніжно торкнувся мого плеча та поцілував мене в чоло. Така його поведінка зовсім не була схожа на те, що він хоче порвати зі мною через чотири дні...