Розділ 20

Божена

Уже минуло достатньо багато часу, як Вадим пішов, але він досі не повернувся. Я лежала на дивані та знервовано стукала пальцями по своєму животу в очікуванні. З ним мені було спокійно, хоча він і накричав на мене. Я все ще дуже мало пам'ятала з минулої ночі, але чудово розуміла, що якби не Вадим, то могло статися непоправне. Мені досі не вкладалося в голові, що Філіп хотів зробити це зі мною таким жорстоким способом. Голосно зітхнула, зосередившись на стелі. Ну де ж він?

Почула як вхідні двері гучно зачинилися. Мабуть, аж занадто гучно, але я не надала цьому значення. Повільно піднялася на ліктях, помітивши, як Вадим пройшов повз і попрямував на кухню.

— Ти приніс Стіча? — голосно спитала я.

— Ні, але у мене є дещо краще для тебе, — відповів він з відвертим роздратуванням.

Я закотила очі та насупилася. Перепади настрою у Вадима ще частіші, аніж у мене під час місячних. Я скинула ковдру зі свого тіла та підвелася на ноги. Абсолютно спокійно, не передчуваючи скандалу, попрямувала до кухні. Чоловік стояв спиною до мене та пив воду. Здається, це була навіть не перша склянка.

— І? — нетерпляче спитала, склавши руки на грудях. — Що ти хотів мені показати?

— Ось! — Вадим розвернувся і кинув на стіл ескізи, які я одразу ж впізнала. Їх було так багато, і усі ті, що я колись надсилала Іслеро. — Як давно ти знаєш?

Я була настільки приголомшена, що наче втратила дар мови. Просто мовчки стояла і витріщалася на ці малюнки великими очима. О Господи! Він дізнався! Хвилювання всередині наростало щосекунди. Я важко глитнула та швидко провела спітнілими долонями по своїх стегнах. Може, прикинутися дурепою та сказати, що я нічого не знаю про ці ескізи? Але ж Вадим не такий тупий...

— Як давно ти знаєш, Божено? — повторив він криком, від чого я здригнулася, а на очі навернулися сльози. — Чи краще називати тебе «Коко»?

Я затремтіла від того, яким зневажливим і розчарованим був його погляд. Саме це й очікувалося побачити, коли спливе правда. Я знала, що він не зрадіє, але щоб так...

— Може... — Вадим примружив очі та підійшов на крок ближче до мене. Я ж відступила. — Може, ти з самого початку це знала? І саме тому написала мені, так? Хотіла пожартувати?

— Я не знала, — тихо заперечила і похитала головою. — Справді не знала. Я зрозуміла, що Іслеро — це ти лише тоді, коли прийшла на побачення.

— Он як? — Його їдкий сміх був наче гостре лезо, що завдавало неприємних ран. — Отже, ти прийшла на те побачення і побачила мене.

— Так, — погодилася я. — І це мене так сильно налякало, що я втекла.

— Чому ти не зізналася?

Я не могла навіть дивитися на Вадима. Мої очі бігали туди-сюди. Я була на межі того, аби втекти звідси, тому озирнулася назад. Але Вадим у цей момент обійшов стіл так, що опинився просто переді мною. Я налякано відступила, відчуваючи тремтіння кожною клітинкою свого тіла. Я бачила в блакитних очах Вадима таку злість, що це неабияк лякало мене.

— Я приходив до тебе після того побачення, — почав він, щосекунди наступаючи на мене. — Я розповідав тобі про неї. Тоді я відкрився тобі, Божено. Вперше в житті я відкрився комусь! А ти... Ти просто мовчала. Обманювала мене весь цей час.

— А що я мала робити?! — голосно закричала, не стримуючи своїх емоцій. — Ти ніколи не сприймав мене серйозно. Для тебе я завжди була дратівливою дитиною! А Коко... Вона абсолютно інша. І якби я зізналася тобі, то ти б розізлився ще дужче. Я боялася, зрозуміло? Боялася побачити твій розчарований погляд. Такий як зараз!

Я не могла стримати сліз, і декілька краплин покотилися по моїх щоках. Емоції брали верх, змушуючи мене важко дихати. Я зробила ще один невпевнений крок назад, але попереком вперлася до стола. Розуміла, що потрапила в пастку, адже Вадим стояв просто переді мною та пропалював мене своїми очима.

— Ти так багато брехала, — сказав він, вивчаючи моє обличчя. Вадим невдоволено похитав головою.

— От тому я й не зізналася тобі. Знала, що ти не зрадієш, коли дізнається, що та твоя таємнича дівчина — це я.

Я опустила голову вниз, не витримуючи його погляду. Сильно прикусила зубами нижню губу, мало не до крові, аби лише стримати наступний потік сліз.

— Двадцять п'ять років, — нагадав він мені. — Власниця бренду білизни. Розкішна успішна жінка... Ось якою була Коко, а ти... Ти просто брехуха!

Це вже було занадто. Я глибоко вдихнула через ніс та подалася вперед, аби втекти геть. Але Вадим перегородив мені дорогу, обійнявши однією рукою за талію. Я ахнула, коли він відкинув мене назад до столу, притискаючи своїм тілом. Його обличчя було так близько, що я затремтіла. Руками він сперся по обидва боки від мого тіла, наче ув'язнив мене у своєму ароматі та теплі. Я напружилася так сильно, що не могла навіть дихати. Серце глухо билося в грудях, а в горлі стало так сухо, що я важко ковтнула. Здавалося, що навіть це завдавало мені болю.

— Я ще не закінчив, — прошипів Вадим крізь стиснуті зуби.

— Так, ти ще сказав мені занадто мало образливих слів, — огризнулася я.

Його очі примружилися, а я впевнено подивилася на нього у відповідь. Вистачить уже з мене цих образ. Я не винна, що він не може змиритися з такою правдою.

— І ти теж обманював мене, — нагадала я, не стримуючи їдкої посмішки. — Писав, що звичайний механік.

— Я і є механік, якщо ти раптом забула.

— Не думала, що усі механіки мають свою успішну компанію! Знаєш, так! Так, я обманювала тебе. Бо коли тобі дев'ятнадцять і тебе ніхто не сприймає серйозно, то іншого вибору не залишається. Мені довелося брехати, але я не шкодую про це. Принаймні ти тепер у курсі, що я не зовсім маленька дитина.

Я спробувала відштовхнути його від себе обома руками, але він навіть не поворухнувся. Мені здавалося, що я була на межі того, аби вчепитися нігтями в його обличчя, як зробила це колись.

— Останнє питання, — сказав він уже спокійніше. — У мене залишилося одне-єдине питання до тебе.

— Яке? — пошепки спитала я, зосередившись на його очах.

— Тоді у ванній, — почав Вадим, а я відчула як мої щоки одразу ж почервоніли від сорому, — ти справді робила це? Ти справді приносила собі задоволення з думками про мене тоді, коли я сидів за стінкою?

Я почала хвилюватися ще більше, але тепер уже від дивної відрази до самої себе. Цікаво, якби тоді я знала, що Іслеро — це Вадим, то теж робила б це?

— Я не...

— Правду, Божено!

Я здригнулася від того, яким твердим був його голос. Моє серце, здається, пропустило декілька ударів. Не дивлячись на Вадима, я кивнула головою.

— Я хочу почути це, — додав він, нахилившись ще ближче до мене так, що його подих мало не обпік мою щоку.

— Так, — прошепотіла я так тихо.

— Голосніше.

— Так! — закричала я, глянувши йому в очі. — Так, я робила це, коли ти сидів там. Усе? Задоволений?

— Цілком, — пробурмотів він.

— А тепер відпусти мене, — буркнула я та спробувала знову відштовхнути його від себе. — Я хочу повернутися до своєї квартири.

Але він не відпустив. Продовжував притискати мене до стола і мало не прикував до місця своїм поглядом.

— Е, ні! — заперечив Вадим, дивно посміхнувшись мені. — Ти дуже сильно помиляєшся, якщо думаєш, що я відпущу тебе зараз.

— У які ігри ти граєш, Вадиме? — невдоволено сказала я та штовхнула долонями в його груди. — Відпусти мене негайно! Інакше... Інакше я...

Я не встигла договорити, бо він раптом запустив праву руку в моє волосся, а тоді притиснувся своїми губами до моїх. Я була шокована від того, з якою силою Вадим поцілував мене, і що він узагалі зробив це! У мене наче все дихання вибилося з грудей. Я завмерла на місці, а мої руки повисли в повітрі. Лише тепло його губ переконало мене, що усе відбувалося насправді. Я заплющила очі, потягнулася до нього та поцілувала у відповідь.

Це не було схоже на жоден інший поцілунок у моєму житті. Моє серце нестримно билося у грудях, коли його губи рухалися навпроти моїх. Долонями я міцно вчепилася за його футболку так, що мої пальці мало не побіліли. Його рука опустилася нижче, а пальці торкнулися задньої частини моєї шиї. Моє тіло затремтіло від цього дотику, а дивні відчуття з'явилися десь унизу живота. Між нами було так мало відстані, але я все одно ще дужче прилинула на нього.

Вадим почав цілувати мене сильніше, і я здалася та розімкнула губи, дозволяючи йому поглибити поцілунок. Я ледве стрималася, аби не застогнати від задоволення, яке відчула усім тілом. Моя рука потягнула вище, торкаючись його шиї. На дотик чоловіча шкіра була такою гарячою, наче розпечене вугілля. Але я, мабуть, була божевільною, бо дуже сильно хотіла обпектися.

Вадим опустив свої руки на мої стегна та раптом підсадив мене на стіл. Я затремтіла, коли мої сідниці зустрілися з холодним деревом. Вадим відірвався від моїх губ, аби лише почати осипати поцілунками мою шию. Я розсунула свої ноги ще ширше та притягнула його ближче до себе. Мої очі закотилися від іскри задоволення, коли губи Вадима відшукали чутливе містечко на моїй шиї. Я мало не задихнулася від цих відчуттів, тому голосно і хрипло застогнала. Він раптом напружився, і я злякалася, що зробила щось не те. Мій затуманений від бажання погляд віднайшов його блакитні очі. І хоч Вадим дивився на мене впевнено та твердо, я відчувала, що він сумнівався. Його великий палець лагідно торкався моєї щоки, а погляд не відривався від мого обличчя.

— Це твій останній шанс зупинити мене, — сказав він так, наче хотів, щоб я відштовхнула його.

Але я не могла цього зробити. Я так довго мріяла про нього: і про Іслеро, і про Вадима. І цей поцілунок був таким особливим та гарячим, що змушував мене згорати від почуттів.

— Я не хочу, щоб ти зупинявся, — впевнено мовила я.

— Тоді мені доведеться виконати усе, що я обіцяв тобі в нашому листуванні, — нагадав він, піднявши одну брову.

— Я... — Я повільно облизала язиком свої губи, а погляд Вадима прослідкував за моїми діями. — Я готова.

— Дідько! — вилаявся чоловік. — Ти зводиш мене з розуму, Коко.

Його слова змусили мене усміхнутися, але усмішка перетворилася на довгий протяжний стогін, коли він знову поцілував мою шию. Він провів кінчиком язика вздовж мого горла, і від цього я ще дужче затремтіла. Уже відчувала дике збудження та бажання, тож пальцями сильно вчепилася за його плечі. Виявилося, що торкатися до нього — це справжнє блаженство. І якщо його зводила з розуму Коко, то мене зводив з розуму лише він. Провівши пальцями вздовж його рук, я наважилася просунути їх під його футболку. Відчула, як губи Вадима на моїй ключиці розтягнулися в усмішці. Мабуть, він не очікував, що я можу бути сміливою. Мені хотілося довести йому, що я вже достатньо доросла, тому без жодного сорому почала нахабно обводити пальцями контури його пресу, ребер, грудей. Вадим злегка зубами прикусив мою шкіру, коли мої пальці ненароком торкнулися його сосків.

— Ти лапаєш мене більше, аніж я тебе, — зауважив він.

Я хрипло засміялася, сором'язливо прикусивши нижню губу.

— Вибач, не можу з собою нічого вдіяти.

— Не вибачайся.

Вадим легко натиснув рукою на моє плече, і я опустилася спиною на стіл. Дивно було ось так лежати перед ним розтягнутою на столі, але зараз явно був не той момент, щоб соромитися ще сильніше. Футболка на мені задерлася, відкриваючи низ живота. Я затремтіла від того погляду, яким Вадим окинув моє тіло. Його пальці задерли мою футболку ще вище так, що вона ледь прикривала мої оголені груди. Звісно, я не шкодувала, що не вдягнула бюстгальтера. Погляд Вадима і його захоплений вираз обличчя вартував того, щоб лежати ось так просто перед ним.

— Я так довго мріяв зробити це, — прошепотів він, проводячи пальцями по моєму животу.

Від цього дотику мені закортіло вигнутися йому назустріч. Але я стрималася та міцно стиснула долоні в кулаки. Його пальці лагідно виписували кола на моєму тілі, але цього було недостатньо. Я хотіла, щоб він торкався і цілував мене усюди. Ця потреба була такою життєво необхідною, що мені здавалося, ніби я от-от задихнуся.

— Так давно мріяв торкнутися тебе, — тихо додав він і нахилився.

Я видихнула, коли Вадим зарився обличчям у мій живіт. Його губи і язик обводили невеличку родимку на моїх ребрах. Я занурила пальці в його густе волосся, що розсипалося на моєму тілі. Сильно стиснула і потягнула пасма, коли він злегка прикусив мою шкіру. Мої очі вкотре закотилися від задоволення, а з вуст вирвався стогін. Я не могла і не хотіла стримувати себе. Його губи провели доріжку вниз до самого низу живота. Я відчула щось вологе там, де була гумка моїх трусиків.

— Пам'ятаєш, що я обіцяв тобі? — спитав Вадим, піднявши погляд на мене.

Я помітила, що він зубами зачепив гумку та нахабно посміхнувся мені. Злегка прикусивши губу, я кивнула головою. Мабуть, від мене це був дозвіл рухатися далі, бо Вадим вперся долонями до столу та почав повільно опускатися вниз, стягуючи мої трусики своїми зубами. Ще ніколи ніхто раніше не бачив мене голою, тому я трохи занервувала. Легка прохолода ковзнула моєю плоттю, і від цього моє тіло помітно здригнулося на столі. Я соромилася глянути на Вадима, але моя цікавість була сильнішою, тому я ледь підняла голову. Він стояв на колінах переді мною і дивився на те місце, що найбільше потребувало його уваги. Він здавався мені таким красивим у цей момент, що я мало не застогнала від одного його вигляду.

— Ти така красива, — тихо прошепотів він, провівши пальцем по моїх вологих складках. — Така, як я й уявляв. Твій запах... — Вадим нахилився нижче і провів язиком вздовж, змушуючи мене вигнути спину. — Твій смак.

І хоч він говорив про Коко, мені було абсолютно байдуже. Я закотила очі від задоволення та вперлася головою до столу. Дихання стало важким, мої груди так сильно здіймалося. Його язик кружляв між моїми ногами, даруючи мені найбільшу насолоду з усіх, що я коли-небудь відчувала раніше.

— О б-о-о-о-же, — протягнула я, глибоко задихаючись. — Це... Це так добре.

Він почав інтенсивніше облизувати мене, куштуючи до останньої краплі. Напруга наростала щосекунди. Мені здавалося, що я от-от розірвуся на маленькі частинки, але цього було недостатньо. Щось змусило мене знову занурити пальці в його волосся, і я ще сильніше притиснула голову Вадима до себе. Відчуття стали ще яскравішими.

— Будь ласка, — благала я, хоча сама не розуміла про що.

Він закинув одну мою ногу на своє плече, і я відчула, як усередині все натягнулося. М'язи на ногах напружилися, пальчики зігнулися. Я зробила останній глибокий вдих, а тоді голосно закричала від сили насолоди, яку отримала. Здавалося, ніби кожна клітинка у моєму тілі, кожне нервове закінчення, тремтіло так сильно, що я звивалася на тому столі, наче гадюка.

— О. Боже. — сказала я, коли усвідомлення вдарило мене.

Мої очі зосередилися на білій стелі, а долоня лягла на вологе чоло. Не могла повірити, що все відбулося насправді. Не могла повірити, що це Вадим-Іслеро щойно подарував мені найкращий у моєму житті оргазм. Відчуття невагомості змусило мене отямитися. Мої ноги охоплювали пояс Вадим, коли він підтримував мене за сідниці. Я обійняла його за шию та злегка притиснулася своїм чолом до його чола. Мій погляд зачепився за блакитні очі, які дивилися на мене з неприхованим бажанням.

— Ми ще не закінчили, — сказав він мені.

— Я й не хочу, щоб це коли-небудь закінчувалося, — тихо зізналася я.

Я не знала, кого бачив перед собою Вадим: Коко чи мене — Божену. Але мені справді було все одно, адже він наші бажання були однаковими. Я хотіла його так само, як і він хотів мене. Тому, коли Вадим поніс мене на свій диван, я зрозуміла, що ця ніч закінчиться для нас ще нескоро...