Розділ 10

Божена

І чому це я не ходила на вечірки раніше? Я думала про це відтоді, як опинилася в клубі. Насправді я не хотіла втікати, але Вадим не залишив мені вибору. Коли він так категорично заборонив мені, я була здивована. Мені здалося, що наші стосунки трохи покращилися, але я дуже сильно помилилася. Він усе ще не може сприймати мене серйозно. Ну, гаразд! Обійдуся й без нього. У мене вдосталь друзів.

— Мені здається, що Філіп закохався у тебе, — заговорила до мене Дженні.

З нею ми познайомилися на практиці, адже вона так само була запрошена пройти її в інституті моди. Вона була красивою ефектною дівчиною з яскравим рудим волоссям. А ще мені шалено подобалося її істинно французьке ім'я — Женев'єва. Хоча сама вона не любила його, і саме тому всі називали її Дженні.

— Думаєш? — перепитала я та перевела погляд на молодого хлопця, що стояв з друзями навпроти нас.

Він був на декілька років старшим, і уже мав невеличке визнання в модній індустрії. Познайомилися ми так само в інституті, коли я заблукала в коридорах у перший день. Хлопець допоміг мені та розповів, що доволі успішно займається створенням головних уборів. Насправді мені дуже сподобалося його капелюшки.

— Упевнена, — сказала Дженні.

Вона зробила черговий ковток алкоголю та сперлася щокою на свою руку. Я не знаю, яка це вже була склянка. Ніколи не пила так багато раніше, але тут мені не хотілося здаватися занадто скромною, тому я не відмовлялася.

— Він нічого такий, — зауважила я.

Мій погляд пройшовся молодим хлопцем. Він був високим, але трохи занадто худим. Хоча йому личило це подовжене темне волосся, яке він збирав у низький хвіст. Також у нього досить смуглява шкіра та яскраві зелені очі. Він справді був до біса привабливим. Мабуть, хлопець відчув, що я спостерігаю за ним. Він озирнувся на мене. Його губи розтягнулися в широкій усмішці. Я зашарілася, коли він раптом підморгнув мені. Це здавалося чимось таким інтимним, наче він фліртує зі мною.

— От бачиш! — не вгамовувалася Дженні. — Я уже відчуваю ті пристрасні іскри між вами.

Я засміялася та потягнулася до своєї склянки. Зробила декілька значних ковтків алкоголю. Я відчувала важкість у ногах, а ще стопи боліли через високі підбори. Та я не могла зізнатися, що мені важко. Коли Женев'єва схопила мене за руку та потягнула на танцювальний майданчик, я не пручалася. У колонках гучно грала динамічна французька пісня. Я не вслухалася в слова, а просто рухалася в такт музиці. Мені подобалося, що тут усім було байдуже на те, як ти танцюєш. Я могла поводитися вільно. Це було найкращим відчуттям зі всіх можливих. Удома я завжди обмежувала себе, ховалася, аби бути слухняною і не розчаровувати своїх прийомних батьків. Тут же я могла бути сама собою.

Я відкинула голову назад, заплющила очі та повільно провела руками по своєму тілу. Мої пальці торкалися стегон, обтягнених короткою вузькою сукнею, а тоді я підняла руки вище. Пройшлася ними по своєму животу, грудях, доходячи до шиї. Відкинувши волосся з плечей, я почала танцювати більш розкуто. Мені було гаряче серед усього цього натовпу. Я навіть могла б роздягнутися, аби тільки відчути легку прохолоду та отримати полегшення. Чиїсь руки лягли на мої стегна. Я на секунду напружилася, коли хлопець різко притиснув мене до себе так, що мої сідниці вперлися до його тіла. Його губи заплуталися у моєму волоссі, а гарячий подих мало не обпікав мою щоку.

— Ти дуже красиво танцюєш, — прошепотів знайомий голос. — Мені здається, що я починаю божеволіти від тебе.

Я ледь прикусила губу, щоб не усміхатися так задоволено. Ніколи раніше не думала, що можу викликати такі емоції у чоловіків. Я не відштовхнула Філіпа від себе, тож його руки тепер торкалися моїх голих ніг. Я обернулася обличчям до нього та закинула свої руки йому на шию. Він був значно вищим, тож навіть на підборах я досягала йому лише до плеча. Мабуть, алкоголь надав мені сміливості, бо я б нізащо не проводилася так упевнено, якби була тверезою. Спочатку звабливо глянула на нього, а тоді ледь піднялася навшпиньки й повільно облизала свої пересохлі губи. Мені хотілося відчути справжнього поцілунку з кимось, хотілося пізнати усе те незвідане задоволення. У моїх думках раптом з'явився Іслеро. Так, я любила його, і частинка мого серця таки належала йому, але він не був реальністю для мене. Я не знала, чи коли-небудь узагалі зустрінуся з ним. А Філіп був тут поруч зі мною. Його дотики не здавалися неприємними. Мені навіть подобалося, коли він торкався мене. Його долоні легко накрили мої сідниці, і ми почали повільно хиталися з одного боку в інший бік.


— То я подобаюся тобі? — спитала, примруживши очі.

— Дуже, — зізнався він. — Ти зводиш мене з розуму, Божено.

Те, з яким акцентом він вимовив моє ім'я, змусило мою шкіру покритися сирітками. Я задоволено усміхнулася йому та потягнулася до нього. Він нахилився так близько, що разом з повітрям я вдихнула його подих. Губи хлопця ледь торкнулися моїх, але цього вистачило, аби розряд пройшовся моїм тілом. Охопивши руками його шию, я подалася ще ближче до нього. Він поцілував сильніше, вимагаючи, аби я розімкнула свої губи. Звісно, він хотів поцілувати мене по-французьки, а я й не збиралася відмовляти йому. Його гарячий язик заглушив стогін, що вирвався з мого горла. Я не вміла добре цілуватися, але довірилася своїм інстинктам. І поки наші губи рухалися, а язики спліталися в одному ритмі, я насолоджувалася цим моментом. Мої пальці ковзали по його шиї, вивчаючи гарячу шкіру на дотик. Я відчула, що він сильніше стиснув мої сідниці, а тоді просунув руки під мою спідницю. У мене голова йшла обертом від поцілунку та усього, що відбувалося навколо. Я навіть не зрозуміла, як дозволила йому підібратися так близько. Не те щоб мені не подобалися його пальці на внутрішній стороні мого стегна, але коли вони піднялися небезпечно близько до... Я ахнула та різко розплющила очі, коли міцна долоня боляче стиснула мою руку вище ліктя та одним рухом відтягнула мене від Філіпа. Мені вистачило одного сердитого погляду блакитних очей, аби я налякано здригнулася.

— Якого чорта? — обурився Філіп.

Вадим стиснув щелепи та стрільнув очима в бік хлопця. Його погляд був таким крижаним, що мороз пробігся моїм тілом. Як він узагалі знайшов мене?

— На вихід! — наказав він мені суворим тоном.

Я напружилася, усе ще важко дихаючи після палкого поцілунку. Філіп підступив ближче до Вадима, а я зойкнула та просунулася між ними. Поки вони кидали одне на одного свої вбивчі погляди, я притиснулася сильніше до Філіпа. Зібравши усі сили в кулак, я глибоко вдихнула.

— Я нікуди не піду! — впевнено сказала Вадиму українською.

Він опустив погляд на мене та примружив свої очі. Мені здавалося, що чоловік на межі та от-от зірветься.

— На. Вихід. — повторив він, виділяючи кожне слово.

Я облизала свої губи, відчуваючи хвилювання в грудях. Помітила, що Вадим прослідкував за моїми діями.

— Ти не маєш права забирати мене звідси. Я розважаюся.

— О так! Ти чудово розважаєшся, але чомусь я повинен відчитуватися перед твоїми батьками. Я не збираюся повторювати ще раз, Божено. — Вадим підступив на крок ближче, нависаючи наді мною. — Відійди від нього!

— Та хто ти взагалі такий? — утрутився Філіп.

Очі Вадима стали схожі на звірині, коли він глянув на хлопця, що стояв позаду нього. Ох, ні-ні-ні! Я точно не хотіла, щоб цей вечір перетворився на бійку.

— Вадиме, — спокійно сказала я, поклавши свої руки на його плечі. — Я не хочу йти.

— Мене абсолютно не цікавить, що ти хочеш, — крізь зуби прошипів він. — Я сказав тобі піти звідси.

Мені не подобалося, що він говорив зі мною таким тоном, наказував, наче я була його підлеглою.

— Я. Нікуди. Не. Піду. — вперто повторила, так само виділяючи кожне слово.

— Я даю тобі вибір, — Вадим уважно подивився в мої очі. — Або ти погоджуєшся і ми повертаємося додому, або це місце зараз перетвориться на бійцівський клуб. Ти не знаєш мене, Божено, тому не рекомендую тобі злити мене ще більше. І якщо ти просто зараз не відійдеш від нього, то завтра твій хлопець не впізнає себе у дзеркалі. Повір, я ледве стримуюся, щоб не врізати йому.

Я важко глитнула та розчаровано відвела погляд убік. Цей вечір був прекрасним, доки не з'явився Вадим. Усе було так чудово. Я глянула на Філіпа, який не розумів, що відбувається, але готовий був захистити мене. Я не хотіла, щоб він постраждав через мене, тому тихо пояснила йому, що мені потрібно додому. Вадима ж я представила як свого старшого брата. Я намагалася усміхатися, коли коротко прощалася з Філіпом. Вадим увесь цей час стояв непорушно поруч і слухав нашу розмову. Мене це дратувало. Я була зла та ображена на нього. Він міцно схопив мене за руку та почав тягти на вулицю. Мені було складно мчати так швидко на підборах, тому я часто спотикалася. До горла підступив неприємний клубок, а на очі навернулися сльози. Мені стало соромно перед своїми друзями, перед Філіпом... Після мого чергового спотикання, Вадим тихо вилаявся. Він зупинився, охопив однією рукою мої ноги та раптом підняв мене. Я не хотіла бути так близько до нього, тому зі всієї сили вдарила його в плече. Він навіть не похитнувся.

— Відпусти мене! — прошипіла я, коли ми вийшли з клубу.

Чоловік проігнорував мене. Гнів змушував моє тіло тремтіти, а дихання стало важчим. Я заричала крізь стиснуті зуби, а тоді вчепилася нігтями в обличчя Вадима.

— Що ти робиш? — закричав він, перехопивши мої зап'ястя. — Ти ненормальна?

Він опустив мене на ноги, а я мало не впала через те, що похитнулася. Мені здавалося, що кожен м'яз на моєму обличчі тремтів від злості. Я вперлася руками в груди Вадима, а тоді зі всієї сили штовхнула його.

— Це ти ненормальний! — голосно закричала. — Навіщо взагалі приперся сюди? Ти все зруйнував!

— Зруйнував «що»? — Вадим схопив пальцями моє підборіддя, змушуючи підняти голову до нього. — Бачила б ти своє обличчя. На тебе навіть дивитися гидко.

Він скривився, а мої очі почали ще більше пекти від непролитих сліз.

— А Філіпу подобалося дивитися на мене, — задоволено сказала я, гордо здійнявши голову. — І цілуватися зі мною теж сподобалося.

— О так! — Вадим примружив очі. — Йому дуже сподобалося торкатися тебе під спідницею. А як же твій хлопець, Божено? Він знає про те, чим ти тут займаєшся? Чи він, як і всі інші, думає, що ти тут скромно проводиш час за навчанням?

— Це тебе не стосується, — огризнулася я та скинула руку Вадима зі свого обличчя.

— Ти брехлива, підла та корислива маніпуляторка. Ти змусила мене повірити тобі, прикинулася хорошенькою, а потім утекла. Ти хоч знаєш, скільки мені довелося клубів обійти, щоб знайти тебе?

— То не треба було шукати! — закричала так голосно.

Мені було образливо слухати усі ці слова від Вадима. Хіба я зробила щось погане? Просто поцілувалася з хлопцем.

— І дозволити йому скористатися тобою? — Вадим підступив ближче до мене. — Чи ти думала, що він би залишився з тобою після того, як відтрахав би тебе в якомусь дешевому готельному номері, наче останню повію? Впевнений, що він навіть не привів би тебе до себе додому.

Я здригнулася від його слів. Вадим ніколи не говорив зі мною так раніше.

— І все, що він казав тобі, було лише для того, аби затягти тебе в ліжко, — додав чоловік, зазираючи мені в очі.

— Ти думаєш, що я не можу нікому подобатися по-справжньому? — спитала я, намагаючись звучати не так сумно.

— Я думаю, що ти заслуговуєш на краще, аніж у такому стані віддатися хлопцеві, який навіть нігтя твого не вартий.

— А хто тоді вартий? — прошепотіла я та відвела погляд. — Через тебе я до кінця своїх днів залишуся незайманою.

Я шмигнула носом, ледве стримуючись, щоб не заплакати. Вадим ніяк не прокоментував мої слова, а всього лише махнув рукою на стоянку, де на нас чекав його автомобіль. Я повільно попрямувала туди, похитуючись на своїх підборах. Вадим підійшов першим і відчинив для мене пасажирські дверцята. Я зупинилася біля нього.

— Я не хочу, щоб ти більше втручався в моє особисте життя, — впевнено сказала, глянувши йому в очі. — Не лізь до мене так само, як і я не лізу до тебе. Мені абсолютно не цікаво, кого ти водиш до себе у квартиру та кого трахаєш у своєму ліжку.

Я сіла в автомобіль, сильно стискаючи пальцями свою сумочку. Мені було неприємно навіть дивитися на цього чоловіка після того, що він зробив і сказав мені.

— По-перше, — Вадим нахилився до мене так, що я відчула його подих на своєму плечі, — я нікого не воджу до своєї квартири. По-друге, якщо ти раптом не помітила, мій диван не зовсім придатний, аби на ньому когось трахати. По-третє, твоє особисте життя буде стосуватися мене доти, доки я відповідаю за тебе. Ти зрозуміла?

Я подивилася перед собою та стиснула свої зуби так сильно, що вони мало не потріскали.

— Ти зрозуміла? — нетерпляче повторив Вадим.

— Зрозуміла, — видавила з себе. Він гучно зачинив дверцята поруч зі мною, і тоді я тихо прошепотіла в порожньому салоні автомобіля: — Ненавиджу тебе...