... Усього лише якась пара секунд. Мить та спалах болю прибили мене до місця, безжально розірвавши мою реальність. Я так обурена подібним віроломством, що всупереч усьому мій розум не здається цьому болю, який ніби спалює мене зсередини. Важка артилерія законників, капкан для альф, але застосований якимось хитрим новим для мене способом. Борсаючись у агонії, знерухомлена, я все ж чую голоси та відчуваю дотики, смак солоної води у мене на губах, шум двигуна моторного човна, і те, як швидко ми віддаляємося від берега. У морі вульфени втрачають орієнтацію, ось чому наше плем'я майже ніколи не подорожує по воді. Через якийсь час я перестаю розуміти у якій стороні суша. Я взагалі перестаю що-небудь розуміти, я лише люто, глибоко та щиро ненавиджу те, що відбувається.
... Звичайно ж, мене прикували до ліжка!
Я поки що не бачу, але я продовжую думати та чути уривки фраз. Мої рефлекси та здібності збиті та змішані з-за дії отрути, але коли я прийду до тями - насамперед я обчислю скільки тут мисливців та скільки вульфенів, присутність останніх відчувається все чіткіше. На цей раз вони розбудили у мені звіра, і я мрію витрусити з них їхні душі. Упевнена - я викручуся і на цей раз. Навіть якщо мені доведеться звернутися до своєї темної сторони. ... Відчуваю, як сталева голка протикає мою вену, і сон-загарбник навалюється на мене холодною кам'яною плитою, вдавлюючи у непробивну порожнечу, але перш ніж відключитися я запам'ятала свою злість.
Не знаю, та й не хочу знати, скільки пролетіло годин, час зараз для мене занадто абстрактне поняття, це міра обчислення людей, у вульфенів трохи інакші взаємини з часом, і зараз я більше вульфен, ніж людина. Вивертка, неймовірно розумна, сильна та живуча істота. Я прокинулася ... тільки я не поспішаю відкривати очі. У цій кімнаті, або скоріше навіть каюті, хтось є, і цей хтось спостерігає за мною. Я чую рівну собі. Але ми з нею більше не однієї крові. Розумію, що лють поганий союзник, і тому потрібно включати хитрість та мозок. Уявити собі не могла, що буду так сильно зневажати її. Ту, яку я так любила колись - повинна відчути мою люту ненависть тепер. І це не тому, що ми обидві альфи і таке інше - це особлива біль зради, яку мені ще належить вивчити.
- Тому, що сталося - є серйозні обґрунтування, Нікі, - вона примудряється отруювати навіть ноти власного голосу. - Якби ти не втекла як божевільна шавка - ми б ще минулого разу пояснили тобі причину. І ось тепер лежи та слухай. ... Багато років тому, спливло одне з послань наших предків, якась версія розвитку подій, ключ від цього світу та план розквіту цивілізації вульфенів. Законники ретельно приховували це послання, ламаючи голови над шифром, але одному з вульфенів все ж вдалося проникнути у цю таємницю. Там було сказано про те, що має народитися альфа з альф, цар царів, кров від крові, і тоді плем'я стане одним цілим, єдиною силою. Він підніме наш рід та поведе за собою. Вульфени будуть панувати у цьому світі, більше не побоюючись ні людей, ні їхньої зброї. Навпаки, люди схилять голови у служінні, шануючи нас своїми правителями. З тих пір, серед вульфенів та законників утворилися два ворожих табори, в цю війну втягнуті майже усі зграї. Але тільки моя онучка нічого про це не знала, тому що вона чотири роки хиталася серед людей! - продовжувала нести нісенітниці Ембер, а я дивуватися цій мурі. - Одні намагаються привести план у дію, інші цілеспрямовано винищують альф жіночого роду, щоб перешкодити нам. Як ти вже здогадуєшся, тих, хто хоче вийти з тіні набагато більше, тому з роками утворився потужний альянс, до якого входять багато вульфенів та навіть мисливців. У законників свої інтереси, але не про це мова. Справа у тому, що майбутній лідер повинен народитися від пари альф, чия кров має домішки королівських династій. Через цю тіньову війну у світі майже не залишилося жінок альф, винищили навіть маленьких дівчаток. Старух, нездатних народити слава богу не чіпали. Але і тобі пощастило моя дівчинко, ти часто спливала у них з-під носа бо постійно маскувала свою суть. Твоє бажання бути схожою на людину, ось вже іронія - врятувало тобі життя. Ти альфа, Ніколь, і до того ж - твоя кров несе блакитну домішку по моїй лінії. Тобі судилося стати обраною, матір'ю альфи альф. Залишилося тільки підібрати гідного батька та змусити тебе захотіти приєднатися до нашого альянсу. І мені плювати, що ти мене ненавидиш - заради такої великої мети я готова заплатити свою ціну.
А я, осягаючи всю цю ахінею готова луснути від обурення! Але гарчати та сіпатися не можна, і обкласти бабуню триповерховими матюками теж поки зарано.
- Альфи не паруються з альфами, це відомо навіть п'ятирічному сопливому вульфенові. Тому всі ці послання вже відверта нісенітниця, - вимовляю спокійним рівним голосом і сама собі дивуюся. Яка ж я молодець!
- Тому вони й обрані і не схожі на інших. Протистояння не стане їм на заваді, вони зійдуться докупи. До того ж - крім тебе у нас немає інших кандидатур. Жити захочеш - постараєшся стиснути своє звірине его та підпустити до себе самця. Ми зі свого боку посприяємо, - вона дивилася на мене прямо, з байдужим непроникним виразом обличчя засуджуючого мене судді. Мене ж било дрібним тремтінням, а моя душа просто несамовито вила, загнаною у кут вовчицею.
- Я не обрана. Ти помиляєшся, - процідила я крізь зуби, насилу витримавши її погляд. - Я вже зустріла свою справжню пару ...
- Жалюгідні відмовки незрілої дівчини! - блиснувши очима вовка, відрізала Ембер, піднімаючись з місця. - Дай нам цю дитину, а потім можеш котитися до свого бети. Надію нашого племені буде кому і без тебе виховати, тим більше, що тобі не виростити лідера, якого чекають вульфени. Так що або ти підкоришся, або здохнеш від своєї гордині.
#1719 в Любовні романи
#426 в Любовне фентезі
#450 в Фентезі
#82 в Міське фентезі
Відредаговано: 19.06.2020