Розділ 14

Здатність до гіпнозу - дивовижний дар. Люди без питань виконують усі твої вимоги та забувають про те, що з ними відбувалося. Багато хто з  альф дико заздрить цьому дару бети. З ним ці вульфени унікальні, вони також велика рідкість у моєму світі. Знайти талановитого бету величезна удача. Бета у зграї - це креативний продюсер, такий собі масовик витівник, страховка та зачистка у одній особі. А якщо альфа і бета є ще й подружньою парою, то біля таких вульфенів збирається дуже сильна зграя. Але у нас з Тімом не було зграї, наші відносини тільки зароджувалися і навколо були суцільні складності та глухі кути. Я бродяжка  одиначка з блакитною кров'ю, він бета іншого альфи, і тим не менше - він вів мене під захист свого ватажка. Це було більш ніж нестандартно. Це було безумство!

Але це був єдиний вихід. Одну мене могли вистежити та упіймати знову.

Я потребувала безпечного укриття, мені потрібно розібратися, що відбувається і як цьому протистояти.

Натовп фермерів життєрадісно проводжав нас до самого аеропорту. Хай вибачають нас ці милі люди. Вульфени теж вели нас мало не до посадкової смуги, але у присутності такої кількості людей перевертні не стали діяти грубо. Я відчувала їх, але боялася озиратися, я боялася натрапити поглядом на Ембер. Адже ... сьогодні, жінка, яка мене виховала - для мене померла.

У літаку я сиділа, вчепившись Тіму за руку, вперше у житті шукаючи захисту у когось, хто насправді був слабшим за мене. Бути альфою важкий тягар, бути ще при цьому жінкою - на кілька порядків складніше. З одного боку у мене є і здібності, і сила, але з іншого - жіноча емоційність пробила у мені пролом. Я засмутилася та дуже  розгубилася через зраду. Сплетена навколо мене змова змусила мене сумніватися у собі, я втратила орієнтири та у даний час, думки про самотність викликали у мене паніку. Я більше не могла залишатися на самоті. Зараз я як ніколи відчуваю, що мені потрібна сім'я, справжня міцна зграя, мій тил та опора, і можливо тоді, я знову знайду у собі впевненість та колишню силу.

    Ми зійшли у аеропорту Хартфорда, де нас вже чекав на машині один з вульфенів зграї Алана Пайка, друг Тіма.

- Крихітко - це Кіт. Кіт, ти можеш з нею привітатися.

- Привіт, - натягнуто посміхнувся мені хлопець. Коли він посміхався, то ставав дуже миловидним, зовсім не скажеш, що цей симпатяга може у  лічені секунди обернутися на звіра. - Ви очуміти яка дивна парочка. Усі  тільки про вас і говорять.

- А ... мій телефон, він випав там у клубі. Картери ... вони напевно хвилюються, ... я зникла, - стривожено пробурмотіла я, глянувши на Тіма, який одразу насупився.

- Клас! У літаку усю дорогу мовчала, і перше про що ти заговорила - це про Картерів! Боже, милий Ед не знаходить собі місця!

- Не треба так, він мій друг, - м'яко беру в облогу цього буркотуна, притулившись до його плеча. - Тобі ні до чого ревнувати.

- Крихітко, - Тім зітхнув. - Ти зможеш назвати його другом, якщо він прийме тебе як вульфена. Ти повинна розповісти їм правду. Сьогодні ж! Потрібно визначитися з Картерами та з місцем твого проживання. Однозначно ти залишишся у Саутпорті, але ми повинні зробити це місце безпечним для тебе. А ще я повинен обговорити купу делікатних нюансів зі своїм батьком. Але в першу чергу - твої ненаглядні Картери.

- Так, я розумі ю. Ти маєш рацію, - згідно зітхаю я.

Кіт за кермом багатозначно хмикнув:

- Хм, покірна альфа у твоїх руках. Це досить дивно, чувак, все повинно бути якраз до навпаки, це ти повинен бути у неї під каблуком. Це тому що ти ще не покрив свою сучку?

- Заткни пельку, Кіт, тобі краще мене не дратувати, - прогарчав Тім. Штовхнувши мене підборіддям, Тім змусив мене підняти голову вгору. - Я не хочу, щоб ти сумувала, крихітко, - пробурмотів він, цілуючи мене. - Через найгірше ми вже прорвалися.

- Я не впевнена, Тім. ... Там була моя бабуся Ембер, вона ж була мені як мати, вона виростила мене. Навіщо вони це зробили зі мною ?

Обхопивши долонями моє обличчя, Тім пильно вдивляється мені у очі:

- Ти виросла, вовченя, і пішла зі зграї, і цим ти обірвала усі родинні узи. То була на фіг чокнута купа вульфенів і ми розберемося чого вони від тебе хотіли, і що пов'язує те збіговисько, тому що то була не зграя, а ... якийсь культ, як я зрозумів на перший погляд. Єдиний для тебе близький зараз - це я. Розумієш? Я готовий пожертвувати заради тебе життям, і я хочу, щоб ти довіряла мені. Ти постараєшся?

Я кивнула. Усю дорогу я основним чином дрімала у нього на руках, ми мало розмовляли, зате багато цілувалися, що змушувало Кіта потішно закочувати очі.

- Може, мені піти з тобою? - висадивши мене біля «Пащі» Тім не поспішав їхати. Тепер, після всього, мені не хотілося з ним розлучатися. Хотілося вірити, хотілося, щоб страхи та сумніви припинили безперешкодно заповзати мені у голову, хотілося бути цілком і повністю переконаною, що Тім мій єдиний, в усьому відданий мені партнер та  близька душа.

 - Нікі! - стривожено, і в той же час з полегшенням вигукує Ед, побачивши, як я заходжу в бар. - Де ти була? Господи, я залишив тобі тисячу повідомлень! Ми мало не заявили до поліції про твоє  зникнення! Що з тобою трапилося? Пітер, Нікі повернулась!!! - заволав він так, щоб брат почув його на другому поверсі.

- Що? Ця бідова вже тут? - визирнув старий Гард та посвітлішав. - А я тут було вже почав рвати на собі свої сиві патли. Тепер її точно доведеться прив'язати чимось міцнішим, ніж мотузка.