Пролог

Серце вистрибує з грудей, дихання збивається раз за разом... Я так хвилююся, що зараз втрачу свідомість, чесне слово!  

Мої кроки повільні, я рахую двері, згадую у які саме мені потрібно зайти. Один, два, три...     

Двері відкриваються, та я заходжу у темряву, таку, що можна око виколоти. Якщо чесно, то я ще та сцикуха. Двері зачинилися з таким шумом, що я підстрибнула і скрикнула, посилаючи усе під три чорти. І Джо, і це побачення, і мою піддатливість.  

Я кинулася назад до дверей, але, мати його, темно, як у макаки в дупі, чесне слово! Обслідую руками, намагаюся знайти двері, але все марно, я неначе ковзаю по стіні, ніяких виступів, ручок... нічого!!!     

Я вже була на межі серцевого нападу, але щось трапилося у наступну секунду, що змусило моє серце зупиниться... Твою ж мати!!!     

Чиїсь руки торкаються до мене, не просто торкаються, а самим нахабним чином мене лапають! Усе, гасіть свічки! Мої очі розкриваються у мить, серце завмирає, а я заводжуся неначе той зайчик на енерджайзері, що у рекламі.   

- Руки, руки!!! - Кричу я, а сама у цей час все-таки продовжую нишпорити по стіні. Ну господи, ну прошу тебе.  

Моя фантазія малює якнайгірші варіанти продовження подій. Наприклад, це якась потвора все ж таки виповзла із фільму жахів, та тепер хоче мною повечеряти. Або ще щось, що взагалі вселяється у людину. Все, мій здоровий глузд нас покинув, дах їде тихесенько до бабусі в село!  А потім це чудовисько таким хрипким шепотом вимовляє:    

- Кеті..., - йопані кошенята!!! Я вже все, завмерла, вирішила вдавати з себе здохлого ховрашка. А може вийде???  

А от його руки все сильніше стискалися на моїй талії, а потім так різко схопили та смикнули у свій бік, що я навіть забула, що потрібно пручатися, ледве не вмерла від страху. Господи, прошу тебе, хай це буде не якась потвора з фільму, нехай вже краще якийсь збоченець, йому я хоч в око зможу дати!     

Я лечу в лаписька чудовиська, просто отак, пригощайся любий, а чого ні? Серце вискакує з грудей, в голові такі думки, що просто з розуму зійти можна! Я вже прорахувала усі фільми жахів, що дивилася. Так, хто у нас був? Дівчинка зі “Дзвінка”? Мати Божа, тільки не це! Я реально переживаю, починаю пручатися у саму останню секунду, а його руки вже у самому нахабному вигляді нишпорять по моєму тілі.     

І тут я завмираю... Його гарячі руки, сподіваюся, що ЙОГО, так міцно мене обіймають, я відчуваю на потилиці гаряче дихання  і... Я відчуваю як приємно тремтить моє тіло, не хочеться пручатися. Я хвора? Так? От чому я дозволяю йому мене чіпати? Адже тут повинен бути Джо, мій Джо...     

- Джо? - Пищу. Я перелякана не на жарт, мене лякає усе - його руки, темрява, а найбільше те, що мені подобається те, як він до мене торкається...    

- Так, Кеті..., - хрипкий шепіт, і я відчуваю як він заривається носом у моє волосся. Аж колінка підкошуються, як він це робить, неначе квітку нюхає, вдихає мій аромат, а потім я відчуваю як він сильніше стискає руки на моїй талії.    

- До чого ці ігри? - Не можу вгамуватися я. Чому в темряві? Я знову не можу побачити хто він. Так прикро стає, що він мене чудово знає і саме тому тут, бо я йому сподобалася, а мене позбавляє такої можливості. Впевнена, що він спеціально говорить пошепки, щоб я навіть голосу його не впізнала.     

- Ти пахнеш неначе суниця, така свіжа і яку хочеться з'їсти, - його вуста біля мого вушка.  

Я не можу передати своїх почуттів, на хвилиночку, я взагалі усе це відчуваю вперше.Ще не одному хлопцеві я не дозволяла собі такого... Та що там, я ні разу не дозволяла, ні одному хлопцю переступати межу і таке витворяти... Тіло неначе здається його рукам, перестає пручатися.    

Я заплющую очі, та намагаюся вгамувати тремтіння. Це було так... Ох, я захотіла відчути смак його вуст.От якщо вони можуть довести мене до такого стану лише тим, що доторкнуться до вушка, що ж буде, якщо вони торкнуться моїх губ? 

  - Цікаво, ти на смак така сама смачна? - Серце в п'яти впало, він закусив моє вушко... Мені потрібно відбиватися, тікати, кричати, а я стою і чекаю що буде далі, слухаю його важке дихання, ловлю кожен звук, що виходить з його вуст. Це все, це діагноз, Кеті!     

Він швидко мене повертає, так, щоб я була обличчям до нього, і його дихання вже біля моїх вуст, таке гаряче, чарівне, таке… Він наступає, а я механічно роблю крок назад, ми рухаємося у тиші. Мені здається, що він чує, як вистукує моє серце. Я впираюся головою у стіну, він просто вдавлює мене в неї, так близько, це просто нереально... Чого я не відштовхую цього нахабного хлопця? Я поклала руку на його груди й вдихнула аромат, аромат його парфумів, такий самий був і у машині, коли ми їхали в кіно, але я не можу згадати він був до того як зайшов Кожинський, чи вже після... Він так мене розлютив, та й не було це так важливо у той момент.  А зараз я жадібно вдихаю його аромат, задихаюся у ньому, втрачаю здатність дихати, міркувати, аналізувати...     

- Я ж тебе зараз з'їм, дурне ти дівчисько, чого не пручаєшся? - Той самий шепіт, але більш хриплий. Сама не знаю чому я цього не роблю.     

- А ти обережно, - видихаю я. Матінко, що я роблю?Чую як він гарчить, як його руки знову торкаються до мене, обхоплюють, а потім одна рука торкається мого обличчя... Я тремчу, він проводить пальцями по моїм щокам, а потім торкається вуст, і проводить по них пальцем.    

- Заборонений плід, той який не можна, завжди хочеться понад усе, - шепоче Джо, а моє серце вже в який раз за сьогодні зупиняється.    

- Хіба правила існують не для того, щоб їх порушувати? - Це я кажу??? Реально я???     

Він нахиляється, а я затримую дихання. Якщо я зараз не відчую його смак, не доторкнуся до його вуст, я помру!