8.1. Всі жінки...

— Отже, ми зібралися тут, щоб випустити на волю свою жіночу сутність, — піднесено торочила ораторка жіночого (бо всіх чоловіків попросили завітати наступного разу) зібрання.

— А повітря псувати — це обов'язково? — пустив хтось із публіки свій старечий смішок.

Наснага пані коуч кудись непомітно почала випаровуватись. Зі старими, що з малими дітьми! А вона гадала, що буде легше. Однак, хай краще так, ніж Оленка тягатиме за коси. Ця публіка — гарант безпеки. Тому Вікторія спокійно зробила видих та продовжила:

— Обов'язково відкрити свою душу. Жіночність, як феномен, полягає у проявлені своїх гідностей та сильних сторін. У кожній жінці — Богиня. Сьогодні ми оголимо її в кожній із вас.

— Про такі речі взагалі-то попереджати треба! На мені білизна не гарна! Можна я не буду нічого оголювати? Я соромлюся! — знову хтось пожартував із жіночок.

Тут уже й Галина Несторівна захитала своєю голівонькою. Чомусь онучка виглядала в її очах розгубленою та й розповідала якусь дурню. Не підготувалась, як слід? Та їй і так виділили на підготовку цілих десять хвилин! Пів години жіночки б не чекали коуч-майстриню. Й без цього всі спитали по десять разів, на скільки затягнеться ця здибанка, бо в когось компот вариться на плиті, в когось банки стерилізуються і треба скоро вертатися додому. Що поробиш — літо! А його ж два раза в році не буває. А хто влітку ледарює, той взимку біду чує. Та й Галина сама думала зовсім не про свою жіночу енергію.

Небавом Галина жахнулася. Точно! Згадала сива голова! Часник же треба викопати! Петра і Павло за григоріанським календарем уже минув, а за юліанським уже на носі, а саме на це церковне свято його вибирають.

Невільно подумала господиня, а чи не скористатися можливістю нині? Поки всі уважно слухали ораторку Вікторію, можна б було пробратися тишком-нишком на свій город і... лопату в зуби й вперед! Ну то й що, що на все про все у Галини година? Ну, подумаєш, язика висолопивши, у поті чола попрацює, а потім тиск підскочить через надмірну активність? Головне ж робота буде зроблена і не треба буде хвилюватися, що часник зіпсується! Адже робота стоїть, а вона сидить! Де таке бачено?

Але ж ні — не стала такого робити Галина. А причина тому розумна онучка, котра ставала все впевненнішою та розкутішою й за короткий час змогла приковути до себе увагу кожної слухачки.

— Що таке жіноча сила? Де вона? Це наша база, богині. Вона приховується у нашому ресурсному стані, а він, у свою чергу, залежить від наших звичок, режиму життя, думок, мрій, цілей, поглядів, емоцій, психологічних установок, відчуттів! — заворожувала люд молода та красива жіноча наставниця своїми розповіддями. — Ресурсність тотожна зі станом щастя. Позитив дає енергію, а негатив відбирає її. Щоб насичитися енергією та зберегти її варто займатись чимось таким, що приносить задоволення, дарує приємні відчуття, заспокоює, окриляє. Ми — жінки, залежні від такого стану.

Гомін між слухачками, який стояв від початку зібрання, поступово затихав. Все більше панянок, здебільшого пенсійного віку, уважніше вслухувалися у слова коуч-спеціаліста.

— Людина, як резервуар, — продовжувала мотиваторка. — Їй потрібно наповнювати себе, щоб мати енергію. І чим більше в резервуар вкладати позитиву і хороших емоцій — тим більше ми отримуємо сили та енергії. Якщо ви в каструлю покладити сміття та відходи — ви не зварите борщу. Для борщу потрібні якісні та смачні інгредієнти. Так і з людською душею. Образи, провини, невдоволення, ненависть, якщо їх накопичувати, — засмічуватимуть нас. Від них на душі завжди залишатиметься неприємний осад. Інша справа — радість, ейфорія, натхнення. З такими інгредієнтами життя починає грати новими кольорами і покращується самопочуття. Смакувати ними суцільна насолода. Звісно, в житті неможливо отримувати безперервний позитив, однак, про важливість саме таких емоцій варто собі нагадувати час від часу.

Несвідомо Вікторія й сама відчула, що отримала визнання своїх слухачок. І розправила плечі, уявивши себе на вершині Олімпу.

— Чи чули ви вираз, що від настрою жінки залежить атмосфера в її сім'ї? Гадаю, ви й самі знаєте, що це здебільшого правда. Саме тому кожній жінці треба тримати себе в ресурсному стані, — сміливо жестикулювала руками Віка, захопившись своїм ентузіазмом, який посилював дівочу впевненість. — Для зрівняння, без переходу на особистості, давайте візьмемо для прикладу двох різних жінок. Хто більше симпатизуватиме? Домогосподиня, котра постійно закочує чоловікові істерики та безпричинно визвіряється на незнайомих людях або ж інша жінка, котра усміхається перехожим, гарно жартує при зустрічі та шанобливо поводить себе із родиною?

Жіночки перезирнулися між собою. Питання застало їх зненацька. Місцева вчителька Марія Олександрівна задля підтримки ораторки викликалась відповісти першою, зробивши так, як чинять її шкільні улюблениці з перших парт — піднявши руку:

— Друга! Конфліктних ніде не люблять!

Втім, дехто, а саме завжди буркотлива п'ятдесятирічна вірменка Сабіна все ж не погодилася з думкою вчительки:

— Та перша краща! У деяких випадках, якщо не гаркнеш — тебе не почують! Та й чоловіків ось де треба тримати! — показався над головами зморшкуватий кулак. — Не буде толку з слабкодухої дружини!

— Ой, я вас прошу! Від стервозності чоловіки тікають! — вклинилася в роздуми "в голос" тридцятишестирічна Ярослава — перша перукарка села, яка приймає клієнтів у себе вдома.

— А від тихих ніби не тікають? — тепер і баба Марфа Тимофіївна не втрималася від коментаря, натякаючи на життєві обставини Ярослави, а саме на зради її чоловіки, про які між людьми ходили чутки.

— Ні, ні! — поспішила Віка зупинити дискусію. — Ми не беремо до уваги характери чоловіків і жіночу піддатливість! Ми розцінюємо лише своє сприйняття. Сварливість або люб'язність? Що нам більше до вподоби?

Цього разу жіноцтво замислилося надовше та більш якісно. Через кілька хвилин думки більшої половини зійшлися в тому, що все ж другий типаж краще, потішивши цим коуч-майстриню.