Розділ 13. Магічні проблеми старости

З цього дня моє життя в академії розділилося на дві частини: в одній я старанно вивчала надану викладачами інформацію та намагалася влитися у дружній чоловічий колектив, у якому опинилася волею долі. А в другій - витрачала кожну вільну хвилинку на пошуки відомостей про Джерело та можливість визначення своєї Сили.
Професор Орм більше не приділяв мені особливої ​​уваги, ганяючи нарівні з рештою одногрупників, і лише зрідка якось дивно поглядав у мій бік. Магістра Орідіана я так і не бачила весь тиждень, здавалося, що чоловіки про мене забули. Хоча, можливо, це навіть на краще.
- Над чим замислилась? – З розумового процесу мене вирвав безтурботний голос Юджина, який став просто незамінним помічником у багатьох питаннях щодо магії та навчання в академії Польотів.
- Про Джерело... Я нещодавно знайшла інформацію про те, що до нього не надто безпечно торкатися, а ще за його допомогою можна поповнити внутрішній резерв, - я в вичікуванні втупилася в свою ходячу енциклопедію, намагаючись не показувати, наскільки мені важлива його відповідь.
- Дурниці які! Так тільки дітлахам розповідають, щоб вони не поспішали до криниці, інакше їхня внутрішня Сила розкриється раніше необхідного часу. А насправді будь-який дорослий цілком може безпечно черпати енергію з Джерела без шкоди собі та оточуючим. Щоправда, головне не переборщити, інакше можна впасти в тимчасову ейфорію від надлишку магії, - реготав мій друг, сідаючи поруч. – Наприкінці цього семестру нас мають повести до нього, щоб дослідити схильність до стихій. Зазвичай вони проявляють себе відразу, але траплялися випадки, коли земля чи вода не могли ужитися з вогнем, і тоді доводилося розвивати слабкішу стихію окремо. - Що ж це виходить? Чи можу я прискорити цей процес?
- І навіть людські маги можуть без остраху взаємодіяти з Джерелом? - Уточнила для себе такий важливий аспект.
- Авжеж. Але самому вперше і справді не варто торкатися потоків. Ти банально можеш не розрахувати і ввібрати в себе більше, ніж здатний вмістити твій резерв. Мало кому хочеться потім півдня бути схожим на сміливого дурника. - Я кивнула, представивши картинку надто явно. – Невже ти вирішила піти до криниці? - Здається, Саверійський-молодший почав про щось здогадуватися, і мені варто було якнайшвидше його переконати.
– Ні, ти що. Мені просто цікаво, це так дивно для простої людини. – Якомога безтурботніше відповіла, переводячи розмову на іншу тему. - Ходімо? Пара скоро почнеться, а професор Крейн не любить тих, хто запізнюється, - друг підхопився, потягнувши мене за собою, і ми побігли до нашої аудиторії, відзначаючи, що й інші адепти вже поспішали зайняти місця в лекційному залі.
Отже, головне з магічним Джерелом – це не перестаратися. Думаю, я зможу себе проконтролювати, потроху торкатимуся його, перевіряючи свої відчуття. Відкладати в довгу скриньку прийняте вже рішення я не збиралася, тож завтра з ранку, у свій перший вихідний планую сходити і просто спробувати. А якщо в мене раптом не вийде, то намагатимуся натякнути професорові Сварійському, що він пообіцяв мені розібратися з моєю проблемою.

Полегшено видихнувши, ніби з душі величезний камінь впав, я нарешті змогла включитись у навчальний процес, записуючи за викладачем лекцію.
День тягнувся неймовірно довго, і до останнього заняття я мало не вила від безвиході, що не сховалося від моїх друзів.
- Гей, що це з Анною? – Берт наздогнав нашу компанію біля входу на полігон, де мала проходити остання пара з фізичної підготовки під керівництвом професора Орма. - Тебе випадково ніхто не покусав? - Спробував мене підчепити одногрупник, весело посміхаючись.
- Не знаю, точно щось надумала і не ділиться з нами, - знизав плечима Юджин, з сумнівом косячись у мій бік. - Це точно ніяк не пов'язане з Джерелом? - Ще раз перепитав мене Бовтун, і я знизала плечима, видаючи хлопцям частину правди:
- Я все ще не знаю нічого про свою магічну силу, і це змушує мене нервувати. А якщо я не гідна вчитися тут? - На мої слова хлопці навіть сповільнилися, серйозно дивлячись мені у вічі.
- Ось тільки дурниць не кажи. По-твоєму, ми даремно пішли за тобою? – буркнув Кай, махнувши на мене рукою. - Якщо зібралася нас кидати, то не було чого й починати це все, - мій напарник по проходженню лабіринту виглядав похмуро, і я поспішно кинулася до нього, міцно обіймаючи.

- Гей, ну ти чого? Подумаєш нісенітницю зморозила, з ким не буває? І нікуди я не збираюся, а ось фіг ви мене позбавитесь, - так галасливою компанією ми ввалилися на полігон, де професор Орм все ще ганяв попередню групу.

Фізична підготовка в нас почалася вже звичною розминкою, яка плавно перейшла в заняття під назвою «доконати Анну».
- Гроуф! Ну що ти там пораєшся з тією колоду, ніби вона тобі рідна. Гроуф! Може, досить уже бовтатися, наче сосиска в жаровні! Гроуф! Та тягнися ти вже, чого тебе вештає, як тростину на вітрі, — здавалося, що професор Сварійський взявся за розвиток свого почуття гумору, відпрацьовуючи прийоми на мені.
Вже не знаю як я вижила після всього цього, але ввечері замість того, щоб переживати і смикатися перед важливою подією, я банально звалилася на подушку і відрубилася, відкриваючи свої очі лише на світанку.
- Оце я сильна спати, - прошепотіла собі під ніс, дивлячись на Біппі, що посапував поряд.
Бідолашний бурундук залишився ввечері без смаколиків, адже я навіть до їдальні не дійшла, що вже говорити про решту. Але я пообіцяла собі виправитися, щойно повернуся з печер після перевірки Джерелом.
Акуратно сповзаючи з ліжка, я намагалася не зачепити свого вихованця. Нехай ще трохи відпочине, поки я приведу себе до ладу. Швидко завітавши до абсолютно порожньої душової, я одягла на себе спортивну форму академії і поспішила на вулицю.
Народу в окрузі не виявилося, схоже, всі ще насолоджувалися сном, поки невгамовна послушниця зважилася на таку відверту авантюру. Озирнувшись на всі боки, я рушила до лісу, що виднівся за студентським містечком.
Цього разу боротьба з кущами завершилася моєю беззастережною перемогою, і ось я вже біжу по звивистій стежці, що вела прямісінько до гроту, в якому і розташовувалася заповітна криниця.