Розділ 11. На розминку ставай!

Всю лекцію я ледве встигала за чоловіком, старанно записуючи все, що він казав. Перший час звичайно трохи відволікалася, дивлячись, як хлопці просто уважно слухають, не конспектуючи слова викладача, на моє німе запитання Юджин відповів дуже точно:

- Кожен дракон знає це з пелюшок. Вступні лекції в основному даються для новоприбулих людських магів і для тих, хто прогулював у шкільні роки, але виявився надто обдарованим магічно. - На слова свого друга я лише зітхнула, продовживши виводити символи, вказані професором.
Ех, пощастило ж хлопцям, вони вже все це знають, та й багато вміють завдяки тому, що народжені в сім'ях магів, а от мені доводиться вивчати все з самого початку. Але ж я не перша серед людей із Силою, тож не варто панікувати чи зневірятися, буде і на моїй вулиці свято. І я ще обов'язково зможу розібратися зі своїм даром, довівши собі та іншим своє право зватись магом.
Весь сьогоднішній день перетворився для мене на низку записів, які мені ще доведеться розшифровувати ввечері, адже кожен із викладачів поставив на самостійне вивчення кілька параграфів із одержаних раніше книг.
Обід мені здався якоюсь короткою миттю перепочинку, під час якої я почала прислухатися до розмов адептів, що сиділи довкола. Багато хто з них обговорював знущання викладачів над "бідними хлопцями, які ще не встигли включитися в навчання", але були й ті, хто намагався розібратися в пройденій темі, і серед них я помітила кілька парубків зі своєї «людської» братії.

- Як гадаєш, що мав на увазі магістр, коли вказував на помилку у формулі? – Хлопець повернувся до свого сусіда, тицяючи пальцем у якісь невідомі мені закарючки драконячою мовою.

- Так у тебе «арміус» проходить над вектором «омрі», а має йти під ним. - Вказав на промах сусіду тямущий рудоволосий силач, який практично не поступався драконам у ширині своїх плечей.
З цієї короткої, але ємної розмови я зрозуміла для себе багато чого: навіть якщо ти в чомусь сумніваєшся, то завжди знайдеться той, хто зможе тобі допомогти, а це означає, що і мене не залишать у біді, якщо я раптом застопорюсь у якомусь питанні.
Тому я обов'язково можу підійти до Юджина і Гвен, попросивши їх допомогти мені з розпізнаванням виду моєї магії. Адже саме це незнання не дає мені можливості скористатися самовчителем, який подарував мені маг із Мірттла.
Після ситного обіду багатьох хлопців зовсім розморило, і вони ледве стримували себе на черговій лекції, що вів у нас статний чоловік у військовій формі, який виявився професор Орм Сварійський:

- Кожен адепт повинен розуміти те, що магічні вміння – це не єдине, на що має покладатися воїн. Сила, вправність, маневреність та вміння використовувати зброю можуть врятувати магові життя, якщо раптом його резерв виявиться спустошений або зв'язаний супротивником, - чеканив чоловік, ходячи біля дошки. – Не варто сподіватися лише на свою магічну Силу, адже навіть вона може підвести, а ось розвинена м'язова маса і відточені рухи навпаки врятують ваше життя. Тому я не стану довго розповідати причини введення в обов'язкову програму всіх курсів мого предмета, а краще одразу покажу це на ділі. Прошу слідувати за мною, - професор підхопив важку папку, яка весь цей час лежала на викладацькому столі, і попрямував на вихід із аудиторії.
Я ж зазирнула до нашого розкладу, з жахом розуміючи те, що це і є той предмет з фізичної підготовки, про який нам розповідали ще вчора. І триватиме він близько трьох годин.
Невже я так і помру першого ж навчального дня, не доживши до того моменту, коли зможу користуватися отриманною зовсім недавно магією?
Тяжко видихнувши, я поспішила за професором, старанно слідуючи у чоловіка за спиною. Пан Орм спочатку вдавав, що мене не помічає, а потім все ж таки різко пригальмував, розгортаючись на сто вісімдесят градусів. Його погляд при цьому вп'явся мені в перенісся:

- Ви староста цієї групи? – Промовив з деяким єхидцем у голосі. Мені довелося погоджено кивнути, нехай я і боялася осуду з боку військового. – Чудово, отже, все нові прийоми відпрацьовуватимемо на вас. - Я ошелешено застигла, ляскаючи очима, і тільки окрик викладача змусив мене кинутися слідом, адже тепер, схоже, я стану його іграшкою для відпрацювання прийомів.
І в що я вкотре вляпалася?

Професор привів нас до вже знайомого з проходження останньої частини Посвячення полігону і відкрив його, впускаючи адептів на рівний округлий стадіон, захищений з усіх боків магічно.
Дочекавшись, коли хлопці займуть свої місця навпроти нього, чоловік впевнено грюкнув долонею по папці, яка все ще була в руках, і заговорив тихим голосом:

- Сьогодні у нас вступна лекція та перше заняття з фізичної підготовки. Я чергуватиму основну начитку з практичними тренуваннями, тому раджу слухати мене уважно, і по можливості записувати. – радісно посміхнувшись своїй кмітливості, приготувалася конспектувати, адже я була єдиною, у кого в руках опинився блокнот. - Для початку я хочу подивитися на що ви годитеся, і як важко мені доведеться з вами надалі, - пан Орм хмикнув, запрошуючи нашу дружню ватагу до першого снаряду, розташованого неподалік від входу на полігон.
Порівняно товста округла колода, у якої ми опинилися, нічим не виділялася серед своїх побратимів, але саме до неї підвів нас військовий маг і розвернувся до слухачів:

- Одним з основних умінь воїна є його спритність та вміння тримати баланс. - Я швиденько креслила рядок у блокноті, приготувавшись спостерігати. - Важливо не тільки досконало володіти своїм тілом, а й відчувати навколишній простір, а для цього потрібно навчитися промацувати його не тільки магічно, а й ментально, - довкола почулися важкі зітхання.
Схоже, хлопці не з чуток знайомі з цим методом точкового розпізнавання ділянки місцевості, що охоплювала нас. Що ж, доведеться і мені вникати в такі мудрі тонкощі військового ремесла.

- Гей, Дрібнеча, підійди-но сюди, - підвівши очі до неба, я зробила крок вперед, намагаючись ніяк не реагувати на не надто приємну кличку, якою нагороджували мене всі, кому не ліньки. - І не сопи так грізно, я вже майже злякався, - реготнув вояка, вказуючи мені на снаряд.
Чи не залізти мені на нього він пропонує? Правильно сприйнявши запрошуючий жест професора, я акуратно піднялася на колоду і впевнено стала на самому її краю.