Розділ 10. У навчання з головою, або Старостою бути - здоров'ю шкодити

Після відвертої розмови з Гвендолін я поспішила до гуртожитку, маючи намір відійти від пережитого під час нашого з нею спілкування шоку. Чи могла я навіть у найдивнішому своєму сні уявити, що сподобаюся хлопцеві, та не кому б там не було, а красунчику-дракону, який, до того ж, ще й син ректора?
Абсурдність такої події вражала, але у мене не було причин не довіряти своїй нової подрузі, яка, до речі, виявилася племінницею згаданого раніше голови академії. Так, наявність зоряних магів прямо поруч зі мною злегка зашкалювала, і це змушувало мою скромну персону ще більше нервувати і переживати.

- Ото справи... - Протягла задумливо, опинившись у своїй кімнаті на самоті.
Ну, майже... якщо не враховувати Біппі, що посапував на моїй подушці. Малеча вже настільки обжився серед людей, що його зовсім не бентежили ні наявність у "нас" сусідки, ні можливість бути застуканим під час поїдання смаколиків. Та я практично була впевнена в тому, що малюк обійде по нахабству навіть Юджина, запропонувавши тому пару уроків майстер-класу за символічну плату у вигляді мішка солодощів.
Пряснувши від останньої своєї думки, я все ж таки взялася за справу. Розсортувавши отримані в ректораті копії розкладу, дістала отриманий від Мірель зошит та олівець, маючи намір виділити одну сторінку під список імен своїх одногрупників.
І нехай із першого разу я навряд чи запам'ятаю всіх, але чому б не почати з малого?
Зробила я це якраз вчасно, бо не минуло й кількох хвилин, коли у двері пролунав стукіт. А варто мені було відкрити, як я ледве не була знесена вихором під назвою «Кай і Берт». Хлопці настільки згуртувалися з останньої нашої зустрічі, що мені здавалося, ніби вони брати.

- Ой, Мала! Ну ти й навела шурхіт у місцевому тераріумі! - Промовив захоплено наш силач, у якого, щоправда, палицю все ж таки відібрали. Схоже, в академії заборонено користуватися зброєю поза бойовими аренами.

- Та, це ще таке! Я чув, деякі викладачі обурювалися, натякаючи на те, що ти «навіть не дракониця», - гугновим голосом просипів другий мій друг, явно перекривляючи когось із магістрів. - Але наш куратор змусив їх відразу замовкнути і просто дати тобі шанс себе проявити, - приголомшено ляскаючи очима, я намагалася усвідомити почуте.

- Бути не може! - Щоб магістр Орідіан і заступився за мене… Та щонайменше половина живності у Темному лісі мала при цьому померти, залишаючи загони чистильників без роботи.

- Ні, ну ти подивися на неї, Кай, вона мені ще й не вірить! - Щиро обурився хлопець, і я миттєво підняла долоні вгору, визнаючи свою поразку.
Що-що, а сперечатися з такого приводу зараз я однозначно не готова.

- Добре-добре, вмовили, - про всяк випадок я ще й погодилася, позбавляючи себе купи нотацій. – Ви за розкладом? – Вирішила одразу ж перейти до справи, передчуваючи швидку навалу одногрупників.
І тут я не помилилась. Хлопці топтали мій поріг до самого відбою, що помітила навіть Мірель, яка повернулася близько десятої години вечора, але благо моя сусідка ніяк не прокоментувала цей набіг. Навпаки, дівчина вирішила прискорити мої спроби скласти список драконових імен, якими рясніли списані мною пара аркуші із багатостраждального зошита.

- Фух, - коли почулася сирена, що сповістила про закриття гуртожитків, я просто впала на своє ліжко, намагаючись відмовитися від усіх не дуже розумних думок, які так і крутилися у мене в голові.
О боги! І це навіть навчання ще не розпочалося. Здається, я тепер розумію радість Юджина, який позбавився посади старости.

"А може, ну його? Відмучуся місяць, і здам свої повноваження від гріха подалі?", - зрадницька ідея так і ковзала у мене в голові, але природжена упертість говорила про протилежне:
Здатись? Та ні за що!

А наступний ранок вже звично розпочався з несамовитої трелі сигналу пробудження, який, здавалося, став ще гучнішим. Висловивши все, що я думаю про методи підйому адептів академії, я почула бешкетний смішок Мірель, яка вже сиділа перед дзеркалом, приводячи свої шикарні локони в ідеальний порядок.

- Розминка починається за десять хвилин. Якщо ти не поспішиш, то можеш запізнитися в перший же навчальний день і заробити штрафні бали, - сказане подіяло на мене, немов відерце холодної води, і я миттєво підскочила, починаючи свої метушні збори.
Своєрідний стусан від моєї сусідки подіяв беззастережно, і через неповних сім хвилин я вже вибігала з нашої кімнати, пригладжуючи на ходу своє скуйовджене волосся.
Хлопців зі своєї групи я помітила на біговій доріжці, яка була пофарбована в чорний колір, що належав бойовикам. Вставши на початку колони, я видихнула, заспокоюючи своє серце, яке шалено билося. Десь там осторонь я побачила Гвен, що махала мені, і її компанію, одягнену в зелених тонах. Потрібно обов'язково випитати у подруги про її факультет. Було б непогано почати потроху розумітися в деяких дуже важливих дрібницях, відомих аби не кожному адепту академії.

- Четвертий рік навчання – Північний полігон, третій – Східний, другий та перший – ваш Західний. Випускники дванадцять кіл, решта – п'ятнадцять. – викарбував наше завдання підтягнутий хлопець, який носив костюм бойового факультету. Зовсім поруч його побратим з іншого деканату роздавав вказівки своїм підопічним, які теж не надто виглядали щасливими.

- Та бути того не може, - обурювалися старшокурсники поряд з нами. - Я точно не помру своєю смертю, - простогнав якийсь знавець місцевих знущань, перш ніж усі ми кинулися у вказаному командиром напрямку.

- Дрібнеча, за мною, - Юджин весело відсалютував мені, опиняючись праворуч, а ліворуч я побачила Кая та Берта, хлопці також усміхалися і були сповнені сил та енергії.
А я? Я дуже не люблю ранні підйоми, і це ще якщо не згадувати той марафон, який спеціально відібрана команда садистів скромно назвала «розминкою». Тепер я навіть боюся дізнатися, що ж у них входить в основну програму.
Біля вказаного раніше полігону ми зупинилися через декілька хвилин легкого бігу, і лише тоді я змогла оцінити весь масштаб нашого попадання.