Розділ 6. Таємний секрет

- Проявлена… Істинна, - я в нерозумінні почала прислухатися до шепітків, доки не відчула, як щось відтягує тканину моєї сукні на спині.
Розгублено озирнувшись на всі боки, я помітила синю пляму, що майнула перед очима. Така саме виявилася і з другого боку. А коли я все ж таки спробувала зробити крок вперед, то раптом похитнулася, втрачаючи рівновагу. Ось тут я і відчула, як міцні чоловічі руки утримали моє тіло на місці, не даючи впасти.

- Спасибі, - прошепотіла невидимому рятівнику, невпевнено намагаючись озирнутися.

- Сховай їх, якщо не хочеш зайвої уваги, - і тільки зараз я помітила ультрамаринові напівпрозорі крила, що прикривають мене з обох боків.

- Це м-мої чи що? - Ошелешено уточнила, отримавши ствердну відповідь від незнайомця, який врятував мене від рогача:

- Ну, а чиї ж ще? – Похмуро повідомив мене хлопець, йдучи кудись убік.
Я ж спробувала позбутися несподівано важкої ноші за плечима, і мені це все ж таки вдалося після кількох не зовсім вдалих спроб. А коли я впоралася з цим завданням, то опинилася зовсім одна біля виходу арки, решта хлопців уже спускалася до глядачів. Серед них я помітила і свою компанію, до них я й ламанулась. Краще знайомі мені громили, ніж самотні переживання.
Поняття не маю що це було, але судячи з усього не дуже приємна річ, раз хлопець порадив мені сховати крила. Хто я? Якесь чудовисько? Чи може це лише ілюзія? Я чула, що деякі маги вмію створювати щось видиме, але не матеріальне.

Може хтось вирішив таким чином з мене пожартувати? І що там із моєю магією? Як дізнатися свій рівень і взагалі що мені робити, чи підходжу я в адепти академії Польотів, або мені час уже збиратися свої речі?
Всі ці думки крутилися в моїй голові, поки я намагалася наздогнати хлопців. Ті ж, помітивши мене, вирішили почекати, а коли я опинилася біля Берта та Кая, ті невпевнено заговорили:

- Ну ти даєш, а казала, що просто людина, та ще й черниця. Хоч щось у твоїх словах було правдою чи ти вирішила таким чином пожартувати над не надто розумними середнячками? - Пролунавша в голосі моїх нових знайомих образа зачепила мене за живе.

- Але ж я не брехала вам! Правда! – Сльози, що я стримувала всі ці дні, раптом бризнули з моїх очей, змушуючи хлопців засумніватися у вірності їхніх слів:

- Гей, ти чого? Ну, не сказала і не сказала, навіщо ж плакати? - Потер потилицю Берт.

- Ну, ти це... не реви. Ми вже й не в образі, - вторив йому Кай, а я невпевнено зробила крок вперед, обіймаючи своїх новоявлених друзів.

– А хто я така? Звідки ці крила? - Прошепотіла тихо, спіймавши на собі здивовані погляди одногрупників.

- А ти не знаєш? Зовсім? - Перепитали, помічаючи мій негативний кивок головою. - Ну, крила ніби драконові, але вони чомусь напівпрозорі, я такі раніше не бачив, - видав наш тимчасовий капітан команди, і я поспішно витерла сльози.
Потрібно упорядкувати свої думки, щоб не показувати свою слабкість і перед іншими адептами академії.
Драконячі крила... Чи не дурість це? Звідки вони у просто сирітки з монастиря?

Подумати про це я вирішила трохи пізніше, коли залишуся одна, а зараз мені краще приєднатися до застиглих попереду адептів, адже вже майже всі зібралися біля імпровізованої трибуни, за якою стояв статний чоловік. Та вони всі тут були як на підбір, але цей одразу виділявся на тлі інших. Тому я вирішила, що це, швидше за все, ректор академії Польотів. А щойно маг заговорив, всі сумніви відразу ж відпали:

- Шановні адепти! Я радий вітати таких обдарованих молодих людей у ​​стінах нашої академії. Багато хто з вас пройшли всі етапи посвячення з гордістю та чудовими результатами, і я хотів би привітати цих відважних студентів. Але й ті, хто не зміг набрати достатньо балів у випробуваннях, не повинні засмучуватися, оскільки ви поступилися найкращим. До того ж вас із задоволенням приймуть до своїх лав інші школи та академії Драгонії. Я впевнений, що кожен знайде своє місце в цьому житті, - посміхнувся чоловік, і по рядах новачків прокотилися бурхливі оплески. - А зараз я назву імена трійці найсильніших адептів академії Польотів, які й стануть старостами своїх груп, - ректор зашурхотів аркушами паперів, а всі навколо нас затамували подих, бажаючи почути своє прізвище.

- Гей, Дрібнеча, впевнений, що я буду головним серед нашої групи, постарайся потрапити до мене, добре? – Я почула гучний шепіт Юджина за спиною і посміхнулася, ось хто справді впевнений у собі та своїх силах.

Не те що дехто поряд, адже мені навіть не відомо чи пройшла я відбір, або навпаки мій рівень сили виявився занадто слабким. І тепер єдине, що мені залишиться після всього цього, так це піти на курси викрійки, як і казав раніше магістр Орідіан.

«І коли ти встигла стати настільки жадібною, Анні?», - задала собі уявне запитання, прослухавши ім'я першого з адептів, що ступив на поміст поруч із головою академії.
Їм виявився вже знайомий мені за лабіринтом адепт, який затягнув мене на дерево, тоді як мої напарники намагалися врятувати мою нікчемну персону. Але потім хлопець спустився до Кая з Бертом і допоміг тим вистояти проти величезного рогатого велетня. Так, думаю, він більш ніж гідний бути старостою цілої групи.

- Друге місце займає Альріан Старденійський, який набрав сумарно вісімдесят дев'ять очок, - голосно промовив ректор, і до нього попрямував ще один хлопець, якого намагалися привітати всі одногрупники, що зустрічалися по дорозі. Його я не знала, але, схоже, маг користується популярністю серед інших. А це означає, що він сильний і сміливий. І, швидше за все, у нього високий рівень магії. – І третє місце дістається… – чоловік зробив театральну паузу, змушуючи всіх навколо нервувати.

- Думаю, це буде ректорський синочок, - промовив якийсь хлопець, поглядаючи у мій бік, а я спробувала непомітно озирнутися, щоб роздивитись того, на кого адепт дивився.

- Анні Гроуф! Вона всього на одне очко обійшла Юджина Саверійського і посіла третє місце в рейтинговій таблиці першого року цього скликання, - мені все ж таки вдалося стати напівбоком і побачити, що за мною був тільки Хохотун, інші знаходилися трохи осторонь, і я як на зло не почула імені переможця. Та й мій новий знайомий щось не поспішав бігти у бік трибуни, а я, між іншим, дуже хотіла за нього порадіти.
І нехай Юджин не надто серйозний, але на нього можна з упевненістю покластися.