Обід я щасливо проспала. Ні, мій вихованець відповідально підійшов до дорученої йому справі, але це було вище за мої сили. Я просто прошепотіла йому прохання дати мені спокій і дозволила вибрати собі частування для перекушування, а ось з вечері пообіцяла принести повноцінний набір смаколиків.
Біппі такий бартер цілком влаштував, і він залишив мене у спокої рівно до сьомої вечора, коли треба було вставати і йти до їдальні. Отут бурундук і відірвався на мені по повній, старанно працюючи над підйомом своєї недбалої співмешканки.
- Біп-Біп! - Він скакав по мені, смикаючи то за волосся, то за вуха. Одного разу навіть у ніс заглянув. Тут я, зрозуміло, не витримала, приречено зітхнувши:
- Гаразд, зараз встану, - вибору малюк мені не залишив, тому я поспішила до умивальника, намагаючись хоч трохи привести себе до ладу.
До їдальні повзла, ледве перебираючи ногами, і здивовано дивилася на веселих та рухливих хлопців. Моє бажання спати здавалося дивним, хоча, може позначилося нервова перенапруга та втома. Спишемо на це, інакше я навіть не знаю, що й думати.
Юджина на вечері я не побачила, і це трохи засмучувало. Якось непомітно я вже встигла звикнути до цього невгамовного дракона, що здавалося дивним, адже зазвичай сходилася з людьми важко, і період притирання був довше одного дня.
Щойно ми всі розмістилися за своїми столами, як у приміщенні з'явився плечистий чоловік, який похмуро дивився на майбутніх адептів академії Польотів, що оточили його.
- Вітаю вас, обрані, - о, нічого собі він загнув, навіть якось приємно стало. - Мені випала честь повідомити вам про завдання наступного етапу посвячення. Вже завтра вранці на вас чекає марафон, де вам потрібно буде пробігти на швидкість чотири ліги. Пройдуть усі, хто вкладеться в необхідний норматив. Але не поспішайте радіти: цифра буде індивідуальною, і розрахована по вашій позиції в рейтингу, який вже вивішений на першому поверсі в холі тимчасового гуртожитку. Чим вище ви зараз, тим більше час вашого нормативу, тому задихликам з першого етапу не пощастило – марафон доведеться пролетіти, інакше ви вибуваєте з претендентів, і можете на третій етап не розраховувати. Сподіваюся вам все зрозуміло, тому що питань я не приймаю, - викладач різко розвернувся, покидаючи будівлю їдальні, а всі довкола підірвалися зі своїх місць, кинувшись до гуртожитку. Їм не терпілося подивитись на таблицю рейтингу новачків.
Я ж навпаки вирішила скористатися повною порожнечею в приміщенні і нахопила більше смакот для свого вихованця. На зайняте місце серед майбутніх одногрупників я згодом подивлюся, все одно мені не проштовхнутися серед масивних фігур хлопців.
Обійшовши натовп адептів, я поспішила до себе в кімнату, де на мене чекав Біппі. Малюк уважно слідкував за дверима, тому, коли я опинилася в полі його зору, бурундучок ледь не збив мене з ніг, старанно обнюхуючи мої кишені, які були наповнені всілякими смаколиками.
- Це все тобі, тому не поспішай, - виклала свої трофеї на стіл і втомлено опустилася на ліжко.
Спати мені як не дивно вже не хотілося, а зайняти себе було нічим, тож я дістала зі своєї сумки невеличку книгу, отриману від мага в Міртллі, і взялася за її читання.
– «Ази магічного поля.Тренування для новачків», - промовила вголос назву, з трепетом дивлячись на обкладинку.
То був мій перший підручник. Сподіваюся, чоловік не помилився та правильно порекомендував мені його, сказавши, що книга просто ідеальна для самостійного навчання.
Отже… спробуємо. Розкрила першу сторінку, поринаючи у світ справжньої магії.
Від читання я відірвалася, коли за вікном ледь засяяв світанок, а за дверима вже звично пролунав гучний голос адепта, який сповістив про те, що за двадцять хвилин стартує другий етап посвячення.
- Це я що цілу ніч просиділа за книгою? - Задала риторичне питання самій собі, дивлячись на Біппі, який дрімав на моєму ліжку.
У коридор я вивалилася якраз вчасно, на вулиці вже почулися голоси переклички, і, здається, перша група встигла вирушити на здачу марафону. Сьогодні я не надто поспішала, бо ніяк не могла налаштувати себе на майбутнє дійство. З бігом у мене було не дуже, але вибору не залишалося, тому спробую хоча б втиснутися в норматив. На своє місце в рейтингу я так і не глянула, зовсім забувши про список, тому сподіватимусь на своє везіння.
- Гей, Дрібнеча, - здригнулася від прозвища, що прозвучало чужим голосом. - Ти чого тут забула? - Я вже навіть не дивуюся мізерності уяви цих качків.
Сама себе про це питаю. Жила, як і решта людей, ходила до школи при монастирі, поки в мені не відкрився дар. Слабенький такий, але тепер моє життя мало круто помінятися.
- Поступаю до академії, - сказала, як само собою зрозуміле і поспішила якнайдалі, поки застиглий бовваном громила не ожив. Все ж таки я зламала їхню систему, намагаючись потрапити до військової академії.
Чому військової? Та тому що це червоним по білому значилося в отриманому мною раніше листі-розподілі. Чи це не жарт?
Проте я тут і навіть цілком вдало пройшла перше випробування з трьох, попереду залишається тільки біг і перевірка рівня магії, і якщо марафон я може і витягну на мінімальний результат, то з магією все зовсім погано. Адже, судячи зі слів мага-перевіряючого, у мене навряд чи набереться другий ступінь із дванадцяти.
– Третя група бойовиків, на позиції! - Гаркнув черговий «велетень», і я поплелася ставати в кінець напружених бігунів, тут вже на мене ніхто уваги не звертав, хіба що дехто, кому я не встигла примелькатися за перші два дні в академії. - На старт! Увага! Марш! – Усі одразу кинулися вперед, і я не була винятком.
Це було справжнє випробування для моєї витримки, все ж таки скакати по стадіону в туфлях, які більше на два розміри, те ще задоволення. А довгу приютську сукню я взагалі заправила в гольфи, щоб вона не заважала біжати.
- Дрібнеча! Порви їх! - А ось і моя група підтримки в особі дивного усміхненого дракона. Я вже подумала, що Бовтун зник, але, виявляється, хлопець був тут, і ось зараз він рухався всередині кола, старанно мене підтримуючи.
Після таких зойків вся увага глядачів переключилася на мене, а я між іншим тут захекалася, то ще й прокльонів мені для повного щастя не вистачало.