Розділ 1. Магія в мені

Місяцем раніше

- Матінка настоятелька! Матінка настоятелька! - Дівчинка років десяти забігла в ткацьку, де черниця разом зі своїми ученицями готувала сорочки до завтрашнього ринку. - Там Анна! - Видихнула мала, ледь погляд її опікунки зупинився на тій, що увійшла.

- Що знову наробила ця непосида!? - Жінка відразу відклала великий шматок тканини в бік, швидко підхоплюючись, щоб бігти за послушницею.

- Вона... Вона літає, - з іскрами священного жаху в голосі промовила Каті.
Почувши це, черниця одразу осяяла себе хресним знаменням, поспішивши до спільної кімнати, де учениці в цей час займалися прибиранням. Заскочивши в приміщення, настоятелька глянула на послушниць, що скупчилися в кутку та невідривно дивилися на дівчину, яка ширяла в повітрі.

- Анна! Злазь звідти негайно! - Замахнулась прихопленим полотном. - Злазь, інакше тобі не митути кари! - Про те, що у жінки важка рука було відомо всім навкруги, і тим дивніше виглядав непослух вихованки під стелею.

- Не можу… - мій і без того тонкий голос пролунав пискляво, і я в паніці подивилася на свою наставницю, що стискала в руках знаряддя для шмагання.

- Як це не можеш? - Обурилася матінка. - Якщо змогла забратися, то й спуститися повинна, - логіка, звичайно, залізна, з нею не посперечаєшся, але в мене була своя думка з цього приводу.

- Я пробувала, не виходить, - шморгнула носом, показуючи все своє каяття. - Пані Меланія, я не знаю, як це вийшло і що тепер робити, - здається, я вперше почувалася такою зляканою і розгубленою, але не розуміла, як мені переконати жінку у тому, що я говорю правду?

- Так, ну-мо всі миттю покинули спільну кімнату, я сама з усім розберуся, - дівчатам з монастиря повторювати двічі не треба, і вже через хвилину в приміщенні залишалися лише настоятелька і я. - Тепер слухай мене уважно, Анна. Перше використання Сили дуже небезпечне, ніколи не знаєш, коли магія перестане підтримувати твоє тіло вгорі. Тому ми діятимемо максимально швидко. Спробуй пересунутись у той кут, - жінка вказала на протилежний бік кімнати, де стояв невеликий диван.

- Я спробую, - вибору все одно не залишалося, а впасти і зламати собі руку чи ногу мені зовсім не хотілося.

- От і добре. Залишилося ще трохи, - настоятелька рухалася разом зі мною, ніби підстраховуючи.
А коли до софи залишалося всього півметра, я раптом відчула, що моя сила вичерпалася, і почала завалюватися вниз:

- Аааа... - Закричала я, але жінка спритно підхопила моє худе тільце, не даючи впасти.

- Ну ось і чудово. Ти велика молодець, Анна, - наставниця обіймала міцно, ніби найцінніший скарб, а була мить, коли я вже подумала, що оточуючі почнуть уникати мене, вважаючи чи не прокаженою.

***
Магія в нашому світі з'явилася нещодавно, всього кілька десятиліть тому, і прийшла вона разом з драконами, які виникли з нізвідки. Крилаті отримали в подарунок від нинішнього короля Вогняний архіпелаг і міцно влаштувалися там, старанно приховуючи від людей своє особисте життя.
Але через кілька років стався другий колапс, який шокував людство: серед простих смертних почали народжуватися магічно обдаровані діти. Їх було небагато і все це здавалося ніби-то казкою, доки однією з них не стала я – сирота та послушниця монастиря.
До мого повноліття залишалося кілька тижнів, і я вже подумувала над тим, щоб влаштуватися подавальницею в корчму, але ранкова подія назавжди змінила моє життя.
За указом короля кожен, у кого виявилася іскра магії, повинен з'явитися до штатного мага в найближчому місті і пройти перевірку. Про це знали всі, і в принципі я була повністю згодна з монаршим законом доти, доки він не торкнувся мене.

«А що буде згодом? Де я опинюся після того, як пройду цю чортову перевірку?», - мої роздуми перервав тихий стукіт у двері:

- Анна, ти тут? - За мною прийшла сестра Берта, простягаючи документи і мішечок з мідяками, - Забирай речі і пішли, через двадцять хвилин Орлін збирається в місто, він тебе і підвезе, - від такого гріх відмовлятися.
Все ж таки від нашого монастиря до Міртлла цілих сім ліг, і пішки я навряд чи їх осилить до темряви. Подумки попрощавшись зі своїми рідними стінами, я побачила щорку, що здригнулася на другому поверсі, це пані Меланія осяяла мене хрестовим знаменням.
Ну що ж, у дорогу! З цього дня розпочинається моє нове життя.

До міста ми дісталися, коли сонце вже схилялося до горизонту, але я все ще встигала потрапити на прийом до мага, тому вирішила не гаяти часу задарма, а відразу ж кинулася до одного з найшикарніших особняків у Міртллі.

- Пане маг! Пане маг! – Постукала у двері, очікуючи, коли господар житла мене помітить.

- Іду-іду, - голос у нього був тихий, але цілком упевнений. - О! Ви прийшли по допомогу для монастиря, юна леді? Я чекав на сестру Жоржетт тільки завтра, ще не все готово, - чоловік усміхнувся, пропускаючи мене в хол.

- Ні, я сама прийшла до вас. У мене магія, - прошепотіла ледве чутно, сором'язливо приховуючи очі.

- Ось навіть як... Добре-добре. Ви якраз встигаєте на набір цього року, - чарівник зовсім не здивувався, і навіть не засумнівався в моїй чесності, ніби тільки й чекав, поки хтось схожий на мене з'явиться на порозі з дивною звісткою. – Зараз ми вас перевіримо, а завтра ви зможете відправитися порталом на архіпелаг.

- Але... - як це завтра? З одного боку я більше не могла залишатися серед сестер та послушниць, боячись нашкодити їм, але з іншого боку – а де мені тоді провести цю ніч? Не до нічліжки ж проситися?

- Йдіть за мною. Речі можете залишити тут, їх ніхто не забере, а ми поки що з вами займемося найважливішим. Ви голодні? – говорив чоловік дивно, перестрибуючи з однієї теми на іншу, але все було сказано у справі.

- Ні, я вже перекусила в дорозі, - напрошуватися за стіл у чужому домі я ніяк не могла, а поїсти встигну ще, мені все одно шукати тимчасовий притулок на ніч.

- Ну, якщо так, тоді приступимо до перевірки. Що вам відомо про обдарованих? - Маг зупинився біля дверей кімнати, дуже схожої на кабінет настоятельки.