Розділ 28. Не порожня клітинка

На вихід із депо Ніна дала Бенові порожній аркуш. Він глянув на нього, перевернув.
— Якщо немає імен, навіщо лист?
— Щоб не писати «нікого» з пам’яті.
Даніель узяв свою папку. За обкладинкою футляр лежав там само; вечірня перевірка не потребувала його відкривати.
О сьомій вийшли вчотирьох: він, Бен, Леон і Софія. Марк лишився біля нової основи, з червоним застереженням до рухомої проби. Емма доглядала своїх пацієнтів.
Біля складу Леон повернув звичайний ключ, відчинив двері й покликав. На панелі ще не запускали нічого. Муфта чекала вдома, останній тестовий картридж був у коробці. Софія перевірила видимий край із захищеного місця, назвала вісімдесят п’ять власного заряду й дала час першому вечірньому спостереженню.
Пішли доступною площадкою, оглянули комору, шлях до панелі, звичайні двері. Бен зупинився біля технічної перегородки. У щілині під нею був згорнутий шматок червоної тканини, якого вдень він не помітив. Нахилився, але не взяв. Із-за перегородки почувся дитячий кашель, потім доросле «тихіше».
Леон поставив світло на підлогу так, щоб не бити ним у щілину.
— Ми з депо. Нічого не запускаємо. Якщо ви там, скажіть.
Бен відійшов від проходу, показав порожню праву долоню. Даніель не підійшов до замка зі стрижнем.
Дверцята відчинилися. Жінка в темній куртці тримала за плечі дівчинку. За нею було видно чоловіка й ще одну жінку, дві розкладені торби, згорнуті мати біля стіни. Хлопчик сидів на нижній лавці, стискав ремінець взуття.
— Ви прийшли забирати кімнату? — спитала перша.
— Перевіряти людей перед роботою обладнання, — відповів Даніель. — Тут не можна працювати, поки ви всередині.
Вона глянула на панель за його спиною.
— Воно й учора гуділо.
Бен запитав, коли вони зайшли. Жінка сказала: вчора після ранку, із бокового двору. У тому пості, з якого вони вийшли, не було місця для всієї сім’ї разом. Знайомий показав склад і двері колишньої кімнати комірника; ключ лишив під навісом. Світло тут було, підлога суха, на новий список їх ніхто не викликав. Вони не бачили останнього місцевого тесту: були ще не тут.
Леон відмітив бічний підхід на своїй схемі. Запитав усі імена.
Альма Вейр, її чоловік Давід Рош, син Матео, десять років. Селін Орс із донькою Євою, сім. П’ятеро. Бен повторив окремо кожне ім’я, попросив дорослих перевірити написання. Матео підсунувся до матері, коли почув своє. Єва не відпустила рукава Селін.
— І ці торби, — сказав Давід. — Не вписуйте нас без них.
— Речі їдуть із вами, — відповів Бен. — Поки нікуди не рушаємо. Спершу домовляємося про місце.
Даніель подивився на складське поле. Воно не змінило одиниць за появу п’ятьох.
Софія повернулася до дверей, сказала, що треба припинити підготовку завтрашнього повного режиму до переселення й нового обходу. Бен кивнув, навіть не глянувши на Даніеля, щоб отримати дозвіл.
— Нам потрібні місця, — сказав він. — Не їхній підпис, що вони погоджуються з вашим числом.
Даніель викликав Павела. Назвав п’ятьох, попросив Ніну перевірити табельну кімнату й можливість прийняти їх. Нове житло в резерві ще не мало готових постелей; воно було підготовленою місткістю, не адресою, куди можна сьогодні просто відправити дітей. Від загального завтрашнього запуску він зняв умовне підтвердження.
Альма слухала відповідь з депо. Коли Ніна назвала кімнату, жінка спитала, чи в ній зараз хтось є.
— Порожній підготовлений простір, — відповіла Ніна. — П’ять матів звідси не обіцяю. Потрібні ваші або нова реальна видача.
Давід показав згорнуті речі за спиною. У кожного був власний тонкий похідний мат і ковдра; до кімнати вони принесли їх разом із торбами. У клінічній черзі місце пропонували одному, а мати було куди покласти тільки двом. Тому вони вийшли всім складом.
Давід спитав, хто буде старшим у новій кімнаті. Бен відповів, що чергування й побутові питання веде Ніна, медичні — Емма. Якщо знову потрібно переїжджати, їх не записують у вантаж без розмови.
— Нам казали, що є ліжко, — сказав чоловік. — Потім виявилося, що це одна лавка. Потім запитали, чи я можу лишитися на роботі, а вони підуть далі.
Альма притиснула торбу до коліна. Даніель не бачив того поста й не знав, що означало «казали». Він запитав, що їм необхідно тепер.
Давід назвав сім’ю разом, доступ до виходу й свої речі. Селін — місце поруч із Євою й право лишатися з нею вночі. Вона могла допомогти зі звичайними речами вдень, але не брала за притулок цілу зміну, на якій нікому буде тримати дитину.
Даніель передав Ніні ці умови. Вона сказала, що місця не видають за обіцянку попрацювати. Розмову про добровільне чергування проведуть окремо, коли сім’ї поїдять і переночують. Даніель залишив відповідь у листі.
— А якщо ми відмовимося йти? — запитала Альма.
— Тоді не запускаємо, — сказав Даніель.
Вона глянула на Бена, немов звіряла, чи той чув. Напарник підтвердив: не запускають.
Єва попросила матір дістати з торби в’язану річ. Селін знайшла її біля п’яти закритих порцій. Альма запропонувала віддати одну зараз людям із депо — вони ж витрачають вечір. Бен відмовився: вони поїли вдома, запас сім’ї не плата за його аркуш. Матео показав йому помилку у власному прізвищі, Бен виправив її при хлопчикові.
Даніель провів риску між домовленістю про житло й витратами операції. Їм знадобляться додаткові вода, їжа, місця й руки. Ціну мають платити ті, хто планує користуватися приймачем, а не сім’ї, які знайшли суху підлогу.
— Ми можемо принести свої п’ять, — сказав Давід. — Хочу побачити, де вони лежатимуть.
Даніель глянув на годинник. Операція мала вмістити перевірку сьогодні, щоб завтра не зірвати ремонт. Давід вимагав ще п’ятдесят хвилин дороги й розмови.
— Леон піде з вами. Покаже шлях. Ми лишаємося тут із вашими.
— Я не знаю Леона.
Кур’єр підняв звичайний ключ, поклав на лавку. Назвав своє ім’я, депо, Павелів канал. Запропонував узяти другу рацію й говорити з сім’єю після огляду, без чужого переказу. Давід попросив Альму повторити, що він має перевірити. Вона назвала воду, двері, окреме місце для Селін із Євою й де можна вийти вночі. Він записав на Беновому аркуші.
Селін запитала, чи не краще одразу вийти до того резервного приміщення, яке вони згадували. Даніель показав звичайну відстань і пояснив його стан: перевірені кімнати та шлях, але сьогодні там немає перенесених постелей, води й нічної зміни. Їхні мати можна принести, решту треба організувати до реального приходу. Табельна кімната депо вже мала дорослих поряд і узгоджений догляд.
Альма попросила не міняти цей вибір за її спиною, поки Давід іде перевіряти. Даніель погодився, дав їй тримати копію нічних умов. Матео дивився на намальовану дорогу, провів пальцем від складу до депо.
— А звідти знову можна буде вийти?
Леон показав звичайний медичний вихід, не стрілку майбутнього випробування. Бен сказав, що вранці вони ще раз звірять дорогу, а кожний подальший переїзд повідомлять.