Розділ 20. Кому належить година

Даніель попросив Марка лишитися до перевірки переднього упору. Механік уже забрав фотографію, але ключ від складу ще тримав у руці.
— На сьогодні я не погоджував раму, — сказав він. — Я хочу зв’язатися з Інес і дізнатися порядок дороги до клініки.
— Пів години. Ми не можемо відправити лежачого на цьому.
Марк подивився на незатягнутий вузол. Поставив ключ на гачок біля столу й посунув до Даніеля свій аркуш.
— Оцей кут звірений. Оцей — ні. Не затягуйте, поки не перевірено. Сьогодні я припиняю роботу.
Даніель зняв із полиці коротку поперечину. Правою взяв ближче до середини, притиснув до столу, щоб не тягти ліву. Два отвори не збігалися з новим упором. Учора він думав, що після звістки про Люсі руки Марка перестануть дрібно сіпатися біля кожного радіовиклику й робота піде швидше. Тепер механік стояв навпроти й чекав, поки його почують.
— Ти хоча б покажи, що змінити. Я підготую, а після дзвінка ти…
— Я не кажу «після дзвінка». Я кажу, що сьогодні не роблю.
Даніель поклав поперечину. У пункті хтось покликав Емму. Тесса попросила допомогти повернути Арона, і Даніель чув, як двоє пересунули стілець перед дверима. Без рами час із клініки нічого їм не давав. Він уявив, що о пів на першу знову доведеться говорити про відсутній східний підвіз.
— Ми всі чекали відповіді про Люсі, — сказав він. — У тебе тепер є відповідь. У них немає ні переходу, ні машини.
Марк підняв голову.
— І тому моя година вже ваша?
— Ти знаєш цей вузол. Якщо підеш зараз, іншим доведеться починати спочатку.
— Не починати. Приймати те, що ми ще не зробили.
Даніель повернув аркуш зі схемою до нього.
— До дев’ятого дня чотири ранки. Ти хочеш лишити нам це тільки тому, що тепер можеш зайнятися своїм?
Щойно вимовив, захотів забрати останні слова. Але Марк уже почув. Пальці механіка зупинилися на краю фотографічного файла.
— Своїм, — повторив він.
Емма вийшла з пункту. Зупинилася між дверима й столом, попросила Даніеля відійти з проходу. Він посунувся, ще тримаючи схему.
— Мені не треба їхати просто зараз, — сказав Марк. — Я хочу вирішити, як зустрітися з дочкою. П’ять днів я не знав, чи вона може відповісти. Сьогодні не хочу рахувати затискачі, поки вона говорить.
— Ми теж не можемо відкласти всіх людей на завтра.
— То розмовляй із людьми. Не роби зі знайденої дочки борг за мій ключ.
Даніель глянув на Емму. Він сподівався, що вона пояснить, скільки часу лишилося пацієнтам, і розмова знову стане робочою. Вона дивилася на його руку зі схемою.
— Скажи йому про підвіз, — попросив він. — Він має розуміти…
— Він розуміє. Я не буду просити за тебе, щоб він не міг відмовити мені.
— Я не хочу, щоб він не міг…
Емма торкнулася рядка на схемі, який він тримав перед механіком.
— Тоді прибери це від його фотографії.
Даніель опустив папір. Марк узяв свої речі, відійшов до радіостола. Поклав на інструментальну полицю ключі, які відкривали спільні місця; власний маленький ключ залишив у кишені. До чужого інструменту замків не додав.
— Депо лишаю вам доступним. Із водою свою чергу виконуватиму, якщо я тут, — сказав він. — Перехід сьогодні без мене. Не став мене в графу контролю. Навіть якщо ця графа порожня.
Бен вийшов із боку комори, почув останнє. Запитав, що без перевірки не можна рухати. Марк назвав розібраний вузол і коробку поруч, не спосіб його доробити. Показав місце для застереження, тоді пішов.
Емма підняла зі столу поперечину й поклала на підкладку. Даніель потягнувся до другої, але вона попросила залишити, де лежить.
— Ми зараз не виправляємо це через те, що він відійшов.
Він повернув руку. Знадвору чути було, як Ада кличе чергового до води. Дві роботи тривали, одна зупинилася. Даніель хотів сказати, що він тільки просив пів години. Подивився на ту половину години на Марковій схемі й промовчав.
— Я сказав, що його донька тепер просто його особиста справа, — вимовив він. — Хоча сам записав, що кожен може обирати. Попросив тебе натиснути пацієнтами.
— Так, — сказала Емма.
Він почекав, чи буде продовження. Вона перевірила, щоб поперечина не виступала в прохід, і повернулася до пункту.
Даніель покликав Бена. Удвох забрали лише легкі незакріплені частини з проходу. Ніна принесла червоний аркуш, написала, що рама не готова для людей. Дата й час зупинки лишилися під порожнім місцем перевіряльника.
На столі лишався менший ключ. Даніель взяв його, підсунув до незакріпленого кута й перевірив, чи не можна просто довести отвір до потрібного місця. Поперечина могла стати рівніше. Але на Марковому аркуші нижче була ще одна умова — як вона прийме навантаження на повороті.
Він повернув ключ на полицю. Попросив Бена подати дві підкладки, щоб незакріплена частина не скотилася зі столу.
Ніна прийшла звірити, кого лишати у вечірній зміні. Даніель мав відповісти до обіду, бо люди хотіли планувати свої справи. Поруч із пробою рами він поставив «скасовано». Ніна показала на Міку, якого вчора вписали лише читати журнал.
— Його теж не переводимо в носії через порожню клітинку?
— Не переводимо.
Вона забрала аркуш. Даніель дивився на закреслену пробу, поки Бен не попросив прибрати папір від відкритої води.
Бен не став підписувати замість Марка.
— Я можу перенести деталь. Не знаю, що ця витримає. Якщо тобі потрібен мій підпис тільки тому, що я тут, я його не дам.
— Не потрібен.
Даніель передав йому рулетку. Попросив звірити вільну ширину медичного виходу й видимі відстані, які вони вміли перевірити. Бен спитав, у який журнал це піде. Почав роботу після відповіді.
Софія принесла записи вчорашньої затримки. Для малого досліду їй потрібні були показники приймача, а не пацієнтська рама. Даніель погодився готувати цей дослід окремо.
— Старий допуск уже використаний, — нагадала вона. — Сьогодні ще одного дозволу в нас немає.
Даніель узяв картку й квитанцію. На звороті стояв номер першого тесту. До закінчення трьох діб вона дозволяла огляд, але поле запуску вже було закритим.
Павел зв’язався зі східним постом. Даніель подав окремий запит: перевірити можливість контрольованої зупинки місцевого переносу, без постійного ввімкнення, з другим власним тестовим картриджем. Назвав лінію, малу ділянку, результат першого досліду й межі огляду складу. Не вписав Марка відповідальним за механіку.
Черговий повернув заявку з питанням про сервісного оператора. Даніель запитав, чи може прийти міський фахівець на окрему роботу без передачі всього вузла. Дочекався, поки той повторить саме це обмеження, а не поставить загальне «депо погодилося».
У відповідь попросили початковий протокол, список людей біля обох пристроїв і звичайний вихід зі складу. Бен погодився на обхід, але хотів повернутися до наступної видачі своїм. Даніель поставив межу часу й другого чергового біля дверей — Леона, якщо той погодиться.
Кур’єр вислухав задачу. Попросив лишитися при радіо на захищеній площадці, а не бігти між двома будівлями, коли на панелі зміниться число. Даніель прийняв це. Передав йому номер лінії та час першого виклику. Удвох перечитали, що роблять, якщо відповіді немає.
— Я ще не знаю, чи операторка дозволить, — сказав він.
— Тоді до дозволу ми оглядаємо. Це я можу, — відповів Леон.
Домовленість забрала більше часу, ніж просте перенесення вчорашніх імен у нову таблицю. Даніель відмітив, що саме кожен погодив.
Софія дивилася на його запис.
— За це можуть попросити журнал.
— Журнал дамо. Малий тест і спостереження біля мосту. Не нові місця в обмін на нашу кнопку.
— І їхній оператор вирішує, чи запускати цей тест.
Даніель кивнув. Бракувало людини з потрібною роллю.
Марк тим часом говорив із Інес. Коли механік закінчив, Даніель підійшов до столу й поставив власну папку подалі від Маркового файла.
— Я тиснув тим, що твою дочку знайшли. Наче за це ти тепер маєш доробити все. І хотів, щоб Емма допомогла тиснути. Цю вимогу забираю. У сьогоднішній роботі тебе немає.
Марк поклав мікрофон.
— Вимогу можна забрати. Слова я вже чув.
— Знаю.
— Мені треба побачити, що ти робиш, коли графа справді порожня. Не тільки коли я все одно стою поряд.
Він повернувся до свого аркуша. Даніель пішов із власною папкою. Марк його не покликав. Ближче до полудня незатягнутий упор був на тому самому місці.
Емма попросила допомогти з денним розміщенням. Міло збирався пересунути стілець лівою долонею; вона зупинила його, подала легкий журнал у праву. Даніель переставив стілець за спинку правою, поставив так, щоб не звужував двері. Рут хотіла бачити сина з мата, Міка не міг цілий день стояти біля неї. Для них звільнили місце поруч.
Даніель зробив те, про що його попросили, й лишився доступним, коли довелося посунути ще одну торбу. Рут подякувала, потім запитала Емму про час наступної перев’язки.
О 12:30 Емма знову вийшла на клініку. Даніель став поряд, щоб відповісти за східну частину. Транспортна служба ще не звела лежачий рейс із постовим вікном; прийом зберігав заявку. Даніель повідомив, що готової рами в них також немає.
Йонас попросив передати Естер новий час і нагадав районний аварійний канал. Наступну звірку погодили на ранок дня шостого. Емма дала Тессі прочитати відповідь, а Даніель показав їй червоний аркуш на рамі. Вона доторкнулася до незакріпленого краю й прибрала руку.
— Це сьогодні не поїде?
— Ні.
Тесса кивнула. Даніель лишився, поки вона спитала Емму про допомогу братові до наступного дзвінка.
Перед першою пост відповів щодо досліду. Сервісна технікиня Рене Крос могла прийти до другої. Видача стосувалася одного окремо зареєстрованого досліду, після повторного огляду й затвердження оператором. Вони мали віддати копії показників і зберегти доступ до звичайного виходу. Якщо перевірка не пройде, тест скасують.
Павел повторив прізвище. Софія почала готувати лист спостережень, Бен — список дверей, які огляне з нею. Даніель зняв із плану вечірню пробу пацієнтської платформи. Малий дослід міг відбутися, великий підхід знову відсувався.
За сусіднім столом Марк писав час вечірньої розмови з Люсі. Даніель не попросив його підняти голову.