Розділ 17. Дев’ять місць у списку

О четвертій Ніна прибрала зі столу порожні чашки й поклала поряд дві квитанції. За однією вода вже стояла в депо. За другою дванадцять місць і наступні доставки ще залежали від підпису, якого Даніель не поставив.
Люди прийшли без виклику. Ян лишив біля дверей складений мат, хоча Даніель ще нічого не сказав. Жінка з двома торбами сіла ближче до проходу, посадила дітей обабіч. Клара тримала куртку на колінах. Оскар з’явився останнім: перевіряв, чи знятий із фургона вузол не заважає виходу з ремонтного залу. Сам зал залишався закритим для ночівлі.
Бен узяв стілець біля своїх людей. Грета притримувала Ремі за плече; Ліна сиділа на складеному маті, принесеному вранці з пункту розподілу. Міло стояв на порозі. Емма попросила його берегти перев’язану долоню, і Ада принесла йому стілець.
— Угода стосується вузла, — почав Даніель. — Віктор пропонує обслуговування й місця за управління, яке залишиться в його служби. Наше право зупинити роботу він не прийняв. Якщо в приймачі будуть люди, ми маємо спершу повідомити оператора й дочекатися рішення.
Він прочитав закреслений рядок. Не став тлумачити чужий почерк за всіх.
— Учора там нікого не було, — сказав Оскар.
— У тій частині, яку ми оглянули. Я не можу підписати це на кожен наступний день.
— І хто тоді обслуговуватиме нас?
Даніель поклав на стіл журнал малого тесту. Одна витрачена касета лежала окремо від запасу; до розмови її не приносили. Він назвав результат і межі перевірки: мала порожня ділянка, одна лінія, коротка робота. Так можна було навчитися користуватися пристроєм. Притулок від цього ще не мав погодженого захисту на дев’ятий день.
— Поки ніхто, — відповів він. — Ми самі шукаємо спосіб і відповідаємо за нього. Без готової обіцянки.
Тесса опустила очі. Даніель почув, як Ян пересунув мат під стільцем.
— То чому я маю чекати вашого способу? — спитав Ян.
— Не маєш.
Марк, який досі стояв біля радіо, відірвався від столу. На станції працював перший акумулятор: зранку його приєднали після заряджання звичайним пристроєм і перевірки індикатора. Другий тепер був від’єднаний; Марк уже закінчив його заряджання, але не писав на корпусі вигаданих годин роботи. Третій залишався резервним.
— Гарна відповідь, — сказав він. — А далі? Коли Ян піде, його пайок теж лишається вашому способу?
Даніель подивився на Ніну.
— Речі й виданий запас ідуть із людиною. Ніна запропонує однакову норму на перехід. Решта — тим, хто лишається. Відхід не буде штрафом.
Ніна розгорнула журнал. Зранку на столі стало більше їжі, але й людей стало більше. Вона могла видати дві порції та три літри води на кожного, не забираючи сьогоднішню вечерю в тих, хто залишався. Мат, одяг і особисті ліки не належали спільній полиці. Клара підняла очі, почувши останнє.
Емма поставила біля неї пакет: дві серветки, рулон бинта, пару рукавичок і чотири таблетки з підписаною схемою приймання. Лікар у клініці ще мав оглянути руку. Пакет дозволяв дочекатися передачі, а не замінював огляд.
— Скажи Лів, коли востаннє приймала. Ось тут записано. І не давай нікому просто поправити руку, бо він бачив таке в кіно.
Клара всміхнулася, потім стиснула пакет здоровою рукою.
— Я не від вашої перев’язки йду.
— Я знаю, — сказала Емма.
Даніель перевернув угоду чистою стороною. Написав відповідь: депо не передає управління на цих умовах; готове продовжити обмін спостереженнями й домовлятися про окремі передачі людей. Назвав свою вимогу про місцеву зупинку, щоб у службі не могли прийняти відмову за зниклу рацію.
— Це моя відповідь щодо обладнання, — сказав він. — Хто збирається йти, записується окремо. Я не маю права відмовити за вас у розміщенні.
Бен глянув на Грету. Вона заговорила до того, як він устиг звернутися.
— Тут я цілий ранок шукаю, де дітям можна стати. Там, біля столу, не можна. Біля дверей також. Ви робите все, щоб вони не полізли куди не слід. Я вдячна. Але Ремі все одно полізе.
Хлопчик втягнув голову в плечі.
— Я тільки дивився.
— Так. Я знаю, як ти дивишся.
Грета попросила показати, де їм справді дадуть спати після переходу. Не усну обіцянку про захищене місто. Місце на цю ніч, прізвище чергового й можливість не розділяти дітей.
Бен посунув стілець, щоб вона могла встати.
— Якщо підтвердять, ідіть. Я передав вас сюди, не записав на себе.
Грета поклала руку йому на плече. Коли зняла, Бен почав рівняти свою синю ручку вздовж краю журналу.
Жінка з двома торбами назвалася Мартою Вейл. Даніель знайшов її в початковому списку, підняв очі на Ноа й Еліз. У депо він кілька разів говорив із нею, так і не запам’ятавши імені. Тепер переписав усі три на чистий аркуш і дав їй перевірити.
— Я теж хочу бачити чергового, — сказала вона. — Якщо буде черга, почекаємо разом. Але я не хочу більше вибирати, кого будити, коли їм треба надвір.
Оскар спитав Марка про пропозицію Інес.
— Ремонтні зміни? Можна з нею поговорити?
— Можна. Місце прив’язане до роботи. Спершу перевірять, що ти вмієш.
— Я водив ці машини ще до того, як половину тут списали.
Він торкнувся краю столу, ніби збирався підняти його. Даніель знав, скільки разів ця рука допомагала підсунути опору, перетягти коробку, не дати дітям забігти в зал.
— Оскаре, якщо підеш, скажи, де ключ від бокових ворітець. І що ти ще не закінчив на фургоні.
— Оце можу. А на дорозі він завтра не буде. Не записуйте його машиною, як тільки я вийду.
Він дістав ключ. Поклав поряд із журналом і попросив Марка разом пройти місця, яких новий черговий не знав. Їхня суперечка про пружину почалася вже біля дверей. Даніель почув знайоме «я ж не це кажу» й відчув, наскільки тихішим стане депо без Оскара.
Інес Альт прийшла близько чверті на п’яту з працівником поста на ім’я Ральф. Перед собою вони котили порожній муніципальний вантажний візок. Його привезли для особистих речей тих, хто збереться на перехід.
Даніель передав їй відповідь. Інес прочитала, викликала пост на позиченій рації. Попросила Віктора підтвердити, що саме припиняється після відмови. Він відповів після двох інших викликів.
Дванадцять місць за угодою переставали бути резервом депо. Регулярного забезпечення за цим планом не буде. Видана вода залишалася виданою; аварійна допомога й звичайні особисті заявки діяли далі. Позичену рацію та картку огляду треба було повернути в їхній триденний строк.
— Медичний список? — попросила Емма.
Інес передала питання Лів. Ті п’ять початкових заявок не стирали, але за ними вже не стояв спільний резерв розміщення. Кожен рейс потребував підтвердженого прийому й супроводу. Огляд для ходячої Клари погоджували окремо; її перехід із сьогоднішньою групою не дорівнював госпіталізації.
Тесса підвелася.
— Значить, мого брата знову не повезуть?
Емма попросила Лів назвати стан заявки Арона. Не дала Даніелеві відповісти загальним словом про незалежність.
Потрібен був лежачий транспорт із підтвердженим часом передачі. Його сьогоднішнього часу ще не було. У клініці зберігали запис Естер; новий виклик призначили на ранок. Тесса написала час на долоні, потім стерла й попросила Ніну клаптик паперу.
— Я хочу, щоб ти це пам’ятав, — сказала вона Даніелеві.
— Пам’ятатиму.
Вона не повернулася до стільця. Пішла до брата. Даніель залишив біля її місця свою копію відмови, а не сховав під журналом тесту.
Інес тим часом звірила дев’ять імен. Усі хотіли йти за звичайним порядком. На сьогодні пост міг підтвердити спільне місце в охоронюваному залі очікування східного підходу: дев’ять підлогових місць зі своїми матами, вода на пості, реєстрація після прибуття. Це було на одну ніч. Завтра черговий розміщення мав визначити наступну адресу; робоча пропозиція Оскарові потребувала окремої розмови. У західну клініку просто із залу ніхто не потрапляв без медичного погодження.
Марта перепитала, чи двері залу зачинять із людьми всередині. Інес пояснила вихід і нічний виклик. Грета попросила не розселяти їх трьох по різних приміщеннях. Інес повторила прізвища в рацію, отримала підтвердження й дала номер реєстрації. Даніель записав його також: тепер можна було перевірити, де чекати людей, якщо відповідь не прийде.
Ніна відміряла воду. Ральф закріпив на візку каністри, торби й складені мати. Кларин пакет залишився в її куртці. Діти носили свої легкі речі.
Вісімнадцять порцій і двадцять сім літрів пішли окремим рядком. Дев’ять людей забирали дев’ять власних місць для сну, з них три мати, принесені Гретиною сім’єю вранці. Вільна підлога лишалася, але Ніна не рахувала її готовими постелями.
Перед виходом Ян повернув склянку, яку взяв учора. Подивився на Даніеля, потім поставив її ближче до Ніни.
— Якщо там не вийде, можна буде назад?
— Спершу повідомте пост. Ми знатимемо, що чекати. Дорога та місце тут потребують перевірки, але ваше ім’я не викреслюємо з тих, кому допомагаємо.
Ян кивнув. Не попросив у нього обіцянки, якої не могла виконати одна людина.
О 16:40 Ніна закрила список виходу: Ян, Клара, Оскар, Марта, Ноа, Еліз, Грета, Ремі, Ліна. П’ятеро дорослих, четверо дітей. Інес і Ральф супроводжували їх як працівники поста й не входили до деповського обліку. Даніель провів групу до першого повороту. Далі маршрут і візок були в руках супроводу.
Оскар повернувся на кілька кроків.
— Біля компресора клапан травить. Марк знає. Не давайте дітям крутити ручку, вона не для них.
— Записав.
— То добре.
Він наздогнав візок, узяв його з іншого боку. Клара йшла поряд із Мартою. Даніель постояв, поки вони минули нерівність біля пекарні, тоді повернувся.
Усередині Ніна вже переставляла чергування. Після Оскара та Яна бракувало двох пар рук для води й підготовки проходу. Бен запропонував свою зміну після радіозвістки. Ада могла допомогти з видачею й обліком. Міло Ніна доручила читати етикетки, не тягати коробки.
Залишилося двадцять дев’ять зареєстрованих мешканців. Двадцять три дорослі, шестеро неповнолітніх. Встановлених матів теж було двадцять дев’ять: двадцять у бічному крилі, дев’ять у медичній частині. Після виходу Гретиної сім’ї трьох новоприбулих переселили з табельної кімнати на звільнені місця, перевіривши прохід ще раз. Кімната лишилася оглянутою вільною підлогою, без обіцянки шести нових постелей.
Марк закріпив біля радіо два записи: виклик щодо Арона на ранок і номер, за яким Інес шукатиме Люсі. Серед нових паперів жоден не перетворився на її голос.
— Ти вирішив лишитися? — спитав Даніель.
— На сьогодні. Мені треба почути відповідь. А ці умови я ще перечитаю.
— Добре.
Марк провів пальцем по закресленій зупинці вузла.
— Якщо ти матимеш свою кнопку, теж не вважай, що можеш вирішувати за тих, хто по інший бік.
Даніель забрав копію й поклав у папку відкритою сторінкою.
О 17:45 Лів підтвердила прибуття всіх дев’ятьох. Назвала Клару окремо, номер її медичної заявки й працівника, який прийняв пакет. Місця на цю ніч були передані черговому залу. Павел повторив імена, дочекався поправки в наголосі Мартиного прізвища, записав час.
Емма перестала тримати в руці порожню чашку. Даніель підійшов до Тесси й передав новину. Вона вислухала, попросила не будити Арона заради чужого переходу.
— Ранковий час лишився?
— Лишився.
Вона поклала папір із часом біля братової води. У депо було тихіше. За цю тишу ніхто не голосував.