Розділ 10. Куди приходить зусилля

Марк провів риску на нижній секції напрямної й відступив. Сталева заслонка не закривалася на останніх сорока сантиметрах. До цього місця її можна було зрушити штатною тягою; далі рейка притискала повзун до бічної стінки.

Динамометр стояв у тязі. Оскар читав шкалу збоку. Стрілка дійшла до двох і чотирьох десятих кілоньютона. Він назвав показник, Марк послабив звичайний привод, і стрілка повернулася. Заслонка залишилася незамкненою.

Даніель приклав рулетку збоку. Відмітив сорок сантиметрів, прибрав її до футляра. Тут не було нікого, кого треба рятувати в найближчу секунду. Несправна секція все одно могла забрати вихід, якщо залишити її до вечора.

Особистий заряд був сто. Біля Опори більше не стояв замок доступу, але сильний діапазон лишався незасвоєним.

— Поки не більше одного, — сказав він Маркові.

Механік показав на короткий важіль у приводі. Через нього потрібне зусилля можна було подати меншою силою на довшому ході. За один рух заслонка проходила лише частину заїлого місця. Важіль упирався в окрему стійку біля стіни, болти якої Даніель бачив з обох доступних боків. Основний каркас за нею був цілий. Стійку вони раніше не навантажували так.

Даніель попросив відвести людей за позначений край. Оскар поставив звичайний обмежувач, щоб при зриві заслонка не перейшла в прохід. Марк перевірив штатну лебідку, підняв нею складений із заводських плит противаговий блок. Кабель, барабан і механічний стоп належали самому тамбуру.

Перш ніж ставити мітки, Даніель попросив звичайну малу пробу. Оскар читав прилад, Марк подав зусилля на важіль. На шести десятих зупинилися. Край стійки не відійшов, на фарбі не з’явилося нової тріщини. Даніель провів світлом під нижнім кріпленням, але щілина закінчувалася обшивкою. Розкриття зайняло б час і вимагало зняти частину привода.

— Тільки перша ділянка, — сказав він. — На ній і зупиняємося.

Марк кивнув. Даніель залишив на аркуші відкритий квадратик біля перевірки основи: її ще не було видно повністю.

Даніель вибрав нерухоме вушко рами привода й повзун секції. Противага мала виконувати роботу через штатну тягу; зв’язок — провести її зусилля в потрібний бік, а Опора втримати кінець на рамі. Опускання ваги лишалося справжнім, видимим рухом, за який тримався Марків стоп.

О 12:08 Огляд показав напрям у повзуні. Заряд став дев’яносто п’ять. Стрілка йшла в той бік, у який вони вже пробували звичайним приводом. Про товщину прихованої під стійкою підкладки нічого не додала.

Перед запуском кінцем стрижня Даніель торкнувся вушка й витримав секунду. Потім — повзуна, теж на секунду. Вони були менш ніж за три метри одне від одного; сам він стояв праворуч, поза ходом заслонки. Опору вибрав для нерухомого кінця. О 12:10, через кілька секунд після другого контакту, запустив її зі Зчепленням. Шістдесят залишилося від ста після всього комплекту.

— Першу частину, — сказав він.

Марк відпустив привод до наступного механічного стопа. Противага пішла вниз, повзун зрушив. Стрілка на динамометрі показала менше одного. Даніель устиг побачити тонку щілину між стійкою й підлогою.

Потім щілина стала широкою. Болти не луснули — вирвали шматок старої підкладки, яку ховали обшивка й фарба. Стійка нахилилася, важіль утратив свій упор. У зв’язок прийшла частка зусилля, яку до цього приймала звичайна схема.

Біль пройшов через руки раніше за напис. Даніель відступив. Марк замкнув стоп, заслонка вперлася в обмежувач. Оскар підставив плече під важіль тільки після того, як рух закінчився; Даніель уже відкрив рот, щоб зупинити його, але той прибрав руки сам.

Зчеплення перервано. Перевищено межу економного режиму.
Повтор недоступний до припинення тремору.

На лівому передпліччі пов’язка лишалася цілою. Біль під нею став гострішим від мимовільного руху. Праві пальці тремтіли так, що Даніель не втримав олівець. Заряд лишився шістдесят.

Марк поклав олівець на футляр. Розкрив слабке місце ломиком і відсунув зняту обшивку. За болтами були старе дерево, тонка розподільна пластина й порожнина. До основного бетонного ребра стійка не доходила.

— На кресленні там інший кріпильний вузол, — сказав він.

Даніель дивився на короткі болти. Тепер було видно, де вони закінчувалися. Опора втримала вибраний кінець на кілька митей, але не дала йому того бетону, якого вони не відкрили.

Емма прийшла через шум. Попросила Даніеля сісти за дверима й оглянула пов’язку. Коли він спробував показати пальцем на прилад, притримала його праве зап’ястя.

— Скажете словами. Я пальці бачу.

Нової крові зовні не було. Ліва рука відпочивала в підтримці, тремтіли обидві. Емма не дозволила йому повертатися до тяги, поки він не зможе взяти кухоль і поставити його без розлитої води.

Марк не продовжив дослід без нього. Зняв навантаження звичайним стопом і залишив заслонку підпертою. Оскар сидів навпроти, витираючи фарбу з пальців. У дворі Ян дивився на фургон, що стояв на дереві. Даніель зустрівся з ним поглядом, але Ян нічого не сказав.

До 12:34 тремор не давав зарядові піднятися. Наступної хвилини Даніель узяв кухоль правою. Поставив на футляр. Знову підняв, уже не притискаючи пальцями обидва боки. Вода лишилася всередині. Позначка заборони зникла; шістдесят не змінилося.

Він підвівся й попросив Марка відкрити весь шлях від вушка до основи, а не тільки вирване місце. За обшивкою знайшли два різні кріплення: погана стійка біля тяги й сталева колона самого тамбура, заведена в бетонний виступ. Болти колони стали видимі після того, як Марк прибрав низький кожух. Даніель оглянув край бетону, Оскар — тильну сторону там, де можна було дістатися з двору.

— Сюди поведемо, — Даніель показав на колону. — Не в ту стійку через красиве вушко.

Марк подав зняту з фургона поперечину. Ресорні смуги поставили під нові кріплення так, щоб реакція приходила на цілий виступ. Вирвану підкладку Даніель зарахував до непридатного; піднімав її Оскар. Першу пробу нового каркаса зробили звичайним приводом і динамометром. Він прийняв потрібне зусилля без відриву краю.