Збірник віршів "Україна"

П'ятий вірш

***

 

Вночі прокинулася з переляку,

Здавалося, що чути звук гармати.

Й невпинно билася сирена,

Атакувала москальня із неба.

 

Безжально трощилися будинки,

Від них не залишалося й сходинки.

І чулись крики і плачі,

Жахливо боляче було душі.

 

Вона злетіла десь угору,

Навіть не відчувши того.

І подалася все вище й вище,

Як шкода, що вже не опуститься нижче.

 

Що більше не прийдеться жити,

Співати,вити і тужити.

Вставати вранці на роботу,

І жалітись на жіночу турботу.

 

Що більше не зустріне батька,

І не прошепоче навіть слова перемога.

Яка настане зовсім скоро,

Жахливо тільки що не дочекалася так близько.

 

І поступили з нею  низько,

Ті кляті москалі.

Розгромимо їх так,

Що не залишиться й душі.

 

Що довго пам'ятати будуть,

І вже ніколи не забудуть.

Що на Україну даремно прийшли,

І всі,як сіно полягли.

 

А ми щасливо будем жити,

І вже ніколи не будемо тужити.

Тяжко тільки, що не всі.

Та віки будемо вклонятися цій ціні.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше