«Розбита душа шукає тепла»

ВЕСНА ХОЛОДНА

Весна холодна і серце стине

Вона не відчуває більше болю,

І сама найсильніша біль для неї це ніщо.

Вона готова до усього …

Вона ще молода і гарна але її душа вже не така,

Її душа вже стільки болю пережила, стільки зрад побачила вона.

І за все своє життя вона вже стільки бачила смертей…

Так вона ще молода, а серце і душа вже ні…

Вона сильна і не зламна але навіщо вона стільки бруду пережила що багато хто з дорослих за все своє життя не бачили ніколи…

В ЧОМУ СЕНС ЖИТТЯ?

Все набридло і дістало,

Я не бачу сенсу жити.

Я прошу про допомогу…

Але я її не бачу

Ви всі мені поради дайте…

Але вони мені не треба.

Я прошу про допомогу…

Я прошу про розуміння…

Я вже терпіти все що відбувається не можу

Ви що не чуєте як я кричу?

І те що плачу кожну ніч.

І те що кожне слово може мене ранить.

Я прошу про допомогу й розуміння…

Більш нічого я не хочу.

***

Всі думають що в мене добре все

Що горя я не знаю, що нічого не боюсь,

А я кричу від болю…

Мене не чують

Я плачу кожну ніч…

Цього не бачать

Я боюся усього…

Цього також на зло ніхто не бачить.

Я сильна для усіх

А це не так.

Я весела, добра, чемна

Але на справді ні…

Я закрита у собі

Мені кажуть те що я занадто груба

Але ж я лише кажусь такою…

Насправді це не так

Я просто втратила довіру.

Її вернути я не можу,

Мені так важко це зробити…

Я справді з усіх стараюсь,

Але  при цьому я боюсь, що мене не зрозуміють

Що знову мої мрії розіб’ють.

Просто завжди так було…

Іншого чекати від людей не можу я.

Я краще буду сильною, веселою і доброю з важким характером для всіх,

 Я краще кричати буду так щоб знов мене не чули,

І плакати, я буду так щоб поті посміхатись…

«НЕ» СИЛЬНА

Розбитий посуд…

І вся рука в крові…

Ти на холодній підлозі сидиш і не знаєш що далі робити

Життя як на зло далі де

Сльози з очей йдуть рікою…

Ти хочеш кричати, а голос пропав.

Ти хочеш тепла й розуміння, обіймів і бути слабкою…

Але ні тобі неможна цього ти не слабка

Ти сильна, тобі непотрібно нічого…

Ти зможеш зробити й добитись всього сама.

Памятай ти сильна, а посуд розбитий і порізані руки це лиш мимолітня слабкість.

Все пройде як ті шрами на руках.

Все буде чудово, ти ж не одна з тобою є янгол, який  допоможе тобі

НЕ ХВИЛЮЙСЯ

Тихо мила не хвилюйс,

Серденько прошу не плач,

А тебе душ моя прошу не нервута й не боліти…

Любі мої знаю тяжко зараз нам…але ми сильні з вами

Знаю слів які почути хочем ми ніколи не почуєм

Але йти далі ми будемо не зважаючи на біль і перегороди

Ми сильні все прожити зможемо…

Але спочатку нам потрібно заспокоїтись

І почати все з початку…

СЛОВО «ВИБАЧ» ВЖЕ НЕДОПОМОЖЕ

Душа болить

І сил немає

А серце на шматочки розірвали

Слова: «вибач», «я більше так не буду»

Ні вони вже не лікують, вони всі рани не заклеюють й не зашють

Досить вже казати «вибач»

Мене дістало вже це слухать…

Ти кажеш вибач але знову раниш

Ні я не хочу знову цього чути…

 Я тільки й чую все життя: «вибач», «вибач», «вибач», «вибач»

І я звичайно вибачала, вірила і  розуміла все  і всіх

А зараз я не можу…пізно вже казати «вибач»

Душа вже почорніла, а серце вже не заживе…

«ПАМ'ЯТЬ ПРО КОХАННЯ»

Весняну посмішку твою я пам’ятаю,

Світ твоїх очей для мене завжди були як ті зірки на небі.

Ти завжди янголом була для мене…

Хоча чого ж була ти й досі є для мене ним

Тобі замін немає і не буде

Тебе любити, я не перестану

Ти завжди є в моєму серці,

Я готова закричати з усіх сил що я люблю тебе

…Але тебе немає поруч, через що в душі тривожно

Я все готова зрозуміти і прийняти але ніколи не прийму того що тебе немає поруч

СОЛОДКІ СНИ

І знову ніч!

І знову найсолодші сни,

Вони такими є, тому що ти там є

Така тендітна й ніжна наче ангел

Хоча для мене є ти Богом…

В якого вірити готова я.

Ти моє все, моє життя, моя душа і серце, ти моє повітря…

Без якого я не проживу.

Ти найпрекрасніша з усіх, гарніших тебе я не бачила ні разу

Твій аромат волосся я пам’ятаю до сих пір,.

А посмішку твою я бережу в своєму серці.

Тебе забути я не зможу, це просто не можливо

Таких як ти не забувають…

ПОСТІЛЬ

Пом’ята постіль