Збірка віршів "Моя душа"

Розділ 77

                                                               Кінець
Може, пора вже кинути бігати за ним,
як за уявною мрією?

Перестати думати, що шанс ще є,
не бути надією?

Уже давно я тямлю, що невзаємні
мої сердечні почуття.

Давно знаю: пора кинути несмиренне,
хаотичне життя.

І все в кожному моєму кроці буде нагадувати:
зелене ім'я, його палаючі вогнем очі,
ті мужнії руки, що гріли взимку мої вночі.

Пора спалити ті уявні сценарії —
слова, фрази, вчинки...

Це останній кінець — кінець моєї
пагубної звички.
                                                             Я — це я
Я — це я.

Очі мрійливі мої, губи,
що зливаються в словах.

Ніс мій чутливий, і вуха Мої —
як чуйна мушля.

Волосся моє крізь роки і долю
складну несу я з собою.

Руки мої — огортають
когось теплотою.

А ноги мої дотягнуть
мене із за застою.

І всі думки страшенні
і рухи блаженні — усе це я.

У кожному слові, запаху світу —
всюди, де є земля.

І можу я робити все, що забажає
моя молода душа.

Крізь життя, крізь інших людей —
на початку і в кінці — я буду з собою одна.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше