Розділ 76

                                                  Дві обгортки
По зустрічному шосе, летить красивий,
тонований Гелентваген.

Такий темний, пафосний, як і його господар — елегантний.

Очі мої зустріли фари, які підмигнули мені.

Але моя Ауді заричала, мов зла,
що я поглянула на іншу.

Дивно, адже вона знає, що я її ніколи не кину...

Якийсь рік-два, знову зустрілись своїми фарами.

На пустій, безлюдній парковці стояли лиш вони двоє:
Гелентваген і Ауді RS Q8.

Зав'язалася між ними машинна розмова:

— Твоя господарка така спортивноніжна, —
проричав Гелентваген.

— О так, — погодилась Ауді. — А ще в неї
музика дуже різна.

Під зоряним небом не було чути ані
шепоту птахів, ані людини.

— А твій, схоже, хизується своїм здобутком
і такою великою машиною, — повела фари в іншу сторону. —
І не все добре в нього з любов'ю?

Гелентваген опустив свій оранжевий погляд,
намагаючись заховати гірку правду.

— Іноді за красивою обгорткою, таїться справжня суть,
яку варто пізнати перед тим, як остаточно когось визначати.

— Ти, певно, маєш рацію — перед тим, як судити,
варто вивчити повністю інформацію.

Ці дві машини кинули фарами один на одного —
навіть зорі засліпило.

Їхні так звані "роти" посміхнулись мерехтливо.

Та раптом звук — різкий і гучний.

Із найближчого під'їзду вийшов чоловік:
високий, брюнет, очевидно кароокий.

Він підійшов до своєї машини і щось роздивлявся.

Знову звук. А це — дівчини плавний спуск.

Ця також підійшла до свого автомобіля — уля ля...

Фари машин вмить вимкнулися, коли почули своїх.

Чи то доля так їх звела, чи пуста машинна розмова,
та погляди двох одиноких сердець зустрілися:

"О, ні, я знову зачарувалася" 

"О, ні, я закохався"
                                             Проліски

Як стерти слова з цієї пісні?

Бо думки до тебе мої лиш чисті.

Де взялися ж тії проліски, що нагадують очі твої.

Між нами вже давно велика відстань.

Але моє серце ніжне все надіється.

Мрію повторно відчути твою ласку —
добру й щиру як у хаскі.

Повторити день наш перший, коли небо
допомагало не пропасти.

І край моєї вини в тому, що я надаю
ширшого значення цього дому.

Можливо, повторюся — думки мої
до тебе маю я чудові.