1

Хто ще зуміє нас розвеселити, крім тих хто щирим є до нас й відкритим.

Щоб все омріяне збулось, 

І заплановане вдалось.

Та мить за миттю, 

Так і проходить час, 

Тож вже не варто раз-за-разом озиратися назад.

А цінувати все що є тепер у нас.

Хтось вже жде щасливої зими, 

А хтось квітучої весни.

Історія у кожного із нас своя, 

Та в цей же час триває ось вона..

***

А лелеки кружляли, з нашим краєм прощались, І летіли далеко, у теплі краї.

А ми із ними не сумували, бо ж знаєм повернуться весною знову вони...

А ти візьми щось хороше, чи досвід чи спогади у цієї пори яка зараз є..

Ти ж потім не запитаєш в зими, 

Чого ж холод, й морози даються в знаки.

***

Всьому свій час, 

Час для тепла, 

і для хороших слів.

Для добрих людей, 

Співів, танців, і снів. 

Буває хтось засумував, 

А інший настрій знов підняв.

Ти знаєш що добре коли ти не сам.

Щоб іноді хтось добре слово сказав...

***

Один лиш день, 

Одна лиш мить, 

Навіє спогади на все життя,

і не знайде у скарбинці спогадів вже забуття...

Коли пожовкле листя забирає вітер, похитуючи горобинн віттям.

В цей день подивишся так пильно, 

Дощ цілий день ллє безупинно.

Осіння атмосфера, так радує око.

Нехай буде на душі в цей час мир і спокій.

***

Серед поля,

Чи лиману,

Заграє вітер серенаду,

На томній ноті, притомившись,

Ще десь присяде відпочити,

І в котре знов помчить він, після себе залишивши, 

Пожовкле листя, що на землю встиг зронити...

Яке дощовим днем буде з дороги змите.

І так почне він нову днину, 

Загравши знов мелодію ту дивну.

***

А там десь далеко, 

Море шумить так легко, 

Хвилі здіймаючи, 

Раз-за-разом, і часу не гаючи..

Так тихо й непомітно вечір настає, 

І сонце за обрій заходить,

 І тут одразу ж місяць сходить, 

Його час сіяти настає, 

А зорі візьме в сусіди залюбки..

Он бачиш в небі падає зоря, 

На її місці з часом з'явиться нова..

Коли настане день ясний, 

Злине з неба дощ сильний,

 І як же добре що ти в кімнаті,

 І заховався від негоди в хаті..

Включив камін і спостерігаєш лиш за тим, 

Як дощ стікає по вікні..

***

Чашка кави у тісному крузі.

 І біля тебе вірні друзі, 

під шум дощу біля каміну, 

перегортати сторінки альбому, 

й хороший фільм, який знімає втому.

От і все що треба в ці осінні вечори.

Наллю ще чаю, адже довго до весни.

***

Ось хтось розпочинає свій новий шлях, 

Сходинка за сходинкою підіймався він на верх.

Але там десь позаду залишив розчарування,

щоб пісня життя стала більш ідеальна.

Десь загубив сміливо свій зошит, в якому писав так охочче.

Тепер життя набирає нових кольорів, і сміливо заграє нової мелодії спів...

Тепер вже не буде образ, мимовільних страждань

Тепер вже сонце яскраво сяє,

 І надихає, ще раз надихає.

Тепер все старе вже позаду, стіни ламаються.

Тому що нове життя починається.

***

Сьогодні день прекрасний, 

Теплий, ясний.. 

І так він ніби мимоволі,

Вабить своєю красою.

Такий осінній вайб,

 І листя жовтіє, 

Цвіт хризентеми рясніє, цвіте..

***

Затихло поле осінньої ночі, 

Місяць з-за хмар виглядаєяк захоче,

 Прохолода осіння, 

І пожовкле зілля, 

Ще й спілі плоди нам на зиму заготівля.

В похмурий день хай зійде сум з очей, 

Теплом зігрітих побільше слів й пісень..."

***