Збірка віршів
Зупинки життя
Зупинки життя
Онукам Надії і Максиму
Потяг у вічність робить зупинки,
ось він зупинився на першому році
та щастя дарує маленькій дитинці,
як світ пломеніє при першому кроці.
А ось і зупинка під назвою “Школа”,
все тут незнайоме та разом привітне,
тут квіти вирують, радіють довкола
й маленькі і старші, й дорослі і літні.
Та школу минає наш потяг так швидко,
зупинкою “Випуск” тебе приголомшив,
майбутнього звідси ще зовсім не видко,
воно стільки дум в голові розпорошило.
А там і зупинка “Сім'я” на підході,
людина кохана, а там уже й діти,
твій потяг повільно від перону відходить,
не їхати хочеться — в небо злетіти!
Ім'ям та по батькові стали вже звати,
зупинка підходить під назвою “Зрілість”,
потрібно там стільки проблем розв’язати,
на цім перегоні не розраховуй на милість.
А ось і зупинка під назвою “Старість”,
чудовий це час для покою й натхнення.
Дві подруги часті - старість і мудрість -
керують бажаннями, їх рівноденням.
І дуже зашвидко зупинка “Потойбік”,
душа до праотців у небо рвонеться.
Всі близькі, всі рідні, прощайте навік,
душа ж ще не раз до вас повернеться.
Так їде наш потяг - чудова то подорож,
там люди нові, полустанки, міста.
Там щастя немало, платити ж там дорого,
минають, минають там наші літа...
Но щастя дано нам: в тім потязі їхати,
любити, світанки разóм зустрічати,
смітяться і плакать, соловейка послухати
Та Віру й Надію з Любов'ю вінчати!
Відредаговано: 20.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
