Політика i кохання
Помаранчева революція (2004)
Жінко- країно, красуне-Украïно,
Чи ж довго терпітимеш тирана,
Жорстокого, невмілого дурмана,
Який поставив тебе на коліна?
Знівечив твою тендітну вроду,
Плодючий чорнозем твого руна
Осяяну блакить небесного чола;
Все спливає у забруджену воду!
Пишне погруддя Карпат i Криму,
Волосся лісного розкішний шовк,
Темно-синю блакить озер, річок,
Знівечив тяжким гірким полином!
Чиж вартий жорстоких страждань,
Підступний володар твого серця?
Для кого забула ти особисте «Я»?
Геть з колін! Схаменись i встань!
Політику, як кохання, будують двоє:
Той, хто править, i хто пiдкоряϵться,
Своєю незалежністю поступається.
Скажи, чи солодше кохання за волю?
Ти ще мрієш про шляхетного Героя,
Що прийде нарешті, такий жаданий,
Міцними руками знищить кайдани
Та визволить тебе з вікового полону.
Знов прийде весна, прилетить лелека.
Ти всім вiдкриϵш свій розум i вроду.
Піднімайся, рідна, з неволі та гноби,
Бо ж піднялася я, твоя дочка далека!
Відредаговано: 20.09.2026