Ранок. Сніданок. Уроки.
Я втомилась. Треба здати все в строки.
Екзамени. Вступ. Майбутнє.
Будь-яке бажання щось робити – відсутнє.
-Куди вступати плануєш?
-Я не знаю.
-Залишилось декілька місяців, ти що, жартуєш?
Зрозуміла. Вивчила. Забула знов.
Все настроєно проти мене, немов.
-Треба на лікаря йти!
"Може, хоч вона здійснить мрії мої"
-Насправді, мені подобається малювання..
-Що подумають люди? Саме глузування!
Вечеря. Ніч. Моторошні думки. Сон.
Коли ж я вже перетну цей кордон?
Коли підготуюсь, вивчу, зроблю?
Тоді ж, напевно, і вогник надії запалю.
А як здам, так що далі?
Чим мені займатись надалі?
-Юрист, лікар, економіст, мало варіантів чи що?
Я лиш відповідаю "ні" поки що.
Ранок. Сніданок. Уроки.
Я втомилась, але зроблю все в строки.
Екзамени. Вступ. Майбутнє.
Моє життя буде незабутнє.
Вивчила. Забула. Вивчила знов.
Все налагоджується, немов.
-Куди вступати плануєш?
-На архітектора.
-Нас на сміх піднімуть, ти що, жартуєш?
Це мій вибір, моє життя,
в мене гарні передчуття.
Будь ласка, дозвольте мені самій обирати,
щоб в подальшому, задоволення від свого заняття мати.
Відредаговано: 19.11.2024