Крила

Хто не вміє швидко — почне з «нуля».
Досить сидіти покірно в чужому кутку!
Навряд чи знайдеться другий такий погляд,
Здатний проникнути у будь-яку німу темряву.

Крила тужать у склепі... Проситься помах.
Хіба вже народився такий же крилатий, як ти,
Силою наділений, здатний зрозуміти, навіть в пітьмах,
Як змінюється перебігом планет п'єдестал висоти?

«Мудрим» завжди знайдеться, за що розіп'ясти —
Так бог бавиться, тішить свій хворий сюр...
Нехай скажуть, побачивши: «Ангел здатний літати?
Це не правильно! Це кошмар! Абсурд!»

Є сила волі, бажання, домисли дурнів, бруд, попіл...
Є захоплення із заздрістю, є в горлі ком...
Є кшталт пекло, а там «рятівних сім кіл».
Є начебто рай, споконвіку «забороненим плодом».

Але навряд чи комусь вдасться злетіти з тобою,
Занадто лихе завдання: насолоджуйся, живи!
«Майстер» завжди спокійний, обласканий тишею.
«Геній» завжди поспішаючи жорстокою перемогою темряви.

Є плата за все, але хто оберігається долею — той віднайде...
Одного разу опалившись, знову підставить обличчя сонцю!
Страшно не вмерти, страшно – що не живемо... Спимо.
(Тут за «теорією змови» «світ живих мерців несе нісенітницю»).

Крила безпорадні, якщо додумувати та ворожити,
Обчислювати «правильно», «що можу», «що не можна»... Пусте!
Страхами думок можна перекреслити та розіп'ясти
Свої мрії, свою віру, а заразом тим і себе.

Досить сидіти покірно в чужому кутку!
Те, що здавалося цінним — кинуте на ваги. Прорив!
Ти замикаєш крила, далі вглиб, у пітьму...
Адже вони саме те, що ти у Бога просив...

~19•10•2021~